Мінеральні води

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мінеральна вода

Мінера́льні во́ди (рос. минеральные воды, англ. mineral water, нім. Mineralwasser n pl) — підземні (іноді поверхневі) води з підвищенним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів, із специфічними фізико-хімічними властивостями (температура, радіоактивність та ін.), що справляють цілющий вплив на організм людини. Межею прісних і мінеральних вод вважають солоність в 1 г/л. Мінеральні води часто володіють цілющими властивостями. Зловживання мінеральною водою, особливо для хворих, може призвести до важких наслідків для здоров’я, тому вживати її рекомендується тільки з поради лікаря та в рекомендованій ним кількості.

Генезис[ред.ред. код]

М.в. утворюються за рахунок вадозних вод, морських вод, похованих у процесі нагромадження осадів, вивільнення конституційної води в умовах регіонального та контактового метаморфізму г.п. Ці води збагачуються солями і газами порід, з якими вони контактують. Хімічний склад і закономірності поширення мінеральних вод зумовлені особливостями геологічної будови, рельєфу, клімату та гідрології певних ділянок.

Класифікація[ред.ред. код]

За мінералізацією[ред.ред. код]

За мінералізацією розрізняють:

  • слабкомінералізовані Мінеральні води (1—2 ‰),
  • малої мінералізації (2—5 ‰),
  • середньої мінералізації (5—15 ‰),
  • високої мінералізації (15—30 ‰) ,
  • розсольні М.в. (35—150 ‰)
  • міцнорозсольні мінеральні води (150 ‰ і більше).

За йонним складом[ред.ред. код]

Мінеральні води розподіляються на хлоридні (Cl-), гідрокарбонатні (HCO-3), сульфатні (SO2-4), натрієві (Na+), кальцієві (Са2+), магнієві (Mg2+) тощо.

За газовим складом та специфічними елементами розрізняють: вуглекислі, сульфідні (сірководневі), азотні, бромисті, йодисті, залізисті, арсенисті, кремнієві, радонові та інші.

За температурою мінеральні води розподіляють на холодні (до 20 °C), теплі, або субтермальні й термальні води; залежно від наявності газів і специфічних елементів та за бальнеологічним значенням — на вуглекислі, сульфідні, залізисті, стибіїсті, радонові, бромисті, йодисті, мінеральні без специфічних компонентів та ін., а також за рН та радіоактивністю.

Розповсюдження і руйнування[ред.ред. код]

На поверхні Землі виділяються провінції М.в., кожна з яких характерна своїми гідрогеологічними умовами, геол. розвитком, походженням і фіз.-хім. характеристиками М.в. Ізольовані пластові системи артезіанських басейнів — це провінції солоних вод і розсолів мінералізацією до 300—400 (600) г/л. Складчасті регіони і області омолоджених платформ відповідають провінціям вуглекислих М.в., а області з проявами новітніх тектонічних рухів — провінціям азотних слабкомінералізованих лужних, кременистих вод.

Склад[ред.ред. код]

Склад М. в. прийнято зображати формулою, в якій є дріб, член перед і після дробу (формула Курлова). В члені перед дробом подається вміст газу (СО2, Н2S та ін.) та активних елементів (Br, Fe, As, ін.) в г/л, а також ступінь радіоактивності (у розпадах/с м²) і ступінь мінералізації (М.в.г.) В чисельнику дробу подаються домінуючі аніони, в знаменнику — катіони. Після дробу зазначається температура в °С та рН води.

Склад мінеральних вод вказують за формулою, запропонованою радянськими вченими М. Г. Курловим і Е. Е. Карстенсом. Це псевдоформула, що наочно відображає основні властивості хімічного складу води. У чисельнику дробу пишуть аніони, в знаменнику – катіони, присутні в кількості більш 25%-еквівалентів (з розрахунку, що аніони і катіони складають по 100 %). Поряд з символом іона указують вміст його в відсоткових еквівалентах. Попереду дробу скорочено указують величину мінералізації М (у г/л) і недиссоційовані частини або гази (у мг/л) і радіоактивність (у еманах[1]), якщо вони додають воді специфічні властивості, а в кінці дробу – температуру T (у °С), і дебіт Д (у м³/добу). Наприклад, формула кисловодського нарзану (однієї зі свердловин):

CO_{2_{\, 2{,}2}}\, M_{_{2{,}3}} \frac{HCO_3 57\, SO_4 31}{Ca 31 \, Mg 23}\; T14^\circ C\, pH6{,}2

Проте рекомендується вписувати другий (тобто третій) аніон і катіон, навіть якщо його зміст дуже незначний (понад 5%-екв.);
...розшифровується вона таким чином: вуглекисла (2,2 г/л CO2) гідрокарбонатно-сульфатна кальцієво-магнієва вода з мінералізацією 2,3 г/л, та температурою 14 °C і pH 6,2.

Мінеральні води України[ред.ред. код]

На території України виявлено понад 500 (?) джерел різноманітних мінеральних вод, головним чином у межах Українських Карпат (Нафтуся, Свалява, Поляна Квасова та ін.), Українського щита (Хмільник, Миронівка та ін.), Дніпровсько-Донецької западини (Миргород). Основні родовища Мінвод в Україні:
Вінниччина: Хмельницьке (радонові джерела), Тульчинське, «Регіна» (Муровані Курилівці), «Подольска» (Вінниця), «Шумилівська» (Томашпільський р-н);
Дніпропетровщина: Лиманське (кур. «Солоний лиман», Новомосковський р.), Нікопольське, Чаплинське, «Криворізька» [вода], «Дніпропетрівська», «Царичанська», «Знаменівська» (Новомосковськ);
Донеччина: «Золотий колодязь» (Добропілля), Велико-Анадольське (радонове; Волноваха), Слов’янське;
Житомирщина: «Житомирська» [вода];
Закарпаття (бл. 360 джерел): Келечинське, Сойминське – Міжгірське (курорт «Верховина»), Гірськотисенське та Рахівське (с-ще Кваси, кур. «Горна Тиса», а також с-ще Кобилецька Поляна), Шаянське, «Драгівська», Свалявська група курортів (мін. води «Свалява»): Полянське (кур. «Сонячне Закарпаття», вода «Поляна–Квасова»), Плосківське, Новополянське (кур. «Поляна», мінвода «Поляна–Купель»), Голубинське («Лужанська», курорт «Квітка Полонини»), Берегварське (курорт «Карпати»), Синяцьке (сульфідні), Усть-Чорнівське (Тячів), «Яворницька» …;
Запорізька обл.: Мелітопольське (мінвода «Мелітопольська»), Приазовське, Акимівське (кур. Кирилівка), Бердянське та у Приморському р-ні;
Івано-Франковщина: Осмолодівське (Рожнятовський р.), Слободське і Коршевське (Коломия), Делятинське (Надвірна), Долинське (розсольні), у Придністров’ї [с-ще Більшівці, Городенка, курорт «Черче» (у т.ч. сульфідні)], Завадівське (Калуш), мін. води – «Верховинська», «Перегинська», «Роксоляна», а також найвідоміша «Буркут» (Буркут Верховинського р-ну; аналог кисловодського «Нарзану»);
Київщина: Миронівське (також у Владіславовці), Білоцерківське, у курортній місцевості Конча-Заспа, поблизу Броварів, столові мінводи – «Київська», «Оболонь», «Бориспільська», «Березаньська», «Чорнобильська» (у минулому), «Курортна», «Софія Київська», «Каліпсо»;
на Кіровоградщині джерела радонових вод, вода «Кришталева»;
Крим (відомо понад 100 (200) мін. джерел): Аджи-Су (поблизу Бахчисарая), Євпаторійське, Сакське («Кримська»), Паша–Тене та Феодосійське («Феодосія», «Кримський нарзан»), у курортній місцевості Мєлас (біля Форосу), Лазурне (Алушта), понад 20 груп джерел сульфідних вод на Керченському п-ові, води – «Айвазовська», «Ялтинська»;
Луганщина: Старобільське та Новопсковське, Луганське (вода «Луганська»);
Волинь: «Незамерзаюче джерело» поблизу Маневичі;
Львівщина (понад 100 мін. джерел): Моршинське, Трускавецьке (понад 25 мінеральних джерел 10 різновидів мінвод, зокрема сульфідні; «Трускавецька», «Нафтуся»), Сходницьке (курортна місцевість Східниця), Солуки, Любень-Великий та Немирівське [сульфідні (сірководневі)], Шкло (також сульфідні), мінеральні води «Олеська» та інші;
Миколаївщина: мінеральні води здебільшого приурочені до Причерноморського артезіанського басейну (на півдні), та у межах Українського гідрогеологічного масиву (на півночі, напр. Криво-Озерське родовище) поширені радонові (у Бузькому Гарді), «Снігурівська» [вода];
Одещина: Татарбунарське, Арцизьке, Одеське (курорт «Великий Фонтан»), Куяльник, Сергіївське (мінвода «Вікторія»), Савранське (Слюсарєве, «Савранська джерельна»), «Великодолинський нарзан»;
Полтавщина: Миргородське, та у Великобагачанському, Новосанжарському, Кременчуцькому, Хорольському і інш. р-нах (води «Гоголівська», «Сорочинська», «Великобагачанська» «Новосанжарська», «Семенівська», «Хорольська»);
Рівненщина: Степаньське (курорт «Горинь»), у Корецькому, Острозькому р-нах («Острозька» вода) та поблизу Олександрії (Рівненський р.);
Тернопільщина: у Теребовлянському (Конопківське, смт Микулинці), Кременецькому, Борщівському і Тернопільському р-нах, мінводи – «Тернопольська», «Медобори», «Перлина гір»;
Харківщина: крем’янисті – Березівське (Дергачівський р.), на курорті Рай-Оленівка та у Харкові;
Херсонщина: різноманітні води на Сході, Північному Сході та на Арабатській Стрілці;
Хмельниччина: Збручанське (типу «Нафтуся»), Новозбручанське, Полонське (радонові), а також у Кам’янець-Подільському і Дунаївецькому р-нах, «Кам’янець-Подільська» вода, «Оболонська-2» (з-д «Оболонь», Красилів), «Шепетовська», «Хмельницька»;
Черкащина: Звенигородське, Баландинське (Кам’янський р.), Тальнівське (Колодязне), води «Тальнівська» і «Черкаська» (с. Жаботин Кам’янського р-ну);
Чернігівщина: Чернігівське (с. Ладинка; санаторій «Десна»), бішофітні води на курорті Качанівка (Ічня), вода «Поліська» (Менського р-ну);
Буковина: Новоселицьке (с. Щербинці), Будинецьке (Сторожинецького р., вода «Буковинська»), Брусницьке (у Кіцманьському р., «Брусницька»), Сторожинецькому, Путильському р-нах та в околицях Чернівців, води «Зеленчанка» та «Кельменчанка»;
а також Данишівське (Житомирщина: Дениші (?) (сан. Денеші); Рівненщина: Корець, село Даничів (?)), Колодязненське (на Черкащині: біля Умані і Тальне (?); у Криму: поблизу Сімферополя або Красногвардійського (?); на Рівненщині: с-ще Березне, с. Прислуч (?); на Харківщині: біля с-ще Дворічна (?)) і інші.


Мінеральні води використовують у медицині (бальнеологія, бальнеотерапія), деякі — в теплоенергетиці. У ширшому розумінні до М.в. відносять також природні промислові води, з яких видобувають йод, бром, бор та інші компоненти, і термальні води, які використовуються з енергетичною метою. Порогом між прісними і М.в. звичайно вважають мінералізацію 1 г/дм3. Понад 80 джерел мінеральних вод України використовуються для 50 курортів, 20 бальнеолікарень, 40 заводів лікувально-столових вод. Найпоширеніші мінеральні води: вуглекислі, сірководневі, залізисті, йодобромні, бромні, радонові (радіоактивні).

Бутильована природна мінеральна вода[ред.ред. код]

Основна стаття: Бутильована природна мінеральна вода

Примітки[ред.ред. код]

  1. Одиниця радіоактивності. 1 Еман = 10−10 кюрі/літр рідини або газу. Застосовують при визначенні слабкої радіоактивності, наприклад, мін. вод.

Джерела[ред.ред. код]


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.