Монаршик довгочубий
| Монаршик довгочубий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець довгочубого монаршика
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Hypothymis coelestis Tweeddale, 1877 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Мона́ршик довгочубий[2] (Hypothymis coelestis) — вид горобцеподібних птахів родини монархових (Monarchidae). Ендемік Філіппін.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 18 см. Голова, груди і верхня частина тіла яскраві, лазурово-блакитні, крила і хвіст бірюзові. Живіт білуватий. Пір'я на голові може ставати дибки, утворюючи чуб. У самців навколо очей вузькі жовті кільця, у самиць кільця відсутні. Самиці мають дещо менші розміри і тьмяніше забарвлення.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[3]
- H. c. coelestis Tweeddale, 1877 — острови Лусон, Самар, Дінагат, Мінданао, Басілан і Таві-Таві;
- H. c. rabori Rand, 1970 — острови Сібуян і Негрос.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Довгочубі монаршики живуть в кронах і середньому ярусі вологих рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються на висоті до 750 м над рівнем моря,
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція довгочубого монаршика становить від 1500 до 3750 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища. Підвид H. c. rabori, імовірно, вимер, оскільки на Негросі довгочубих монаршиків не спостерігали з 1959 року, а на Сібуяні — з 1990-х років[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Hypothymis coelestis. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Monarchs. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
- ↑ Brooks,TM та ін. (1992). The conservation status of the birds of Negros, Philippines. Bird Conservation International. 2 (4): 290. doi:10.1017/s0959270900002501.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |