Здолбунівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Здолбунівський район
Zdolbunivskyi rayon gerb.png Zdolbunivskyi rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Рівненська область Рівненська область
Код КОАТУУ: 5622600000
Утворений: 20 січня 1940
Населення: 57 114 (на 1.08.2013)
Площа: 659 км²
Густота: 86.2 осіб/км²
Тел. код: +380-3652
Поштові індекси: 35700—35766
Населені пункти та ради
Районний центр: Здолбунів
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 20
Міста: 1
Смт: 1
Села: 53
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 35700, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Грушевського, 14, 25-0-91
Веб-сторінка: Здолбунівська РДА
Голова РДА: Шуль Віталій Степанович
Голова ради: Тимощук Василь Олексійович

Здолбу́нівський райо́н — район у південній частині Рівненської області України. Районний центр — місто Здолбунів.

До складу району входить 53 села, 20 сільських, селищна та міська ради.

Відстань від районного центру міста Здолбунів до обласного м. Рівне — 12 км .

Загальна географічна характеристика[ред.ред. код]

Як адміністративно-територіальна одиниця район створений у 1939 році.

Межує з чотирма районами Рівненської та одним районом Тернопільської області:

Площа Здолбунівського району — 66 тис. км². Чисельність населення за переписом 1989 року — 65 347 осіб. Станом на липень 2009 року — 57,5 тис. осіб, у тому числі: сільського — 28,3 тис. осіб, міського — 29,3 тис. осіб.

Здолбунівський район включає 1 місто (Здолбунів), 1 селище міського типу (Мізоч) та 53 села.

Найбільшими населеними пунктами у районі окрім Здолбунова є селище Мізоч та села Здовбиця і Дермань.

Фізико-географічні умови[ред.ред. код]

Більша частина Здолбунівського району лежить у межах Волинської височини (Рівненське плато — підвищена лісова рівнина, розчленована ярами та балками), крайня північна — в межах Поліської низовини.

Є запаси будівельного піску, глини, торфу. Загальнодержавне значення мають поклади крейди, розвідані родовища фосфоритів.

По території району протікають річки системи Горині (басейну Дніпра): середня течія Збитеньки, витоки Стубли та Усті, Стубелка, Піщанка.

Різноманітність рельєфу, ґрунтоутворювального поділу та ґрунтів, багатство рослинного і тваринного світу роблять цей край унікальним. Найбільшу наукову та лісівничу цінність мають старі грабово-дубові ліси, особливо в урочищах Мостівському, Гурби, Турова Могила. Тут серед порівняно молодих дерев віком від 80 до 130 років є і старожили — 400-річний каштан та 300-літні липи в с. Дермань, 200-літня липа в урочищі Чернява (поблизу с. Ступне).

Розташований у Західноукраїнській лісостеповій фізико-географічній провінції (більша частина) та Волинському Поліссі.

Унікальна територія Здолбунівщини, що знаходиться у південній частині на межі Волинського лісового плато, Малого Полісся та Кременецьких гір, належить до Дермансько-Мостівського регіонального ландшафтного парку. Із флори парку 31 вид рослин занесено до Червоної книги: це, зокрема, меч-трава болотна, осока Девелла, сашник іржавий, а глід український, що росте в околицях с. Мізоч, занесено до Світового та Європейського червоних списків.

Промисловість[ред.ред. код]

Здолбунівський район має власну промислову базу, від окремих галузей якої в значній мірі залежить економіка України. Найголовнішим в промисловості району є важливий залізничний вузол Львівської залізниці, що має 4 напрями руху: Львів, Київ, Лунінець та Ковель. Залізничну сферу обслуговують вагонне та локомотивне депо, дистанція сигналізації і зв'язку, дистанція енергопостачання, де зайнято понад 3 тисячі чоловік. Залізничні станції — Здолбунів, Глинськ, Івачкове, Мізоч. Одним із провідних і найпотужніших в області є Здолбунівське ВАТ «Волинь-Цемент» та ТзОВ «Волинь-Шифер» по виробництву цементу і шиферу. Нарощують темпи виробництва такі підприємства району як ЗАТ «Іскра», ВАТ «Укрцемремонт», ВАТ «Завод продовольчих товарів». Найбільші підприємства розташовані в Здолбунові та селищі Мізоч. У районі вирощують цукровий буряк, зернові, відроджується традиційна галузь хмелярства. Розвинуті скотарство та свинарство. Сільськогосподарську діяльність в районі здійснюють 13 сільськогосподарських підприємств, 63 фермерських господарства та 21,8 тисяч особистих селянських господарств, які використовують 34,6 тис. га ріллі.

Соціальна сфера і сфера послуг[ред.ред. код]

У районі розташовані відділення 6-ти банків: «Ощадбанку», «Приватбанку», банку «Фінанси і кредит», банків «Аваль», «Форум», «Надра».

На Здолбунівщині діють 62 церковні громади, серед яких: 27 — УПЦ (Московського Патріархату), 16 — УПЦ (Київського Патріархату), 1 греко-католицька громада, 1 римо-католицька, 17 протестантських.

На Здолбунівщині випускається одна громадсько-політична газета «Нове життя» (редактор В. Дрозюк) тиражем до 3000 тисяч, діє редакція районного радіо.

Історична довідка[ред.ред. код]

Заселення території[ред.ред. код]

Заселення цієї території людьми почалося в період пізнього неоліту та ранньої бронзи (ІІІ-ІІ ст. до н. е.). Залишки давньоруських городищ існують на території сіл Дермань, Будераж, Мала Мощаниця. Загалом на території району 73 пам'ятки археології.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни тут був осередок діяльності УПА. В Здолбунівських лісах формувалися її бойові підрозділи, базувалися старшинські школи, підпільні типографії, штаби УПА (Південь та Північ). 21-22 листопада 1943 р. у с. Будераж у приміщенні нині діючої школи відбулася перша конференція поневолених народів Східної Європи й Азії. Після закінчення війни у США було створено Антибільшовицький блок поневолених народів (нині — Асамблея блоку народів Європи та Азії за свободу і незалежність із центром у Мюнхені).

Історично пам'ятними для українського народу є гурбенські події. У Пасхальні дні 1944 року, в Гурбенському лісі відбулася найбільша битва між формуваннями УПА Південної групи УПА-Північ «Богун» під командуванням командира Петра Олійника-«Енея» та з'єднання «Холодний яр» УПА-Південь, очолюване командиром Миколою Свистуном-«Ясенем» (яке налічувало близько 5 тисяч повстанців) з внутрішніми військами НКВД та частинами Червоної Армії чисельністю близько 35 тисяч осіб, яких підтримувала авіація, танкові частини, бронепоїзд. Наприкінці 80-х на початку 90-х років жителі району вшанували пам'ять про найбільшу битву формувань Української Повстанської армії за незалежність України: на місці загибелі повстанців насипали могили, на них поставили хрести і збудували капличку. Уже стало традицією щорічно у період Великодніх свят проводити урочисте вшанування полеглих у гурбенських лісах, на яке з'їжджаються представники не лише району й області, а й інших місцевостей. У 2005 році тут було побудовано монастир, який носить назву Свято-Воскресенський чоловічий монастир на Повстанських могилах. А 14 жовтня 2006 року відбулося урочисте закладання каменю та розпочато будівництво пантеону Героїв Гурбенського бою поблизу урочища Гурби Здолбунівського району. Відбулось перезахоронення з інших місць Гурбинського лісу до національного пантеону тлінних останків героїв-повстанців, ідентифіковано імена загиблих. Перед могилами повстанців поставлено на високому постаменті-колоні скульптуру Покрови Пресвятої Богородиці, а над могилами покладено мармурові плити з іменами загиблих.

Перебуваючи під фашистською окупацією (з липня 1941 до лютого 1944 років) район зазнав значних людських втрат. У квітні 1943 року нацисти спалили живцем 74 жителі с. Святе, 14 жовтня 1943 року в урочищі Сосонки поблизу Мізоча розстріляли понад 3,5 тис. євреїв.

Пам'ятки[ред.ред. код]

У Здолбунівському районі Рівненської області нараховується 48 пам'яток історії.

Персоналії[ред.ред. код]

Серед відомих уродженців Здолбунівщини:

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.