Міст Антанаса Юозапавічюса
| Міст Антанаса Юозапавічюса | |
|---|---|
 | |
| 54°24′05″ пн. ш. 24°03′17″ сх. д. / 54.401418000027774724° пн. ш. 24.05485000002777696° сх. д.Координати: 54°24′05″ пн. ш. 24°03′17″ сх. д. / 54.401418000027774724° пн. ш. 24.05485000002777696° сх. д. | |
| Країна |
 Литва |
| Розташування | Алітус |
| Перетинає | Німан |
| Матеріал | сталь |
| Загальна довжина | 195 м |
| Ширина | 10,2 м |
| Відкрито | 1909 |
  Міст Антанаса Юозапавічюса Міст Антанаса Юозапавічюса (Литва) | |
 | |
 Міст Антанаса Юозапавічюса у Вікісховищі | |
Міст Антанаса Юозапавічюса (лит. Antano Juozapavičiaus tiltas) — автомобільний міст через річку Німан в Алітусі, Литва. Поєднує райони Алітус I і Алітус II. Є частиною дороги КК220, що з'єднує Тракай та Алітус.
Розташування[ред. | ред. код]
Поєднує вулицю Вільняус з вулицею А. Юозапавічюса. Вище за течією знаходиться міст Білої троянди, нижче — міст тисячоліття Литви.
Назва[ред. | ред. код]
Міст названий на честь литовського офіцера Антанаса Юозапавічюса, який загинув на мосту 13 лютого 1919 року під час війни за незалежність Литви. За радянських часів був перейменований в міст Томаса Тамулевічюса (лит. Tomo Tamulevičiaus tiltas)[1][2]. У 1989 році мосту повернуто початкову назву.
Історія[ред. | ред. код]
Перший дерев'яний міст в цьому місці був побудований російською армією в 1909 році[2]. Загальна довжина мосту складала 187 м. Вузькі прольоти і невелика висота над рівнем води (9 м) створювали перешкоди під час льодоходу[3].
У 1936 році, за проектом інженера А. Розенблюма (лит. Anatolijus Rozenbliumas), розпочалося будівництво нового залізобетонного мосту. Роботами керував інженер С. Тошкунас (лит. St. Toškūnas)[4]. Офіційне відкриття мосту відбулося 13 лютого 1937 року в присутності прем'єр-міністра Ю. Тубяліса й було приурочене до дня смерті Антанаса Юозапавічюса. В'їзди на міст були прикрашені барельєфами, присвяченим пам'яті А. Юозапавічюса (автор — скульптор Ю. Зікарас). Вартість будівництва склала близько 1,3 млн лит[5].
Міст складався з п'яти прольотів, був залізобетонним, балковим. Загальна довжина мосту становила 195 м, ширина — 9 м, висота над рівнем води — 20 м[1]. На той час це був найбільший міст такого типу в Прибалтиці[6]. У 1941 році міст був замінований радянськими військовими, але німецьким саперам вдалося запобігти вибуху. 14 липня 1944 року міст все ж був підірваний відступаючими німецькими військами. З 1944 до 1956 рік замість мосту діяла поромна переправа. У 1959 році був побудований тимчасовий понтонний міст[7].
7 травня 1967 року міст був відкритий після реконструкції[8]. Проект розроблено інститутом «ПРОМТРАНСНДІПРОЕКТ» (м. Санкт-Петербург). Роботи проводилися Алітуським дорожньо-будівельним управлінням № 8 (лит. Alytaus Kelių statybos valdyba №8) під керівництвом С. Сідабраса (лит. St. Sidabras)[7].
У 1989 році поряд з мостом, на правому березі річки, було встановлено пам'ятник Антанасу Юозапавічюсу (автори — скульптори В. Ярутіс, К. Бабравічюс, П. Малочка, В. Валентіновічюс)[2]. У 1990 році на мосту були заново встановлені відновлені барельєфи. У лютому 2018 року в Алітуському етнографічному музеї представили збережені оригінальні барельєфи[9][10].
Конструкція[ред. | ред. код]
Міст складається з п'яти прольотів, металевий, балковий. Прольоти сталезалізобетонні, складаються зі сталевих двотаврових балок постійної висоти і залізобетонної плити проїжджої частини. Головні балки об'єднані між собою поперечними зв'язками. Опори мосту монолітні залізобетонні. Загальна довжина мосту складає 195 м, ширина — 10,2 м (з них ширина проїжджої частини — 7 м і два тротуари по 1,5 м)[11][5][2].
Міст призначений для руху автотранспорту і пішоходів. Проїжджа частина включає в себе 2 смуги для руху автотранспорту. Покриття проїжджої частини і тротуарів — асфальтобетон. Тротуари відокремлені від проїжджої частини металевим бар'єрним огородженням. Поручневе огородження металеве, з простим малюном, закінчується на підвалинах бетонним парапетом. При в'їздах на міст на парапетах встановлено барельєфи, присвячені пам'яті Антанаса Юозапавічюса.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Sinkevičiūtė, 2012, с. 93.
- ↑ а б в г Antano Juozapavičiaus tiltas Alytuje [Архівовано 23 січня 2019 у Wayback Machine.]// «Graži tu mano» (лит.)
- ↑ Kebeikis, 2004, с. 16, 17.
- ↑ Kebeikis, 2004, с. 18.
- ↑ а б Alytaus Juozapavičiaus tiltas [Архівовано 5 вересня 2019 у Wayback Machine.] (лит.)
- ↑ // Lietuvos aidas. — 1937. — Число 16. — 12. — С. 1.(лит.)
- ↑ а б Kebeikis, 2004, с. 20.
- ↑ T. Tamulevičiaus tilto atidarymas Alytuje [Архівовано 19 квітня 2019 у Wayback Machine.]// Alytaus kraštotyros muziejus (лит.)
- ↑ Valstybės šimtmečio proga Alytui įteikta neįkainojama dovana (лит.). AlytusPlius. 15 лютого 2018. Архів оригіналу за 19 квітня 2019.
- ↑ Sugrįžo paminklinės A. Juozapavičiaus tilto lentos (лит.). LRT.lt. 17 лютого 2018. Архів оригіналу за 19 квітня 2019.
- ↑ Kebeikis, 2004, с. 21.
Література[ред. | ред. код]
- Aida Sinkevičiūtė. Lietuvos tiltų statybos raida ir architektūros bruožai. — Kaunas, 2012.(лит.)
- Henrikas Kebeikis. Žvilgsnis į Lietuvos tiltus. — Kaunas : Kopa, 2004.(лит.)
- Henrikas Kebeikis. Lietuvos tiltų istorija ikonografijoje. A.Juozapavičiaus vardo tiltas Alytuje per Nemuną. — Kaunas, 2012.(лит.)
- Birutė Malaškevičiūtė. Kasdieniai nutikimai tarpukario Alytuje. — Alytus : Alytaus kraštotyros muziejus, 2018. — 251 с. — ISBN 978-609-95471-3-8.(лит.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Alytaus Juozapavičiaus tiltas [Архівовано 5 вересня 2019 у Wayback Machine.] (лит.)