Мінеральні фарби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мінеральні фарби (або силикатні фарби ) — різновид фарб на основі рідкого скла.

Трохи історії[ред.ред. код]

Рідке скло відомо давно. Є відомості, що його використовувавли ще в Стародавньому Єгипті при муміфікації. Знали про рідке скло і в Стародавньому Римі, де його використовувавли для стінописів, особливо в тих місцях, де вапнякові фарби швидко псувалися.

Силікатні фарби Вільгельма Кейма, 19 століття[ред.ред. код]

Використання рідкого скла було незначним впродовж століть. На нього звернув увагу хімік з Баварії Кейм ( або Кайм, Adolf Wilgelm Keim ), якого зацікавила довготривалість староримських стінописів. А в 1878 році рідкому склу дали патетн як матеріалу для реставрації стінописів.

Класифікація та основні різновиди[ред.ред. код]

Виділяють наступні групи мінеральних фарб: вапняні (гашене вапно, вапняне молоко, забарв-лення – неорганічними пігментами), цементні (білий або кольоровий портландцемент), силікатні (суспензія лугостійких пігментів і наповнювачів – переважно у вигляді сепарованого крейди і таль-ку; додають цинкові білила або борат кальцію, рідке калійне скло, вохру, металевий сурик та ін..), олійні (суспензії пігментів у різних оливах).

Білі пігменти (фарби-білила): титанові білила; цинкові (оксид цинку), свинцеві, баритові, вісмутові, стибієві та ін.

Коричневі мінеральні фарби: марганцева, коричнева умбра тощо.

Червоні: кіновар ртутна, стибієва або хромова кіновар, сурик оранжево-червоний, сурик залізний. Вохра – червона і жовта. Жовта вохра – суміш гідрату окису заліза з глиною, а червона – суміш безводного окису залі-за з глиною. Реальгар (червоний арсен, рубінова сірка). Пінккулер або мінеральний лак – тонко подрібнене скло, забарвлене хром-олов’яною сіллю в червоний колір. залізна кіновар. Сієнська земля – прожарений оксид заліза і марганцю, вохри, червоних відтінків. Червоний кадмій. Ртуть-кадмієві фарби та ін..

Жовті: крон (хромова фарба) за складом хром-свинцева сіль. Вохра жовта. Сусальне золото. Оксид свинцю PbO в аморфному вигляді являє фарбу массікот, а в кристалічному – глет. Аурипігмент, коба-льтова, сидеритові, цинкова жовта та ін..

Зелені: мідна зелень Кассельмана, Брауншвейгська зелень (має той же склад, що і малахіт). Зелень Шее-ле (арсенисто-мідна сіль), Швейнфуртська зелень (подвійна оцтово-мідна та арсенисто-мідна сіль), зелень Гі-ньє, Ярь-мідянка (оцтово-мідна сіль). Поширена зелена олійна фарба. Зелений ультрамарин, зелень Гентеля, кобальтова зелень, зелень Дінглера, зелень Казалі.

Сині: лазуритова синя; вівіанітова синя; азурит (вердітер); Берлінська лазур (паризька синя, прусська синя, антверпенська синя); ультрамарин (натуральний і штучний); смальта (королівська синь, кобальтові скло, шмальта) - калійне скло, забарвлене в темно-синій колір кобальто-калієвих силікатів. Фталоціанінові сині. Марганцева блакитна. Сині мідні фарби – бременська синь і мінеральна або гірська синь, єгипетська синь, масляна синь або мідне індиго і небесна синь. Небесна синя (Bleu celeste) (олов'яно-кобальтова сіль). Бременська синь (гідрат оксиду міді). Єгипетська синя, здавна відома фарба для живопису, являє подрібнене мідне скло – сплав піску з крейдою, содою і оксидом міді. Інші назви: синя Фріт, олександрійська Фріт, помпейська синя. Масляна синь (мідне індиго) – сірчиста мідь. Вапняна або нейвідерська синь готується осадженням суміші ро-зчинів мідного купоросу і нашатирю вапняним молоком. Склад: суміш гідрату оксиду міді і ґіпсу.

Чорні і сірі мінеральні фарби включають вуглець (вугілля, сажа). Найголовніша з них – сажа, що готується або з смоли, дьогтю, нафтових масел або ж з газу (сажа газова), природна сажа, піролюзітовая чорна сажа. Подрібнені деревне і кістяне вугілля (палена слонова кістка, франкфуртська чернь) теж використовуються як чорні фарби. Сірі фарби: залізна слюдка.

Силікатні фарби. Ці фарби близькі по кольорам до вапнякових фарб, але перевищують їх за показниками довготривалості і протистоянню агресивному середовищу. Вони досить зручні в використанні, бо довго не сохнуть і дають змогу вносити зміни в зображення. Лише після закінчення роботи наносять силікатний фіксатив пензлями чи аерозоль балоном.Грунтом слугують мінеральні поверхні чи тиньк без фарб і гунтів з полемерними домішками. До роботи з силікатними фарбами грунти з полімерними домішками чи фарбами підлягають повному видаленню, бо заважають адгезії.

Посилання[ред.ред. код]