Здолбунівський район

Здолбунівський район
Герб Прапор
Район на карті області
Основні дані
Країна:	Україна
Область/АРК:	Рівненська область
Код КОАТУУ:	5622600000
Утворений:	1939
Населення:	▲ 56 835 (на 1.12.2011)
Площа:	659 км²
Густота:	86.2 осіб/км²
Тел. код:	+380-3652
Поштові індекси:	35700—35766
Населені пункти та ради
Районний центр:	Здолбунів
Міські ради:	1
Селищні ради:	1
Сільські ради:	20
Міста:	1
Смт:	1
Села:	53
Мапа району
Районна влада
Адреса:	35700, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Грушевського, 14, 25-0-91
Веб-сторінка:	Здолбунівська РДА
Голова РДА:	Шуль Віталій Степанович
Голова РР:	Тимощук Василь Олексійович

Здолбу́нівський райо́н — район у південній частині Рівненської області України. Районний центр — Здолбунів.

До складу району входить 53 села, 20 сільських, селищна та міська ради.

Відстань від районного центру міста Здолбунів до обласного м. Рівне — 12 км .

Загальна географічна характеристика

Як адміністративно-територіальна одиниця район створений у 1939 році.

Межує з чотирма районами Рівненської та одним районом Тернопільської області:

• Дубенський район (на заході);
• Рівненський район (на півночі);
• Гощанський район (на північному сході);
• Острозький район (на сході);
• Шумський район (Тернопільська область) (на півдні).

Площа Здолбунівського району — 66 тис. км². Чисельність населення за переписом 1989 року — 65 347 осіб. Станом на липень 2009 року — 57,5 тис. осіб, у тому числі: сільського — 28,3 тис. осіб, міського — 29,3 тис. осіб.

Здолбунівський район включає 1 місто (Здолбунів), 1 селище міського типу (Мізоч) та 53 села.

Найбільшими населеними пунктами у районі окрім Здолбунова є селище Мізоч та села Здовбиця і Дермань.

Фізико-географічні умови

Більша частина Здолбунівського району лежить у межах Волинської височини (Рівненське плато — підвищена лісова рівнина, розчленована ярами та балками), крайня північна — в межах Поліської низовини.

Є запаси будівельного піску, глини, торфу. Загальнодержавне значення мають поклади крейди, розвідані родовища фосфоритів.

По території району протікають річки системи Горині (басейну Дніпра): середня течія Збитеньки, витоки Стубли та Усті, Стубелка, Піщанка.

Різноманітність рельєфу, ґрунтоутворювального поділу та ґрунтів, багатство рослинного і тваринного світу роблять цей край унікальним. Найбільшу наукову та лісівничу цінність мають старі грабово-дубові ліси, особливо в урочищах Мостівському, Гурби, Турова Могила. Тут серед порівняно молодих дерев віком від 80 до 130 років є і старожили — 400-річний каштан та 300-літні липи в с. Дермань, 200-літня липа в урочищі Чернява (поблизу с. Ступне).

Знаходиться у Західноукраїнській лісостеповій фізико–географічній провінції (більша частина) та Волинському Поліссі.

Унікальна територія Здолбунівщини, що знаходиться у південній частині на межі Волинського лісового плато, Малого Полісся та Кременецьких гір, належить до Дермансько-Мостівського регіонального ландшафтного парку. Із флори парку 31 вид рослин занесено до Червоної книги: це, зокрема, меч-трава болотна, осока Девелла, сашник іржавий, а глід український, що росте в околицях с. Мізоч, занесено до Світового та Європейського червоних списків.

Промисловість

Здолбунівський район має власну промислову базу, від окремих галузей якої в значній мірі залежить економіка України. Найголовнішим в промисловості району є важливий залізничний вузол Львівської залізниці, що має 4 напрями руху: Львів, Київ, Лунінець та Ковель. Залізничну сферу обслуговують вагонне та локомотивне депо, дистанція сигналізації і зв'язку, дистанція енергопостачання, де зайнято понад 3 тисячі чоловік. Залізничні станції — Здолбунів, Глинськ, Івачкове, Мізоч. Одним із провідних і найпотужніших в області є Здолбунівське ВАТ «Волинь-Цемент» та ТзОВ «Волинь-Шифер» по виробництву цементу і шиферу. Нарощують темпи виробництва такі підприємства району як ЗАТ «Іскра», ВАТ «Укрцемремонт», ВАТ «Завод продовольчих товарів». Найбільші підприємства розташовані в Здолбунові та селищі Мізоч. У районі вирощують цукровий буряк, зернові, відроджується традиційна галузь хмелярства. Розвинуті скотарство та свинарство. Сільськогосподарську діяльність в районі здійснюють 13 сільськогосподарських підприємств, 63 фермерських господарства та 21,8 тисяч особистих селянських господарств, які використовують 34,6 тис. га ріллі.

Соціальна сфера і сфера послуг

У районі розташовані відділення 6-ти банків: «Ощадбанку» , «Приватбанку», банку «Фінанси і кредит», банків «Аваль», «Форум» , «Надра».

На Здолбунівщині діють 62 церковні громади, серед яких: 27 — УПЦ (Московського Патріархату), 16 — УПЦ (Київського Патріархату), 1 греко-католицька громада, 1 римо-католицька, 17 протестантських.

На Здолбунівщині випускається одна громадсько-політична газета «Нове життя» (редактор В. Дрозюк) тиражем до 3000 тисяч, діє редакція районного радіо.

Історична довідка

Заселення території

Заселення цієї території людьми почалося в період пізнього неоліту та ранньої бронзи (ІІІ-ІІ ст. до н.е.). Залишки давньоруських городищ існують на території сіл Дермань, Будераж, Мала Мощаниця. Загалом на території району 73 пам'ятки археології.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни тут був осередок діяльності УПА. В Здолбунівських лісах формувалися її бойові підрозділи, базувалися старшинські школи, підпільні типографії, штаби УПА (Південь та Північ). 21-22 листопада 1943 р. у с. Будераж у приміщенні нині діючої школи відбулася перша конференція поневолених народів Східної Європи й Азії. Після закінчення війни у США було створено Антибільшовицький блок поневолених народів (нині — Асамблея блоку народів Європи та Азії за свободу і незалежність із центром у Мюнхені).

Історично пам'ятними для українського народу є гурбенські події. У Пасхальні дні 1944 року, в Гурбенському лісі відбулася найбільша битва між формуваннями УПА Південної групи УПА-Північ «Богун» під командуванням командира Петра Олійника-«Енея» та з’єднання «Холодний яр» УПА-Південь, очолюване командиром Миколою Свистуном–«Ясенем» (яке налічувало близько 5 тисяч повстанців) з внутрішніми військами НКВД та частинами Червоної Армії чисельністю близько 35 тисяч осіб, яких підтримувала авіація, танкові частини, бронепоїзд. Наприкінці 80-х на початку 90-х років жителі району вшанували пам'ять про найбільшу битву формувань Української Повстанської армії за незалежність України: на місці загибелі повстанців насипали могили, на них поставили хрести і збудували капличку. Уже стало традицією щорічно у період Великодніх свят проводити урочисте вшанування полеглих у гурбенських лісах, на яке з'їжджаються представники не лише району й області, а й інших місцевостей. У 2005 році тут було побудовано монастир, який носить назву Свято-Воскресенський чоловічий монастир на Повстанських могилах. А 14 жовтня 2006 року відбулося урочисте закладання каменю та розпочато будівництво пантеону Героїв Гурбенського бою поблизу урочища Гурби Здолбунівського району. Відбулось перезахоронення з інших місць Гурбинського лісу до національного пантеону тлінних останків героїв-повстанців, ідентифіковано імена загиблих. Перед могилами повстанців поставлено на високому постаменті-колоні скульптуру Покрови Пресвятої Богородиці, а над могилами покладено мармурові плити з іменами загиблих.

Перебуваючи під фашистською окупацією (з липня 1941 до лютого 1944 років) район зазнав значних людських втрат. У квітні 1943 року нацисти спалили живцем 74 жителі с. Святе, 14 жовтня 1943 року в урочищі Сосонки поблизу Мізоча розстріляли понад 3,5 тис. євреїв.

Персоналії

Серед відомих уродженців Здолбунівщини:

• Микола Хомичевський (Борис Тен), Улас Самчук — обидва з Дерманьі,
• краєзнавець Ю. Дунін-Карвицький — смт Мізоч.

Посилання

Сторінка на сайті ОДА Сайт районної ради