Можливо завтра (1932)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Можливо завтра
Жанр агітпроп[1]
Режисери Дмитро Дальський
Людмила Сніжинська
У головних
ролях
А. Кернер
Арсеній Куц
Борис Карлаш-Вербицький
Петро Гольм
Оператор Володимир Окуліч
Композитор Олесь Чишко
Художник Симон Мандель
Кінокомпанія Українфільм
Тривалість 62 хв.
Країна УРСР
Рік 1932

«Можливо завтра» — до недавнього втрачений український фільм, знятий в 1932 році на студії «Українфільм»

Сюжет[ред. | ред. код]

Кінець 1920-х років, в Європі криза, на складах Лондона, Парижа, Нью-Йорка та Берліна гора непроханих товарів. Майже всі без роботи, виходять багато демонстрантів які хочуть хліба, поліція їх розганяє. Лише воєнні заводи працюють майже цілодобово. Нацисти нападають на СРСР тому багато робітників вступають до червоної армії. Над радянським містом з'являються ворожі літаки які скидають снаряди, по вулицям ідуть колони пам'яті жертв війни. У кінці фільму червоноармієць звертається до нас зі словами бути готовим до війни

Цікаві факти[ред. | ред. код]

На наступний рік після цього фільму НСДАП в 1933 влаштовують переворот, фільм передбачив війну.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Можливо завтра. usfa.gov.ua (uk-Uk) . Процитовано 22 листопада 2022.

Посилання[ред. | ред. код]