Мізоцький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мізоцький район
Основні дані
Країна: УСРР, УРСР
Округа/Область: Рівненська область
Утворений: 1940
Ліквідований: 1959
Населені пункти та ради
Районний центр: Мізоч
Кількість смт: 1
Районна влада

Мізоцький район — колишнє адміністративне утворення у складі Ровенської області Української РСР з центром у смт Мізоч.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 1 січня 1940 року в Ровенській області утворюються 30 районів, серед них — Мізоцький з центром у смт Мізоч. Район утворено з Будеразької та Мізоцької волостей Здолбунівського повіту[1].

З приходом радянської влади було організовано перші колгоспи. У січні 1941 року — колгосп імені РСЧА, створений з поміщицьких маєтків Мізоча та Півча, та колгосп імені Сталіна, який складався з колишніх поміщицьких маєтків та церковних земель села Півча. У квітні 1941 року було утворено 12 колгоспів, заяви на вступ до яких подали лише 174 особи[2].

У першій половині 1944 року відновлено довоєнний адміністративний поділ області.

У 1950 році в Мізоцькому районі було 25 шкіл (12 початкових, 11 семирічних та 2 середні), в яких навчалося 4721 учнів і працювало 169 вчителів. Діяли 9 бібліотек та 24 клуби.

У 1952 році у Мізоцькому районі проживало 24132 осіб. Найбільше в селі Дермань Друга — 2190 осіб.

Указом Президії ВР УРСР від 21 січня 1959-го «Про ліквідацію деяких районів Рівненської області» ліквідовуються 11 районів Ровенської області, серед яких Мізоцький район. Його територія включена до складу Здолбунівського району.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Administrator. Здолбунівщина післявоєнна у цифрах і фактах. newlife.rv.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 8 вересня 2022. Процитовано 7 вересня 2022.
  2. Мізоцький район в історії (частина 1) — Інформаційно-розважальний сайт смт. Мізоч та Мізоцької громади — новини, фото, відео, погода (ru-RU) . Процитовано 7 вересня 2022.
  3. s:Указ Президії ВР УРСР від 21.01.1959 «Про ліквідацію деяких районів Ровенської області»

Джерело[ред. | ред. код]