Мельничук Роман Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мельничук Роман Вікторович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 16 серпня 1990(1990-08-16)
Вінниця
Смерть 12 лютого 2015(2015-02-12) (24 роки)
Логвинове
Поховання Вінниця
Громадянство Україна Україна
Псевдо «Санта»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Національна гвардія
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Рома́н Ві́кторович Мельничу́к (16 серпня 1990 — 12 лютого 2015) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Сапер, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Санта».

12 лютого 2015-го частини ЗСУ займають штурмом частину Логвинового та розблоковують трасу Бахмут — Дебальцеве, в селі залишилися осередки опору, які придушуються; частини батальйону «Донбас» проводять зачистку селища і прилеглої ділянки траси. Танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменш 8 російських Т-72 5-ї танкової бригади. Загинув у бою з терористами, тоді також полягли бійці «Донбасу» Андрій Камінський, Володимир Самойленко, Володимир Панчук, Анатолій Поліщук та 30-ї ОАМБр Андрій Браух, Микола Сущук, Володимир Шульга, 79-ї бригади — Ігор Марквас та Володимир Суслик. БМП, у якому пересувався Володимир Панчук, потрапила в засідку терористів, вояки зайняли оборону та довго стримували противника, запобігши потраплянню в кільце та нападу на військову колону. Незважаючи на перевагу противника у живій силі, група змогла ліквідувати в бою понад 20 терористів.

Без Романа лишилися мама, старша сестра, бабуся.

Похований в місті Вінниці, кладовище села Пирогово.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Джерела[ред. | ред. код]