Узбекистан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Узбекистан
узб. O‘zbekiston Respublikasi
узб. Ўзбекистон Республикаси

Прапор Узбекистану Герб Узбекистану
Прапор Герб
Гімн: Гімн Узбекистану
Розташування Узбекистану
Столиця Ташкент
Найбільше місто Ташкент
Офіційні мови узбецька
Державний устрій Президентська республіка
Президент Іслам Карімов
Незалежність від СРСР: 1 вересня 1991 
Площа
 - Загалом 447 400 км² (56-а)
 - Води (%) 4,9
Населення
 - перепис 2009 р. 27 606 007 (80.0% узбеків
5.5% росіян
5.0%-5.5% таджиків
3.0% казахів
2.5% каракалпаків
1.5% татар
2.5% Інші)
 - Густота 61 4/км²
ВВП (ПКС) 2008 прибл. р., оцінка
 - Повний 27,918 млрд $ (?)
 - На душу населення 1,026 тис. $ (Список країн за ВВП на душу населення)
Валюта Узбецький сом (UZS)
Часовий пояс  (UTC+5)
Домен інтернету .uz
Телефонний код +998

Узбекиста́н (узб. Ўзбекистон, O’zbekiston) або Респу́бліка Узбекиста́н (узб. Ўзбекистон Республикаси, O’zbekiston Respublikasi) — держава в Центральній Азії. Межує з Казахстаном на півночі і північному сході, з Туркменістаном на південному заході, Афганістаном на півдні, Таджикистаном на південному сході і Киргизстаном на північному сході. Узбекистан не має виходу до моря. Разом з Ліхтенштейном, є однією з двох країн світу, якій для виходу в світовий океан необхідно перетнути дві держави.[1]

Історія[ред.ред. код]

Територія Узбекистану була населена до X століття переважно іранськими племенами, про що свідчать археологічні знахідки інструментів праці і пам'ятників в Фергані, Ташкенті, Хорезмі, Самарканді та Бухарі. Першими країнами, які з'явилися на території сучасного Узбекистану, були Согдіана та Хорезм. Александр Македонський завоював Согдіану і Бактрію в 327 р. до н. е., одружився з Роксаною, донькою місцевого правителя Бактрії (нині Афганістан). Опір загарбникам був запеклим, змушуючи армію Олександра затриматися в області. У XIV столітті в Середній Азії володарював Амір Темур, відомий на Заході як Тамерлан (13361405). У своїх військових походах Амір Темур досяг значних успіхів. Він завдав поразки військам османського султана Баязида I, таким чином допоміг Європі врятуватися від османської навали. Тамерлан був причиною падіння Монгольської імперії. Амір Темур побудував столицю імперії в Самарканді. Сьогодні він розглядається як один з найвизначніших героїв Узбекистану. З XIX століття Російська імперія почала розширюватися в Центральній Азії. До початку XX століття, Центральна Азія опинилася в руках Росії і, незважаючи на деякий опір більшовикам, на початку становлення радянської влади, Узбекистан та інші країни Центральної Азії стали частиною Радянського Союзу. Декларація про незалежність Узбекистану прийнята 31 серпня 1991 року. День незалежності відзначається 1 вересня. Конституція Узбекистану була прийнята 8 грудня 1992 року.

Географія. Природа[ред.ред. код]

Див. також: Природа Узбекистану, Список риб Узбекистану, Геологія Узбекистану, Гідрогеологія Узбекистану, Сейсмічність Узбекистану.

Більша частина Узбекистану розташована у межах Туранської низовини, значну частину якої займає пустеля Кизилкум. На північному сході й півдні лежать передгір'я і відроги Тянь-Шаню та Гіссаро-Алаю (висоти до 4643 м). Між ними розташовані міжгірські западини: Ферганська, Зеравшанська, Чирчик-Ангренська та інші. Висота хребтів понад 4000 м. Клімат різко континентальний, посушливий. Ріки — Сирдар'я, Амудар'я, Нарин, судноплавна тільки Амудар'я.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Карта адміністративно-територіального поділу Узбекистану

Республіка Узбекистан складається з областей (узб.: viloyat), районів, міст, аулів і Республіки Каракалпакстан. Столиця Узбекистану — Ташкент.

Поділ Адмін. центр Площа
(км²)
Населення (2008)[2] Код
Бухарський вілоят Бухара 39,400 1,576,800 3
Джиззацький вілоят Джиззак 20,500 1,090,900 5
Навоїйський вілоят Навої (місто) 110,800 834,100 7
Кашкадар'їнський вілоят Карші 28,400 2,537,600 8
Самаркандський вілоят Самарканд 16,400  3,032,000 9
Сирдар'їнський вілоят Ґулістан 5,100 698,100 10
Сурхандар'їнський вілоят Термез 20,800 2,012,600 11
Ташкентський вілоят Ташкент 15,300  2,537,500 12
Ташкент Ташкент  ??? 2,192,700 1
Ферганська долина
Ферганський вілоят Фергана  6,800 2,997,400 4
Андижанський вілоят Андижан 4,200 2,477,900 2
Наманганський вілоят Наманган 7,900 2,196,200 6
Регіон Каракалпакстан
Хорезмський вілоят Ургенч 6,300  1,517,600 13
Республіка Каракалпакстан Нукус 160,000 1,612,300 14

Економіка[ред.ред. код]

Див. Економіка Узбекистану

Загальна характеристика господарства. Узбекистан — індустріально-аграрна країна. Осн. галузі промисловості: гірнича, газова, легка, харчова, хімічна, машинобудівна, електроенергетика, кольорова, чорна металургія, паливна і нафтохімічна. Транспорт — автомобільний, залізничний, трубопровідний, річковий, повітряний. Приблизно 80% всіх вантажообігу в Узбекистані припадає на залізниці. Мережа залізниць загальною протяжністю бл. 3400 км зв'язує республіку з сусідніми країнами. Є також 63 000 км шосейних доріг, але число доріг з твердим покриттям невелике. Найважливіші з них — шосе Ташкент — Термез, Ташкент — Бухара — Муйнак, Ташкент — Коканд. Майже кожне велике місто Узбекистану має свій аеропорт. Ташкентський міжнародний аеропорт здійснюється регулярне повітряне сполучення з багатьма країнами, включаючи Росію, Німеччину, Туреччину, Великобританію, Нідерланди, Індію і США.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 24 млрд. Темп зростання ВВП — 4,4%. ВВП на душу населення — $1007. Прямі закордонні інвестиції — $ 55 млн. Імпорт — $ 7,3 млрд. (г.ч. РФ — 16%; Південна Корея — 11%; Німеччина — 8,4%; США — 7,4%; Туреччина — 6%). Експорт — $ 7,6 млрд. (г.ч. РФ — 14%; Швейцарія — 10%; Великобританія — 10%; Бельгія — 4,2%; Казахстан — 3,5%).

У країні працює Національний банк зовнішньо-економічної діяльності Республіки Узбекистан.

Див. також: Корисні копалини Узбекистану, Історія освоєння мінеральних ресурсів Узбекистану, Гірнича промисловість Узбекистану, Золото Узбекистану, Нафта і газ Узбекистану.

Населення[ред.ред. код]

Населення — 28 000 800 (за попередніми даними на 1 січня 2009), серед них 37% — міські жителі і 63% — сільські жителі.[3] Середня густота населення 59,4 осіб на 1 км². За кількістю жителів Узбекистан займає третє місце серед країн СНД, після Російської Федерації та України. Однак, на відміну від них, в Узбекистані зберігається високий рівень народжуваності й позитивний приріст населення. У республіці налічується 120 міст і 115 міських селищ, у них, в сукупності, проживає близько 9,4 млн людей або трохи більше 37% всього населення. За офіційними даними чисельність таджиків становить 4,5% населення Узбекистану, але реально вона може бути в кілька разів більшою.

За попередньою інформацією Держкомітету Республіки Узбекистан зі статистики (станом на 1 липня 2013 р.) населення країни становить 30 183 400 чол. При цьому, чисельність міського населення склала 15 439 800 чол. (51,2%), сільського населення - 14 743 600 чол.(48,8%).[4]

Національний склад населення у %[5]

Махалля

Махалля — система народного самоврядування. Згідно з указом президента республіки від 1998 року почали відроджуватися махаллінські комітети і махаллінські поради, функція яких пов'язана з контролем за соціальним захистом та соціальним забезпеченням найбідніших верств населення в окремо взятому мікрорайоні. Махаллінський комітет допомагає мешканцям махаллі з організацією свят, весіль, похорон, та при необхідності надає допомогу незаможним або самотнім людям похилого віку.

Політика[ред.ред. код]

Політичний устрій[ред.ред. код]

Будівля Олій Мажліса Республіки Узбекистан

Становлення державності

  • 21 жовтня 1989 прийнятий закон про державну мову Республіки Узбекистан
  • 31 серпня 1991 Республіка Узбекистан оголошена суверенною державою
  • 1 вересня 1991 день незалежності Республіки Узбекистан
  • 18 листопада 1991 затверджений державний прапор
  • 29 грудня 1991 всенародно обраний перший президент Республіки Узбекистан
  • 2 липня 1992 затверджений державний герб Республіки Узбекистан
  • 8 грудня 1992 прийнята конституція Республіки Узбекистан
  • 10 грудня 1992 затверджений державний гімн Республіки Узбекистан
  • 1 липня 1994 введена національна валюта

Згідно з Конституцією, Узбекистан — правова демократична держава. Глава держави — президент. Вищим державним представницьким органом є Олій Мажліс Республіки Узбекистан, що здійснює законодавчу владу. Олій Мажліс Республіки Узбекистан складається з двох палат — законодавча палата (нижня палата) і Сенат (верхня палата) (Конституція Республіки Узбекистан, розд. 18, ст. 76)

Політичні партії[ред.ред. код]

Державні свята[ред.ред. код]

2 червня 1992 р. Олій Мажліс прийнв закон про святкові дні і оголосив вихідними такі дні:

  • 1 січня — Новий Рік
  • 8 березня — Міжнародний Жіночий День
  • 21 березня — Наврез
  • 9 травня — День Пам'яті і почестей
  • 1 вересня — День Незалежності
  • 1 жовтня — День Вчителя і Наставника
  • 8 грудня — День Конституції
  • перші дні релігійних свят Руза Хаїт і Курбан Хаїт.

Культура[ред.ред. код]

Культура і суспільні відносини в Узбекистані мають багатовікову історію. Із засобів масової інформації варто виділити Державну телерадіокомпанію, ФМ-радіостанції, урядові газети, а також інтернет-ресурси.

В Узбекистані видаються газети узбецькою, каракалпацькою («Єркін Каракалпакстан»), таджицькою («Овозі тожик») та іншими мовами національних меншин.

Див. також: Узбецька музика

Релігія[ред.ред. код]

За офіційними даними — мусульмани — 88 % (в основному суніти), православні — 9 %. Всього в країні зареєстровано 16 релігійних конфесій.

Конституція Республіки Узбекистан декларує свободу совісті для всіх. За Конституцією кожен має право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої. Також неприпустимо примусове насадження релігійних поглядів.

Проте, є дані, що свобода совісті в Узбекистані порушується. Наприклад, держдепартаментом США Узбекистан віднесено до списку країн, «що викликають особливу заклопотаність» станом свободи совісті.

Українці в Узбекистані[ред.ред. код]

За переписом 1926 в Узбекистані жило 25 800 українців; 1959 — 88400 (1,1%); 1970 — 111 700 (0,9%), у тому числі 96 800 у містах; в Ташкенті жило 40.700 українців (2,9% всього населення і 31,5% всіх українців в Узбекистані); 49% українців вважали українську мову рідною (50% — російську), крім того, 10% володіли нею вільно.


Узбекистан Це незавершена стаття з географії Узбекистану.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]