Морська вода
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Морська вода (рос. морская вода, вода океана; англ. sea water, ocean water; нім. Meerwasser n, Seewasser n) - вода морів і океанів.
Зміст |
[ред.] Загальна характеристика
Густина морської води коливається в межах від 1020 до 1030 кг·м-3. Показник кислотності pH варіюється в межах від 7,5 до 8,4. Швидкість звуку - близько 1500 м/с.
Переважаюча кількість М.в. знаходиться в Світовому океані (1,37 млрд км3).
Її середня солоність - 35 г/л. Це 0,6 молей·літр-1 (у припущенні, що вся сіль являє собою NaCl, що насправді не так). Хоча солоність води в океанах майже повсюдно близька до 3,5 %, однак вода в морях має нерівномірно розподілену солоність. Найменш солоною є вода Фінскої затоки і північної частини Ботнічної затоки, що входять в акваторію балтійского моря. Найбільш солоною є вода червоного моря. Солоні озера, такі як Мертве море, можуть мати значно більший рівень вмісту солей.
Середній сумарний солевміст М.в. бл. 35‰, т-ра замерзання 1,91 °С, густина 1020 кг/м3. Склад М.в. постійний – 99,99% за масою сольового складу припадає на Cl—, SO42—, HCO3—, CO32—, Br—, F—, Na+, K+, Mg2+, Ca2+, Sr2+. При цьому 85% солей у М.в. складає NaCl, у значних кількостях присутні: MgCl2, MgSO4, CaSO4, NaBr, а також розчинені гази та органічні речовини (1-5 мг/л).
М.в. характеризується постійністю сольового складу, під якою розуміють стабільність співвідношення між концентраціями головних йонів, що витримується поза залежністю від їх абсолютних концентрацій у воді відкритих частин океану (моря). Для океану вміст солей (солоність) в середньому складає 35‰, а в морях, в залежності від ступеня їх ізольованості від океану, припливу слабкомінералізованих поверхневих вод суші, кліматичних умов, солоність води коливається в значних межах. Відмічається трохи менший солевміст у полярних акваторіях і підвищений до 39-42‰ в південних. Розподіл солей за глибиною в осн. постійний, в ниж. горизонтах зростає вміст розчиненої вуглекислоти, внаслідок чого в глибинних ділянках осад карбонату кальцію розчиняється. Різка зміна складу води за глибиною спостерігається в Чорному м. за рахунок двох потоків через Босфор (верхнього, більш прісного, з Чорного м. і нижнього, більш солоного, в Чорне м.) і дії сульфатредукуючих бактерій, що приводить до накопичення сірководню (до 14 мг/л).
[ред.] Морська вода нормальна
МОРСЬКА ВОДА НОРМАЛЬНА, (рос. морская вода нормальная; англ. normal sea water, нім. normales Meerwasser n, normales Seewasser n) – морська вода з солоністю 34-35‰ (г/дм3). Лабораторним шляхом для досліджень готують морську воду штучну, що містить солі NaCl, MgCl2, Na2SO4, CaCl2, KCl, NaHCO3, KBr, H3BO4, SCl2, NaF, які взято у певній пропорції. Необхідно вводити поправку на вміст кристалізаційної води в застосовуваних реактивах, якщо вона в них є.
[ред.] Йонний склад Світового океану
Йонний склад Світового океану характеризується такими даними: Na+ – 10,7‰, K+ – 0,39‰, Ca2+ – 0,42‰, Mg2+ – 1,30‰, SO42− – 2,70‰, Cl− – 19,35‰, Br− – 0,06‰, CO32− – 0,07‰. Внаслідок високої концентрації компонентів і величезного їх сумарного вмісту у водах Світового ок. (приблизно 1016 т) М.в. використовується для отримання багатьох хім. сполук. Напр., у країнах жаркого клімату (КНР, Японія, Індія, Австралія і ін.) упарюванням за рахунок сонячного тепла отримують 30-40% світового видобутку солі. В перспективі, з появою нових технологій, з М.в. можливе вилучення ряду цінних корисних копалин. Морська вода містить в розчиненому вигляді практично всі елементи періодичної таблиці.
[ред.] Геохімічне пояснення
Хімічні елементи (за масою)
|
|---|
Наукове обґрунтування появі солоної води в морі було покладено роботами сера Едмонда Хеллі в 1715 році. Він припустив, що сіль й інші мінерали вимивалися із ґрунту й доставлялися в море ріками. Досягши океану, солі залишалися й поступово концентрувалися. Хеллі помітив, що більшість озер, що не мають водного зв'язку з океанами, мають солону воду.
Теорія Хеллі почасти вірна. Доповнюючи її, варто згадати, що натрій вимивався із дна океанів на ранніх етапах їхнього формування. Присутність іншого елемента солі - хлору, пояснюється його вивільненням (у вигляді соляної кислоти) з надр Землі при виверженнях вулканів. Натрій і хлор поступово стали основного складового сольового складу морської води.
[ред.] Придатність для пиття
| Компонент | Концентрація (моль/кг) |
| H2O | 53,6 |
| Na+ | 0,546 |
| Cl- | 0,469 |
| Mg2+ | 0,0528 |
| SO42- | 0,0283 |
| Ca2+ | 0,0103 |
| K+ | 0,0102 |
| CT | 0,00206 |
| Br- | 0,000844 |
| BT | 0,000416 |
| Sr2+ | 0,000091 |
| F- | 0,000068 |
Морська вода непридатна для пиття через високий зміст мінералів, для виведення яких з організму потрібно води більше, ніж її випита кількість. Однак після дистилляції, що знижує солоність, таку воду можна пити.
[ред.] Курйози
В Гонконгу морська вода широко використається в зливальних системах туалетів. Більш ніж 90% з них використають для змиву саме морську воду задля економії прісної води. Початок цій практиці було покладено в 1960-х й 1970-х роках, коли скорочення запасів прісної води стало проблемою для жителів цієї британської колонії.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
[ред.] Джерела
 |
У цій статті використано матеріали з англійської Вікіпедії |
