Селище міського типу
Се́лище місько́го ти́пу — міське поселення, яке за функціональним призначенням у загальній системі адміністративно-територіального устрою України посідає проміжне місце між сільським населеним пунктом і містом, але в обліку населення відноситься до міського.
Ця офіційна назва для приміських поселень використовується в деяких країнах колишнього радянського блоку. Вона використовувалась у всіх 15 союзних республіках СРСР з 1922 року, замість колишнього терміну посад. Він був введений в Польщі (1954) і Болгарії (1964). Пізніше всі селища міського типу в Польщі були перетворені в інші типи поселеннь (місто чи село) в 1972 році, а в Болгарії та 5 колишніх радянських республіках (а саме Вірменія, Естонія, Латвія, Литва, Молдова) — на початку 1990-х років. Сьогодні цей термін використовується в інших 10 колишніх радянських республіках — Азербайджан, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Україна, Узбекистан.
Відповідно до частини першої статті 133 Конституції України, систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Таким чином, наразі такий вид поселень як селища міського типу в Україні конституційного та правового статусу не мають.
Зміст |
Адміністративне віднесення [ред.]
Відповідно до положення, затвердженого 12 березня 1981 Указом Президії Верховної Ради УРСР, до категорії селищ міського типу може бути віднесено населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах з виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, а також населені пункти, на території яких розташовані вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, санаторії та інші стаціонарні лікувальні та оздоровчі заклади, які мають державний житловий фонд, з кількістю населення понад 2 тисячі чоловік, з яких не менш як дві третини становлять робітники, службовці та члени їх сімей.
В окремих випадках до категорії селищ міського типу може бути віднесено населені пункти з кількістю населення менш як 2 тисяч чоловік, але не менше як 500 чоловік, якщо вони мають близьку перспективу економічного і соціального розвитку, зростання кількості населення.
Органом державної влади в селищі міського типу є селищна рада народних депутатів.
Історико-географічне дослідження [ред.]
Мережа селищ міського типу України вирізняється значними регіональними відмінностями, що зумовлено різними умовами та чинниками її формування[1]. Серед предметів визначення демографічних параметрів усієї мережі селищ, порівняльний аналіз їхньої щільності та географічного положення; визначення впливу селищ міського типу на інші, переважно сільські, населені пункти з урахуванням їхнього географічного положення, демографічного та інфраструктурного потенціалу.
Демографія та депопуляція смт в Україні [ред.]
В Україні на 1 січня 1991 налічувалося 921 селищ міського типу (67,96 % загальної кількості міських поселень).
Станом на 1 січня 2004 р. в Україні було 886 селищ міського типу. Їхня кількість порівняно з 1 січня 1989 р. зменшилася на 4,4 %, а кількість населення в них — на 14,3 %.
|
міського типу в Україні[1] |
||||
| Україна, автономія, області |
Кількість селищ міського типу |
Густота селищ міського типу (кількість на 1 тис. км²) |
Середня людність селищ міського типу, тис. осіб |
Частка населення селищ міського типу в міському населенні,% |
| Україна | 885 | 1,47 | 5,1 | 13,2 |
 АР Крим |
56 | 2,15 | 5,4 | 16,2 |
 Вінницька область |
29 | 1,09 | 5,7 | 19,1 |
 Волинська область |
22 | 1,09 | 4,6 | 18,0 |
 Дніпропетровська область |
46 | 1,44 | 5,2 | 8,6 |
 Донецька область |
131 | 4,94 | 3,9 | 10,6 |
 Житомирська область |
43 | 1,44 | 4,3 | 24,0 |
 Закарпатська область |
19 | 1,48 | 6,2 | 29,3 |
 Запорізька область |
23 | 0,85 | 5,9 | 8,3 |
 Івано-Франківська область |
24 | 1,73 | 5,0 | 19,8 |
 Київська область |
30 | 1,07 | 7,8 | 22,3 |
 Кіровоградська область |
26 | 1,06 | 6.1 | 20,7 |
 Луганська область |
109 | 4.08 | 4,1 | 18,0 |
 Львівська область |
34 | 1,56 | 3,6 | 7,5 |
 Миколаївська область |
17 | 0,69 | 6,2 | 13,9 |
 Одеська область |
33 | 0,99 | 5,9 | 11,2 |
 Полтавська область |
21 | 0,73 | 6,2 | 12,6 |
 Рівненська область |
16 | 0.80 | 6,0 | 18,1 |
 Сумська область |
20 | 0,84 | 4,9 | 10,6 |
 Тернопільська область |
17 | 1,23 | 4,7 | 17,8 |
 Харківська область |
61 | 1,94 | 6,7 | 16,3 |
 Херсонська область |
30 | 1,05 | 6,5 | 24,5 |
 Хмельницька область |
24 | 1,17 | 4,4 | 13,7 |
 Черкаська область |
15 | 0,72 | 5,2 | 9,3 |
 Чернівецька область |
8 | 0.99 | 6,8 | 15,2 |
 Чернігівська область |
30 | 0,94 | 4,4 | 17,6 |
Джерела [ред.]
- Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затведжене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 13 березня 1981 року N 1654-X.
- Конституція України від 28 червня 1996 року.
Література [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.. Словникова частина.
- Проценко С. М. Селище міського типу // Географічна енциклопедія України. — Т. 3. — К., 1993. — С. 173.
Примітки [ред.]
|
|||||
