Мещерський Борис Борисович

Мещерський Борис Борисович
Народився	15 березня 1850(1850-03-15)
Помер	18 червня 1904(1904-06-18) (54 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія
Alma mater	Училище правознавства
Рід	Мещерськіd
Батько	Boris Meshcherskyd
Мати	Sofiya Obolenskayad
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Князь Борис Борисович Мещерський (1850–1904) — російський державний діяч, полтавський губернський предводитель дворянства, саратовський губернатор, шталмейстер.

Життєпис

Народився 15 (27) березня 1850 року. Походив зі старовинного княжого роду Мещерських. Син тверського предводителя дворянства камергера Бориса Мещерського (1818—1884). Мати — Софія Мещерська, в дівоцтві Оболенська (1822—1891). Дід — командир епохи наполеонівських воєн генерал-майор Василь Оболенський.

В 1871 році закінчив Імператорське училище правознавства, був призначений на службу до департаменту Міністерства юстиції і відряджений для занять до Віленської з'єднаної палати кримінального цивільного суду, а в 1873 році призначений членом цієї палати. У 1875 році визначений чиновником особливих доручень VI класу при Міністерстві юстиції. Того ж року призначений у звання камер-юнкера Високого Двору та відряджений для сприяння Міністерству юстиції при вжитті заходів для введення судової реформи у Царстві Польському. У 1877 році відряджений у кримінальне відділення департаменту Міністерства юстиції для зайняття з провадження справ про державні злочини, потім відряджений до канцелярії того ж міністерства на допомогу до керуючого цією канцелярією, а також для виправлення у разі потреби його посади.

На костюмованому балу 1903 року

У 1881 році обраний почесним мировим суддею Хорольського повіту, Полтавської губернії, і того ж року призначений чиновником особливих доручень V класу при Міністерстві юстиції. У 1883 році наданий у церемоніймейстери Двора Його Величності і здійснений дійсними статськими радниками. У тому року обраний миргородським повітовим предводителем дворянства й у цій посаді пробув до 1889 року. Того ж 1889 року, 19 жовтня, був обраний предводителем дворянства Полтавської губернії; 20 грудня 1891 року був призначений саратівським губернатором.

У 1895 році був наданий у шталмейстери. Під час перебування Мещерського на посаді губернатора у Саратові було відкрито велику кількість освітніх закладів різної спрямованості: Боголюбівське малювальне училище, фельдшерська школа, курси фотографів-аматорів, школа дорожнього будівництва, школа-притулок для сліпих дітей, поєднане механічне та хіміко-технічне училище та комерційне училище, жіночі курси; засновано Товариство тверезості, яке займалося пропагандою здорового способу життя, боротьбою з пияцтвом, азартними іграми, курінням та лихослів'ям. Князь особисто контролював геологорозвідувальні роботи в саратівському Поволжі, в ході яких передбачалося виявити поклади залізняку і кам'яного вугілля.

За десять років свого губернаторства шталмейстер двору Його Імператорської величності перетворив Саратов на полігон з випробовування всього нового, модного і передового. Місцеві консерватори наполегливо чинили опір нововведенням і скаржилися на князя-губернатора цареві, проте він продовжував курс на впровадження нововведень, за що наприкінці правління його обрали почесним громадянином Саратова. Водночас Мещерський сприяв занепаду Саратовської архівної комісії — виселив краєзнавців та істориків із будівлі губернських присутніх місць до сараю поруч зі стайнею, а потім через відсутність підтримки видавничої діяльності мало не розформував її.

«Як жартома називали його місцеві дотепники, князь Бебе (від французького - дитина, крихітка), був одним із найдовговічніших саратовських губернаторів: він керував нашою губернією рівно десять років, із червня 1891 року і по червень 1901 року <...> Одружений із дуже багатою графинею Марією Олексіївною Мусіною-Пушкіною та бездітний, він не мав потреби в службі, а служив заради кар'єри, заради честі. Виглядав значно молодшим за свої роки. Згодом з'ясувалася причина цієї моложавості, яка стала відомою всьому місту: князь Бебе фарбував свою шевелюру і в такий спосіб затушовував сивину, що починала пробиватися. Він мав успіх у жінок, і його витівки в цьому напрямку були відомі всім».

Родина

Марія та Борис Мещерські

Дружина (з 31 січня 1874 року) — графиня Марія Олексіївна Мусіна-Пушкіна (30.01.1854 — 04.11.1924), фрейліна двору (1873), єдина дочка графа Олексія Івановича Мусіна-Пушкіна та його дружини Любові Олександрівни, уродженої Кушелевої-Безбородько. Хрещена 6 березня 1854 року в Сергіївському соборі під час хрещення великої княгині Ольги Миколаївни, в особі якої були присутні графиня О. Д. Кушелева. Д. Кушелева і граф А. Г. Кушелев-Безбородько. Була чоловікові троюрідною сестрою. Вінчання було в Петербурзі в Пантелеймонівській церкві. Була відома своєю громадською та благодійною діяльністю. Зі спогадів Івана Славіна:

«З княгинею М. А. Мещерською мені довелося разом працювати в дирекції музичного товариства, в якій вона була головою, а я - її помічником. Завдяки головним чином її старанням наше відділення отримало у власність казенне місце на розі Німецької та Микільської вулиць, де згодом було споруджено будівлю консерваторії. Її заслуги в цьому були визнані міською думою, яка обрала її почесною громадянинкою м. Саратова. Княгиня М. А. Мещерська була першою і останньою жінкою, удостоєною такого обрання, і, здається, навіть єдиною в імперії».

Джерела

• Князь Мещерский Борис Борисович //  — СПб. : Типография Правительствующего сената, 1890. — С. 763—764.
• Альманах современных русских государственных деятелей. — СПб.: Тип. Исидора Гольдберга, 1897. — С. 697—698.
• Мещерский, Борис Борисович на сайте История Полтавы