Міжнародна служба широти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міжнародна служба широти
Зображення
Країна  США
CMNS: Міжнародна служба широти у Вікісховищі

Міжнародна служба широти (International Latitude Service, ILS) була створена Міжнародною геодезичною асоціацією в 1899 році для вивчення коливань широти, викликаних рухом полюса, прецесією або «коливанням» земної осі[1].

У 1891 році на засіданні Постійної комісії Міжнародної геодезичної асоціації у Флоренції Вільгельм Фьорстер згадав про відкриття Сетом Карло Чандлером руху полюсів, передбаченого Леонгардом Ейлером у 1765 році, та його вплив на визначення широт. Він запропонував Міжнародній геодезичній асоціації здійснити систематичне дослідження цього важливого явища. У 1895 році Міжнародна геодезична асоціація ухвалила рішення про створення Міжнародної служби широти. Її центральний офіс був у Потсдамі, а очолював службу Фрідріх Роберт Гельмерт. Регулярні спостереження розпочалися в 1899 році. Після 1916 року діяльність Міжнародної служби широт продовжилася під егідою Скороченої геодезичної асоціації нейтральних держав на чолі з Раулем Готьє, директором Женевської обсерваторії[2][3][4][5].

Перші міжнародні широтні обсерваторії були системою з шести обсерваторій, розташованих поблизу паралелі 39° 08' північної широти. Розташування всіх шести станцій уздовж паралелі допомагало обсерваторіям виконувати уніфікований аналіз даних. Початкові шість обсерваторій були розташовані в таких місцях:

У програмі досліджували дванадцять груп зір, кожна з яких містила по шість пар зір. Кожної ночі кожна станція спостерігала за двома зоряними групами за попередньо встановленим графіком, а потім порівнювала дані з вимірами, зробленими сестринськими станціями. Економічні труднощі та війна спричинили закриття деяких з перших станцій, хоча нова станція була створена в Узбекистані після Першої світової війни. Дані, зібрані обсерваторіями протягом багатьох років, досі використовуються вченими і застосовуються для вивчення руху полярних сяйв, фізичних властивостей Землі, кліматології та супутникового стеження і навігації.

Шість останніх обсерваторій були розташовані в порядку довготи (зі сходу на захід):

У 1962 році ILS була перейменована на Міжнародну службу полярних рухів (International Polar Motion Service, IPMS). Вона була замінена, коли в 1987 році була створена Міжнародна служба обертання Землі (International Earth Rotation Service, IERS).

Дивись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Yokoyama, Koichi; Manabe, Seiji; Sakai, Satoshi (2000). History of the International Polar Motion Service/International Latitude Service. International Astronomical Union Colloquium. Cambridge University Press (CUP). 178: 147—162. doi:10.1017/s0252921100061285. ISSN 0252-9211.
  2. ↑ commission, Internationale Erdmessung Permanente (1892). Comptes-rendus des séances de la Commission permanente de l'Association géodésique internationale réunie à Florence du 8 au 17 octobre 1891 (фр.). De Gruyter, Incorporated. с. 23—25. ISBN 978-3-11-128691-4.
  3. ↑ Yokoyama, Koichi; Manabe, Seiji; Sakai, Satoshi (January 2000). History of the International Polar Motion Service/International Latitude Service. International Astronomical Union Colloquium (англ.). 178: 147—162. doi:10.1017/S0252921100061285. ISSN 0252-9211.
  4. ↑ Perrier, Général (1935). Historique Sommaire De La Geodesie. Thalès. 2: 117—129. ISSN 0398-7817.
  5. ↑ Polar motion | Earth’s axis, wobble, precession | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 28 серпня 2023.
  6. ↑ Hogle, Gene NAC Green Book of Pacific Coast Touring (1931) National Automobile Club p.43
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міжнародна_служба_широти&oldid=42463938