Муфель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Му́фель (рос. муфель, англ. muffle, нім. Muffel f) — вогнетривка ємність у вигляді коробки, яка відчиняється з одного боку.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Використовується в муфельній печі для захисту порцелянових, фаянсових, емальованих, металевих та інших виробів, які випалюються в печі, від безпосередньої дії вогню та продуктів горіння.

В разі безокислювального нагріву муфель заповнюють захисним газом. Виготовляють муфелі з вогнетривких матеріалів або жароміцної сталі[1].

Широко застосовують при аналізі проб сипучого матеріалу на вологість, вугілля — на зольність тощо.

З історії[ред. | ред. код]

Наводимо уривок з праці Георга Агріколи De Re Metallica (1556 р.), який саме присвячений опису муфеля:

Муфель робиться з глини й має форму перевернутого корита. Він слугує для накриття тиглів, щоб вуглинки, потрапивши в них, не завадили отриманню проби. Муфель має ши-рину 1½ долоні; своєю висотою, здебільшого в долоню, він відповідає дверцятам печі, а довжиною майже дорівнює глибині всієї печі. Однак він торкається своєю передньою сто-роною лише дверцят печі й відстоїть від бічних і задньої стінок печі приблизно на 3 пальці, щоб у проміжному просторі між ним і стінками печі можна було поміщати вугілля.

Муфель повинен мати міцність вельми міцного глиняного горщика. Верх його суцільний, але задня стінка має два віконця й кожна бічна стінка – два або три, а то й чотири віконця, через які в тигель проникає жар, що розплавляє руду. Замість віконець муфель може мати й маленькі щілинки – позаду 10, а з боків ще в більшій кількості. Під віконцями або щілинками зроблені виїмки у формі півкола висотою в півпальця, на задній стороні – в трьох місцях, а на кожній з бічних – у чотирьох. Задня стінка муфелю має зазвичай дещо меншу висоту, ніж передня.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Муфель» [Архівовано 25 листопада 2016 у Wayback Machine.] / Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література[ред. | ред. код]