Національна гвардія України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національна гвардія України
Emblem of the National Guard of Ukraine.svg
Емблема Національної гвардії України
На службі 4 листопада 199111 січня 2000,
з 13 березня 2014[1]
Країна Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська/війська спеціального призначення
Роль Національна гвардія
Ювілеї З 13 березня 2014 відновлено роботу НГУ
Війни/битви
Командири
Поточне
командування
Генерал-полковник Степан Полторак[4]
Визначні
командири
В. О. Кухарець (з 22 жовтня 1991), О. І. Кузьмук (з 12 жовтня 1995), І.Вальків (з липня 1996), О. Я. Чаповський (з лютого 1998 р по березень 2000 р.)
Аверс прапору Національної гвардії України
Реверс прапору Національної гвардії України

Націона́льна гва́рдія Украї́ни  — військове формування з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України (МВС) і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян України, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами — із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Існувала з 1991 по 2000, відновлена як військове формування з правоохоронними функціями 13 березня 2014 року на базі Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з залученням нових військових кадрів на добровольчiй основi.[5][6]. Загальна чисельність — 60 тисяч військовослужбовців.

Національна гвардія функціонує в структурі Міністерства внутрішніх справ України. Міністр внутрішніх справ України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Національною гвардією України. До особового складу Національної гвардії України входять військовослужбовці та працівники, які служать за контрактом та за призовом. Військовослужбовці Національної гвардії України на період військової служби зупиняють членство в політичних партіях та професійних спілках. Існує Військовий резерв Національної гвардії України. Резервісти, якi проходять службу у Резерві Нацгвардії, одержують відповідні військові знання.

Безпосереднє військове керівництво Національною гвардією України здійснює командувач Національної гвардії України, який призначається та звільняється Верховною Радою України за поданням Президента України. Командувач Національної гвардії України користується щодо військовослужбовців Національної гвардії України правами Міністра оборони України, які передбачені «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», підтверджені Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014. Чинний командувач Національної гвардії України — генерал-полковник Полторак Степан Тимофійович.

Національна гвардія у 1991–2000 роках[ред.ред. код]

Створення та стратегічні завдання[ред.ред. код]

НГУ створено Законом України (1775-XII) «Про Національну гвардію України» від 4 листопада 1991[7]. Розпущено Законом України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» від 11 січня 2000 року.

НГУ у своїй діяльності керувалася Конституцією України, Законом «Про Національну гвардію України», указами Президента України й іншими актами законодавства України. Діяльність НГУ будувалася на принципах законності, гуманізму та поваги до особи, її прав і свобод.

Основними завданнями НГУ були:

  • захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб змінити їх насильницьким шляхом;
  • участь у підтриманні режиму надзвичайного стану як це передбачено законами України;
  • участь у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих;
  • формування в особливий період частин для охорони й оборони найважливіших державних об'єктів;
  • допомога прикордонним військам у затриманні порушників державного кордону України силами частин, дислокованих у прикордонних районах;
  • участь у бойових діях з відбиття нападу ззовні та захисту безпеки України.

Організація i структура[ред.ред. код]

Керівництво НГУ підпорядковувалася ВР України. Безпосереднє керівництво нею здійснював командувач, якого призначала ВР за поданням Президента України строком на 5 років. Заступників командувача НГУ призначав на посади Президент України за поданням командувача.

В НГУ було створено Військову раду, персональний склад якої затверджував Президент України за поданням командувача, та Головне управління командувача Національною гвардією, які діяли згідно з Положеннями про них, затверджених Президентом України.

До складу НГУ увійшли елітні військові загони спецпризначення, які дислокувалися на території України, зокрема, 10-й полк спецпризначення «Кобра» та спецбатальйон «Лаванда», які розташовувалися в Криму. Як зазначають експерти, ці підрозділи формували як своєрідний аналог «альпійських мисливців» для проведення військових спецоперацій у гірській місцевості.

Указом Президента України «Про Національну гвардію України» від 6 жовтня 1995 № 914/95, незважаючи на норми вказаного вище Закону, НГУ було підпорядковано Президентові України.

Структура

У 19922000 були сформовані дивізії НГУ:

Також до складу входили:

Командувачі[ред.ред. код]

Нашивки та символіка НГУ в 1991–2000[ред.ред. код]

Національна гвардія України затвердила свій офіційний символ, який складається з таких елементів:

гербового щита, щитотримачів, навершя та стрічки з девізом. Гербовий щит синього кольору містить зображення малого Державного герба України, що спирається на перехрещені пірнач та булаву. Щитотримачами виступають св. архистратиг Михаїл і лев, що загрозливо стоїть. Навершям слугує фігура золотавого сокола, який розправляє крила. Він сидить на гербовому щиті, тримаючи у лапах золотаву стрілу. Щитотримачі спираються на стрічку жовтого кольору, на якій розміщено девіз Національної гвардії України: «Відданість, честь, патріотизм»[8].

Розпуск[ред.ред. код]

11 січня 2000 ВРУ ухвалила Закон України «Про розформування Національної гвардії України», який підписав Президент України Леонід Кучма.[9]

Цим законом особовий склад, військову техніку, озброєння, фонди та решту майна з'єднань, частин, закладів та установ НГУ передано до внутрішніх військ МВС та Збройних Сил України. Виконання функцій щодо охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України було покладено на МВС.

Після розпуску НГУ, вона наново почала формуватися і працювати з 13 березня 2014 під час напруженої ситуації в АР Крим і східних кордонах України.

Спроба відновлення за президентства Ющенка[ред.ред. код]

Бійці Національної гвардії на параді в честь Дня Незалежності у 2014

10 січня 2008 до ВРУ було подано Проект Закону України № 1317 «Про Національну гвардію України». Автором законодавчої ініціативи виступив Президент України Віктор Ющенко. Проте голова комітету ВР з питань національної безпеки й оборони Анатолій Гриценко (фракція НУ-НС) зазначив, що комітет запропонував відхилити цей законопроект як такий, що суперечить ст. 17 Конституції України. За словами голови комітету, у згаданому проекті закону йдеться «про створення окремої армії, фактично ще одних збройних сил».

Згідно з цим законопроектом безпосереднє керівництво Національною гвардією України та діяльністю Головного управління Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, якого призначає на посаду та звільняє з неї Президент України. Також Президент контролює діяльність НГУ. Командувач Національної гвардії України має систематично інформувати Президента України й РНБО та щороку подавати Верховній Раді України письмовий звіт про діяльність НГУ.

Верховна Рада відхилила проект цього закону.

Відродження: Національна гвардія в 2014[ред.ред. код]

Бійці Національної гвардії на параді в честь Дня Незалежності у 2014

Порушення цілістності України та Кримська криза істотним чином впливали на рішення влади: у зв'язку з надзвичайністю подій, що розгортались в Україні, 11 березня 2014 року в.о. Президента України Турчинов звертається до Верховної Ради[10] і вже в той самий день прийнято рішення відродити Національну Гвардію України[11].

13 березня 2014 Верховна Рада України затвердила закон № 4393 та фінансування Національної Гвардії[12]. За таке рішення проголосували 262 народних депутати з 330 зареєстрованих у сесійній залі. Було зазначено, що базою для відновлення Національної гвардії є Внутрішні війська МВС України, які перетворюються на військове формування з правоохоронними та службово-бойовими функціями[13][14].

Згідно Розділу ІІ Закону України «Про Національну Гвардію України» загальна чисельність Національної гвардії України не перевищує 60 тисяч військовослужбовців. У разі необхідності чисельність Національної гвардії України може бути збільшена відповідним законом.

Завдання Національної гвардії[ред.ред. код]

Відповідно до закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 року № 876-VII Нацгвардія України зобов'язана:

  1. забезпечувати захист і охорону життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань;
  2. брати участь у забезпеченні громадської безпеки та охорони громадського порядку, у тому числі під час проведення зборів, мітингів, вуличних походів, демонстрацій, інших масових заходів, під час офіційних візитів та інших заходів за участю посадових осіб України та іноземних держав, щодо яких здійснюється державна охорона на території України;
  3. вживати заходів, спрямованих на запобігання, виявлення кримінальних (адміністративних) правопорушень;
  4. забезпечувати охорону об'єктів, що охороняються Національною гвардією України;
  5. забезпечувати пропускний режим на охоронюваних Національною гвардією України;
  6. забезпечувати охорону спеціальних вантажів, у тому числі ядерних матеріалів, при їх перевезенні по території України;
  7. забезпечувати охорону органів державної влади, а також здійснення заходів державної охорони органів державної влади та посадових осіб;
  8. вживати заходів щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих чи збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп і злочинних організацій;
  9. брати участь в антитерористичних операціях;
  10. вживати заходів щодо затримання осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального злочину, осіб, які вчинили втечу з місць позбавлення волі, дезертирів;
  11. надавати допомогу в ліквідації наслідків природних, техногенних, екологічних катастроф;
  12. брати участь у заходах, пов'язаних з припиненням збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, а також у заходах з недопущення масового переходу державного кордону з території суміжних держав;
  13. брати участь у міжнародному співробітництві, міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на основі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в порядку та на умовах, визначених законами України;
  14. брати участь у відновленні конституційного правопорядку, порушеного при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, а також у відновленні діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порушеної в результаті вчинення протиправних дій, в тому числі на основі міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів;
  15. підтримувати або відновлювати правопорядок в районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій т.д.), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення;
  16. розблокувати або припиняти протиправні дії у випадку захоплення важливих об'єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
  17. протидіяти масовим заворушенням, що супроводжуються насильством над громадянами;
  18. формувати в особливий період військові частини і підрозділи та захищати важливі державні об'єкти, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, спеціальні вантажі, у тому числі ядерні матеріали, при їх перевезенні по території України;
  19. вести бойові дії в разі збройного конфлікту чи загрози нападу на Україну;
  20. виконувати завдання територіальної оборони;
  21. виконувати заходи правового режиму воєнного стану.

Комплектування[ред.ред. код]

Комплектування особового складу Національної гвардії України здійснюється за призовом на основі загального військового обов'язку громадян України, а також за контрактом. На сайті МВС України розміщено перелік вербувальних служб територіальних командувань та пунктів набору добровольців у військових частинах Києва, Харкова та Миколаєва з адресами та контактними телефонами.[15]

Одночасно з переформатуванням вiйскових частин та з'єднань колишнiх Внутрішніх військ МВС України, у липні 2014 року була сформована модернізована 1-а Бригада оперативного призначення Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України нового типу з сучасним озброєнням[16]. 8 жовтня 2014 року особовий склад 1-ї Бригади оперативного призначення Національної гвардії України повернувся з районів проведення антитерористичної операції на Донбасi[17].

Організація i структура[ред.ред. код]

До структури Національної гвардії України входять:

  1. командування Національної гвардії України — командувач i п'ять заступникiв;
  2. штаб (оперативне управління) — орган вiйськового управлiння Національної гвардії України;
  3. головне управління — орган військового, матеріально-технічного і фінансового забезпечення Національної гвардії України;
  4. оперативно-територіальні об'єднання Національної гвардії України — Західне оперативно-територіальне об’єднання Національної гвардії України, Південне оперативно-територіальне об’єднання Національної гвардії України, Північне оперативно-територіальне об’єднання Національної гвардії України, Східне оперативно-територіальне об’єднання Національної гвардії України, Центральне оперативно-територіальне об’єднання Національної гвардії України. "Керівництво оперативно-територіальним об'єднанням та його органом військового управління здійснюється начальником територіального управління НГУ"[18].
  5. з'єднання, військові частини і підрозділи, вищі навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України.[19]

Добровольчі батальйони Нацгвардії[ред.ред. код]

16 червня 2014 року МВС України видало наказ «Про затвердження Положення про військові частини оперативного призначення Національної гвардії України», який упорядкував формування добровольчих пiдроздiлiв Нацгвардії[20].

5 квітня 2014 перший добровольчий батальйон оперативного призначення Національної гвардії України склав присягу на вірність Україні[21] Півтисячі гвардійців віком від 18 до 55 років екстерном за три тижні пройшли спеціальну військову підготовку пiсля чого були зарахованi до резерву НГУ. Присяга гвардійців майже не відрізнялася від звичайних армійських. Єдина відмінність — це згадка про тих, хто вже віддав життя за Україну. В травні-червні 2014 року з резервістів НГУ було додатково сформовано ще два добровольчі батальйони Національної гвардії[22]. Восени 2014 року у складi Національної гвардії України перебували три добровольчi резервнi батальйони оперативного та спецiального призначення, якi закiнчили процес навчання та бойового злагодження[23]. Серед них:

  • Батальйон оперативного призначення резервістів ім. генерала Кульчицького (1-й БОПР НГУ) Національної гвардії України, в/ч 3066 (м. Київ), сформований з представників Самооборони Майдану, підготовку якого проводив Герой України генерал Сергій Кульчицький;[24]
  • Батальйон спеціального призначення резервістів (2-й БСПР НГУ) Національної гвардії України, сформований на основi 1-ї роти територіально-громадського батальйону самооборони «Донбас» Днiпропетровської областi, яким командує майор резерву НГУ Семен Семенченко;
  • Батальйон оперативного призначення резервістів (3-й БОПР НГУ) Національної гвардії України, 50-й полк НГУ, в/ч 1241 (м. Івано-Франківськ), який прийняв до своїх лав добровольців із різних регiонiв України.

Військово-лікарська комісія[ред.ред. код]

При Центральному госпіталі МВС України та його регіональних підрозділах діють військово-лікарські комісії, на які покладено повноваження експертного визначення медичної та психологічної придатності особи до проходження військової служби в мирних та військових умовах в Національній гвардії України, а також експертне визначення втрати здоров'я внаслідок бойових дій або проходження військової служби в мирний час і встановленні відповідної групи інвалідності учаснику бойових дій, експертне визначення зв'язку смерті/загибелі військовослужбовця з вогнестрільним пораненням при захисті Батьківщини. Рішення ВЛК є підставою для отримання статусу члена родини загиблого військовослужбовця.

Національна академія Національної гвардії України[ред.ред. код]

Академію внутрішніх військ реформовано в Академію Національної гвардії України. Відповідне розпорядження прийняв Уряд на своєму засіданні, що відбулося 27 травня 2014 року. Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України» розроблений представниками МВС на виконання Закону України «Про Національну гвардію України». Розпорядженням Кабміну Академію внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України реорганізовано в Академію Національної гвардії України. Крім того, цей нормативний акт передбачає, що слухачі, курсанти та студенти продовжуватимуть навчання за обраними напрямами, спеціальностями та спеціалізаціями.

4 червня 2014 року указом в.о. Президента України О.Турчинова академії, ураховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності Академії Національної гвардії України, її вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, надано статус національної та нове найменування — Національна академія Національної гвардії України[25].

Медіа НГУ[ред.ред. код]

Командувачі[ред.ред. код]

Нашивки та символіка НГУ в 2014[ред.ред. код]

12 травня 2014 року були засновані: емблема Національної гвардії України, прапор Національної гвардії України, бойові прапори оперативно-територіальних об'єднань, окремих з'єднань, військових частин, вищих навчальних закладів Національної гвардії України та штандарт командувача Національної гвардії України[27][28][29].

Спорядження Національної гвардії України[ред.ред. код]

Озброєння[ред.ред. код]

Модель Фото Виробник Тип Калібр Зауваження
Пістолети
Форт-12 Pistolet fort 12 travmatik com 1 by-sa.jpg Україна Україна самозарядний пістолет 9x18 мм
Автомати
Форт-221 IWI-Tavor-TAR-21w1.jpg
Україна Україна
5.56×45 мм
Форт-224 Fort-224.jpg Україна Україна 5.56×45 мм
Дробовики
Форт-500 Україна Україна 12×76 мм
Снайперські гвинтівки
Форт-301 Fort-301 InterpolitexPart540.jpg
Україна Україна
7,62×51 мм НАТО
VPR-308/

VPR-338

Україна Україна 7,62×51 мм НАТО /

.338 Lapua

VPR-308Win — під патрон 7,62×51 мм НАТО. Перша гвинтівка була зібрана в січні 2014; VPR-338LM — під патрон .338 Lapua
Кулемети
Форт-401 IMI-Negev006a.jpg
Україна Україна
5.56×45 мм
Гранатомети
УАГ-40 UAG-40.jpg Україна Україна 40 мм
Протитанкові гранатомети
Скіф Skif ATGM.jpg Україна Україна 152 мм
Стугна-П Україна Україна 100 мм
Бар'єр Skif bar rak.png Україна Україна 130 мм
Корсар POLK 9K111 Fagot.jpg Україна Україна 105 мм

Техніка[ред.ред. код]

Тип Фото Виробництво Призначення Кількість Зауваження
Танк
Т-64 Б1М T-64BM pre parade.jpg Україна Україна 1
Т-64 БВ-1 Т-64БВ 1.jpg Україна Україна ~20 Держпідприємство «Завод ім. Малишева» відвантажив партію вітчизняних танків для потреб Національної гвардії України.

Техніка була замовлена ​​командуванням Національної гвардії і призначена для оснащення частин НГУ, що беруть участь у військових діях на сході України, інформує Цензор НЕТ з посиланням на Укрінформ.

За словами Миколи Бєлова, "це танки модифікації Т-64 БВ-1, на яких проведена відповідна модернізація — «перш за все це динамічний захист і управління вогнем» .

Бронетранспортери
БТР-3Е BTR3.jpg Україна Україна 22
БТР-4Е БТР-4 з БМ Парус.png Україна Україна 150
ББМ «Дозор-Б» Dozor-B.jpg
Україна Україна
100
Автомобілі
КрАЗ Куга Українські KRAZ Cougar IMG 7633 04.JPG
Україна Україна
20 КрАЗ Куга (KRAZ Cougar) призначений для ведення бою в місті. Він може бути оснащений різними видами бойових модулів і вежами, озброєних 7,62-мм або 12,7-мм кулемета або 40-мм автоматичним гранатометом. Автомобіль побудований на шасі Toyota Land Cruiser 79, оснащується дизельним японськими двигунами (4,0 ТД 240 к.с. або 4,5 и 218 к.с.) Колісна база — 3180 мм, довжина — 5352 мм. Броньовик має кліренс 300 мм, набирає швидкість 105 км/год. Обсяг бака 180 л.
КрАЗ Спартан KRAZ Spartan 2014 IMG 7628 01.JPG Україна Україна 21 КрАЗ Спартан (KRAZ Spartan) — позашляховик масою майже 8 тонн на шасі Ford F550, оснащується турбодизелем V8 об'ємом 6,7 л і потужністю 400 к.с. Колісна база — 3576 мм, довжина 6020 мм, кліренс 510 мм. Розвиває швидкість 110 км/год. Обсяг бака 257 л.
КрАЗ-5233 Автомобиль пиротехнический КрАЗ-63221.jpg Україна Україна
КрАЗ-6322 Iraqi KrAZ trucks.jpg Україна Україна
МАЗ-6317 МАЗ 6х6.jpg Білорусь Білорусь 44
КАМАЗ 65117 КАМАЗ-65117.JPG Росія Росія 5
КАМАЗ 43114 Interpolitex 2013 (535-41).jpg Росія Росія 3
КАМАЗ 43253 КАМАЗ 43253.jpg Росія Росія 20
Isuzu NQR75 ISUZU ELF, 6th Gen, 7-Eleven, NGV-Vehicle.jpg Японія Японія 60
Nissan NP300 2010 Nissan NP300 front.jpg Японія Японія 6 Пікапи укомплектовані 12,7-мм крупнокаліберними кулеметами ДШК.
БАЗ-А081.20 Etalon A081 Kyiv Oblast AA 9804 OH.jpg Україна Україна 33
БАЗ-А148 BAZ-A1482.JPG Україна Україна 26
Ataman А09316 AtamanA09314front.JPG Україна Україна 50
Ataman А09620 Ataman A096.JPG Україна Україна 10
Вертольоти
МІ-8 Миль Ми-8-9-17-18-19-171-172 96369, Москва - Жуковский (Раменское) RP10089.jpg Україна Україна
МІ-8 МТВ1 Миль Ми-8-9-17-18-19-171-172 2839, Ужгород RP28763.jpg Україна Україна 4 В розпорядження НГУ від компанії «Українські гелікоптери» на благодійній основі надійде два модернізовані гелікоптери для авіамедичної евакуації і два транспортні гелікоптери МІ8МТВ1, які дозволять одночасно транспортувати до 12 поранених.
БПЛА
БпАК Р-100 Україна Україна
Фурія Україна Україна

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Рада создала Национальную гвардию Украины (рос.)
  2. Холодна війна за Крим
  3. За крок до війни…
  4. «Указ Президента України № 678/2014 "Про присвоєння спеціальних та військових звань"». Президент України. 23 серпня 2014. Процитовано 1 вересня 2014. 
  5. В Украине объявили о создании Национальной гвардии (рос.)
  6. Рада создала Национальную гвардию Украины (рос.)
  7. Про Національну гвардію України
  8. Слободянюк М. Символ Національної гвардії України // Вісник Українського геральдичного товариства. – 2000.
  9. Про розформування Національної гвардії України
  10. А.Турчинов обратился с просьбой к парламенту поддержать решение СНБО о создании Национальной гвардии. 11 МАРТА 2014, 11:12 пресс-служба Верховной Рады Украины
  11. В Украине объявили о создании Национальной гвардии (рос.)
  12. «Рада створила Національну Гвардію». Українська Правда. 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014. 
  13. Верховна Рада створила Національну гвардію
  14. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ДЗЕРКАЛІ ЗМІ. За повідомленнями друкованих та інтернет-ЗМІ, телебачення і радіомовлення 12 березня 2014 р., середа
  15. «Національна гвардія України запрошує усіх, хто має честь стати на захист Вітчизни!». МВС України. 17 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014. 
  16. У зону АТО вирушила модернізована бригада Нацгвардії нового типу
  17. 1 бригада оперативного призначення Нацгвардії повернулась до рідної частини
  18. Про затвердження Положення про орган військового управління оперативно-територіального об'єднання, МВС України; Наказ від 16.07.2014 № 681
  19. Структкра Національної гвардії України
  20. НАКАЗ 16.06.2014 № 566 «Про затвердження Положення про військові частини оперативного призначення Національної гвардії України»
  21. Перший батальйон Національної гвардії склав присягу
  22. Нацгвардія формує четвертий резервний батальйон, «Незалежне Бюро Новин», 19 червня 2014.
  23. Офiцiйна сторiнка Національної гвардії України Вконтактi
  24. Гвардійці батальйону ім. генерала Кульчицького зустрілись з представниками громадських організацій та ЗМІ
  25. Указ Президента України № 497/2014 від 4 червня 2014 року «Про надання Академії Національної гвардії України статусу національної»
  26. Командувач Національної гвардії України генерал-полковник Полторак Степан Тимофійович
  27. Указ Президента України № 464/2014 від 12 травня 2014 року «Про символіку Національної гвардії України»
  28. Символіка Національної гвардії України: історія та сучасність
  29. Нарукавні знаки НГУ

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]