Мінеральні води

Мінеральна вода

Мінера́льні во́ди (рос. минеральные воды, англ. mineral water, нім. Mineralwasser n pl) — підземні (іноді поверхневі) води з підвищенним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів, із специфічними фізико-хімічними властивостями (температура, радіоактивність та ін.), що справляють цілющий вплив на організм людини. Межею прісних і мінеральних вод вважають солоність в 1 г/л. Мінеральні води часто володіють цілющими властивостями. Зловживання мінеральною водою може призвести до важких наслідків для здоровя, тому вживати її рекомендується тільки з поради лікаря та в рекомендованій ним кількості.

Генезис

М.в. утворюються за рахунок вадозних вод, морських вод, похованих у процесі нагромадження осадів, вивільнення конституційної води в умовах регіонального та контактового метаморфізму г.п. Ці води збагачуються солями і газами порід, з якими вони контактують. Хімічний склад і закономірності поширення мінеральних вод зумовлені особливостями геологічної будови, рельєфу, клімату та гідрології певних ділянок.

Класифікація

За мінералізацією

За мінералізацією розрізняють:

• слабкомінералізовані М.в. (1—2 ‰),
• малої (2—5 ‰),
• середньої (5—15 ‰),
• високої (15—30 ‰) мінералізації,
• розсольні М.в. (35—150 ‰)
• міцнорозсольні М.в. (150 ‰ і більше).

За йонним складом

М.в. розподіляються на хлоридні (Cl^-), гідрокарбонатні (HCO₃^-), сульфатні (SO₄^2-), натрієві (Na⁺), кальцієві (Са²⁺), магнієві (Mg²⁺) тощо.

За газовим складом та специфічними елементами розрізняють: вуглекислі, сульфідні (сірководневі), азотні, бромисті, йодисті, залізисті, арсенисті, кремнієві, радонові та інші.

За температурою мінеральні води розподіляють на холодні (до 20 °C), теплі, або субтермальні й термальні води; залежно від наявності газів і специфічних елементів та за бальнеологічним значенням — на вуглекислі, сульфідні, залізисті, стибіїсті, радонові, бромисті, йодисті, мінеральні без специфічних компонентів та ін., а також за рН та радіоактивністю.

Розповсюдження і районування

На поверхні Землі виділяються провінції М.в., кожна з яких характерна своїми гідрогеологічними умовами, геол. розвитком, походженням і фіз.-хім. характеристиками М.в. Ізольовані пластові системи артезіанських басейнів — це провінції солоних вод і розсолів мінералізацією до 300—400 (600) г/л. Складчасті регіони і області омолоджених платформ відповідають провінціям вуглекислих М.в., а області з проявами новітніх тектонічних рухів — провінціям азотних слабкомінералізованих лужних, кременистих вод.

Склад

Склад М.в. прийнято зображати формулою, в якій є дріб, член перед і після дробу (формула Курлова). В члені перед дробом подається вміст газу (СО₂, Н₂S та ін.) та активних елементів (Br, Fe, As, ін.) в г/л, а також ступінь радіоактивності (у розпадах/с м²) і ступінь мінералізації (М.в.г.) В чисельнику дробу подаються домінуючі аніони, в знаменнику — катіони. Після дробу зазначається температура в °С та рН води.

Склад мінеральних вод вказують за формулою, запропонованою радянськими вченими М. Г. Курловим і Е. Е. Карстенсом. Це псевдоформула, що наочно відображає основні властивості хімічного складу води. У чисельнику дробу пишуть аніони, в знаменнику – катіони, присутні в кількості більш 25%-еквівалентів (з розрахунку, що аніони і катіони складають по 100 %). Поряд з символом іона указують вміст його в відсоткових эквівалентах. Попереду дробу скорочено указують величину мінералізації М (у г/л) і недиссоційовані частини або гази (у мг/л) і радіоактивність (у еманах), якщо вони додають воді специфічні властивості, а в кінці дробу – температуру T (у °С), і дебіт Д (у м³/добу). Наприклад: ...

Проте рекомендується вписувати другий аніон і катіон, навіть якщо його зміст дуже незначний (понад 5%-екв.).

Мінеральні води України

На території України виявлено близько 500 джерел різних мінеральних вод, г.ч. у межах Українських Карпат (Нафтуся, Свалява, Поляна Квасова та ін.), Українського щита (Хмільних, Миронівка та ін.), Дніпровсько-Донецької западини (Миргород). Основні родовища М.в. в Україні: Степанське, Данишівське, Полонське, Березівське, Миргородське, Новопсковське, Білоцерківське, Миронівське, Хмільницьке (Бугські пороги, Вінницька обл.), Лиманське, Старобільське, Моршинське, Збручанське, Трускавецьке, Солуки, Конопківське, Новозбручанське, Слов'яногірське, Плосківське, Новополянське, Звенигородське, Полянське, Сойминське, Знам'янське, Луганське, Синяцьке, Голубинське, Брусницьке, Гірськотисенське, Лазурне, Куяльник, Кирилівське, Одеське, Сергіївське, Колодязне, Феодосійське, Євпаторійське, Шаян.

М.в. використовують у медицині (бальнеологія, бальнеотерапія), деякі — в теплоенергетиці. У ширшому розумінні до М.в. відносять також природні промислові води, з яких видобувають йод, бром, бор та інші компоненти, і термальні води, які використовуються з енергетичною метою. Порогом між прісними і М.в. звичайно вважають мінералізацію 1 г/дм³. Понад 80 джерел мінеральних вод України використовуються для 50 курортів, 20 бальнеолікарень, 40 заводів лікувально-столових вод. Найбільш поширені мінеральні води: вуглекислі, сірководневі, залізисті, йодобромні, бромні, радонові (радіоактивні).

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лікувально-столові мінеральні води за областями