Литва
|
Литовська Республіка |
|||||
|
|||||
| Девіз: Tautos jėga vienybėje (У з'єднанні сила) |
|||||
| Гімн: Tautiška Giesmė (Національна Пісня)  |
|||||
 |
|||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Вільнюс | ||||
| Офіційні мови | литовська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Державний устрій | Республіка | ||||
| - Президент | Даля Грибаускайте | ||||
| - Прем'єр міністр | Андрюс Кубилюс | ||||
| Незалежність | |||||
| - Від Рос. Імперії | 16 лютого 1918 | ||||
| - Від СРСР | 6 вересня 1991 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 65,301 км² (123) | ||||
| - Води (%) | 1.35% | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2011 р. | 3,244,000 (133) | ||||
| - Густота | 50 3 ос,/км² (120) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2010 р., оцінка | ||||
| - Повний | $54,627 млрд. (84) | ||||
| - На душу населення | 16,481 (49) | ||||
| Валюта | Лит (LTL) |
||||
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||||
| - Літній час | EEST (UTC+3) | ||||
| Домен інтернету | .lt | ||||
| Телефонний код | +370 | ||||
Лито́вська Респу́бліка, Литва́ (лит. Lietuvos Respublika, Lietuva) — держава в Північній Європі, одна з трьох країни Балтії, розташованих на східному узбережжі Балтійського моря.
На півночі Литва межує з Латвійською Республікою (протяжність кордону 610 км.) на сході — з Білоруссю (протяжність кордону 724 км.), на південному заході з Калініградською обл. Російської Федерації (протяжність кордону 303 км.), на півдні — з Польщею (протяжність кордону 110 км.). На заході природними кордонами Литовської республіки є узбережжя Балтійського моря (протяжність 99 км.).
Столиця Литовської республіки — Вільнюс (з 1323 до 1919 року та з 1990 року до сьогодні). З 1919 по 1940 роки столицею було місто Каунас.
Литовська республіка є членом ОБСЄ та ООН (з 1991 року), Ради Європи (з 1993), НАТО (з 2002), Європейського союзу (з 2004), з 21 грудня 2007 року — повноправний член Шенгенської угоди.
Зміст |
[ред.] Історія
- Детальніше у статті Історія Литви
[ред.] Стародавня історія
Поява на території Литви перших людей відбулася на початку сучасного періоду голоцену кайнозойської ери (10-8 тис. років до н. е.). Майже до 8 тисячоліття до н. е. тут панувала культура епіпалеоліту. У 7—6 тисячолітті до н. е. на більшій частині сучасної Литви сформувалася культура мезоліту. Неоліт розпочався тут пізніше за час свого закінчення на території південної Месопотамії (4 століття до н. е.). Бронзові вироби з'явилися на території Литви у другій чверті 2 тисячоліття до н. е., проте їх місцеве виробництво почалося тільки близько 1500 року до н. е. Залізний вік на Литві тривав до середини 1 тисячоліття н. е.
[ред.] Додержавницький період
[ред.] Балтійські племена
В основі етногенезу литовців — процеси розвитку древніх балтійських (летто-литовських) племен, аукштайтів і жемайтів, а також ятвяги, частина земгалів, куршів і селів. Жемайти і аукштайти ще й досі є окремими етнографічними групами литовців, що суттєво відрізняються мовою і культурою.
Литовці (самоназва — летувяй) належать до балтійських народів. Вважають, що назва Литви походить від назви річки Летава (Летавка), притоку річки Нерис. Вона протікає приблизно за 25 км від містечка Кярнаве, що був важливим політичним центром давньої Литви, східної частини країни. Литва була одним з останніх язичницьких держав Європи. Литовці шанували сили природи, різноманітних богів і священні рослини. Вони запалювали вічний вогонь, померлих спалювали.
Предки литовців — айсти (балти) проживали на узбережжі Балтійського моря вже в ІІ тисячолітті до нашої ери. Уперше про них згадує римський історик Тацит в праці «Німеччина». Територія, на якій жили балти, простягалася від Вісли до Даугави і від Балтійського моря до Дніпра. З часом балти розділилися на різні племена, серед яких були курши, жемайти, аукштайти, литовці, йотвинги (ятвяги), прусси, сели, скалви, латгали, земгали. Основою формування литовської нації були племена аукштайтів і жемайтів, а також частково куршів, земгалів і селів.
Перша згадка про Литву зустрічається в Кведлінбургських анналах під 1009 роком (14 лютого), в повідомленні про трагічну загибель від рук язичників архиєпископа Боніфація, який був направлений польським королем Болеславом Хоробрим проповідувати християнство в землях йотвингів. Ці землі були об'єктом суперечки між Болеславом і Київським князем Володимиром, що вже в 983 р. змусив йотвингів визнати свою владу над ними.
У 9 і 10 століттях предки литовців займалися переважно полюванням, рибальством, зрідка землеробством; є згадки про бортництво і тваринництво, особливо на вирощування коней, яких вживали в їжу. Торгові відносини в литовців були з містами слов'яно-балтійського Помор'я і з землею кривичів: вони міняли шкури, хутра, віск на металеві вироби та зброю. Серед литовців рано зустрічаються зачатки станів: існували роди, які володіли численною невільною челяддю; з цих родів обиралися місцеві князі (Кунігаса). Рабами (невільна челядь) були в основному військовополонені. Жрецький стан не становив особливої касти, він мав величезне значення в народі і був досить численним. Жерці у литовців називалися вайделотамі (лит. Vaidila), були і жриці вайделотки. Богам своїм литовці жертвували тварин, а в урочистих випадках — і людей. При похоронах знать спалювали разом з улюбленими предметами і рабами [9] .
До 13 століття у предків литовців не було об'єднуючої політичної влади, як не було і об'єднуючих центрів-міст. У другій половині 13 століття в джерелах згадуються окремі вожді, але влада їх поширювалася лише на незначну територію, або на сільську округу. [9]
Ще в 12 столітті з моменту заснування факторії Любецьких купців у гирлі Двіни, почалася німецька військова експансія на територію сучасної Латвії та Литви. 22 вересня 1236 року відбулася історична перемога жемойтськіх військ над мечоносцями під Шяуляєм, в результаті чого німецький тиск з півночі було зупинено більше ніж на десятиліття.
[ред.] Литовське князівство
- Детальніше у статті Литовське князівство
Історія державності Литви починається з короля Міндаугаса[джерело не вказано 242 дня], якому на початку 12 століття вдалося об'єднати литовські і деякі інші племена. Міндаугас прийняв християнство в 1251 році. За це у 1253 році він одержав від папи Інокентія IV королівську корону, але визнав васальну залежність Литви від римської курії. Період його правління був відзначений великими військовими походами, під час яких були приєднані деякі землі, на яких проживали слов'янські племена. Міндаугас був гарним дипломатом, особливо проводячи переговори з Тевтонським орденом, який безліч разів нападав на литовські землі. Литовська держава, посилена реформами Міндаугаса, отримала міжнародне визнання і новий титул. У 1253 році Міндаугас був коронований королем Литви.
1413 року, після підписання Городельської унії, Вітовтом була проведена адміністративна реформа, в результаті якої Литовське князівство припинило своє існування, ставши частиною новоствореного Віленського воєводства ВКЛ.
У період найбільшої могутності Литва включала територію нинішньої Білорусі, велику частину сучасної України, частину західно-російських земель і тягнулася від Балтійського до Чорного моря. У умовах боротьби з хрестоносцями Велике князівство Литовське вступило в союз з Польським королівством, уклавши Кревську унію (1385). У 1569 Литва і Польща об'єдналися в двоєдину державу — Річ Посполиту. У кінці XVIII ст. держава була розділена між Росією, Австрією і Прусією, причому велика частина території Литви увійшла до складу Російської імперії. Після розпаду Російської імперії Литва отримала незалежність, що було закріплено договором між РРФСР і Литовською республікою 12 липня 1920. У 1940 році Литва була окупована радянськими військами та приєднана до СРСР. У 1941-44 роках окупована німецько-фашистськими загарбниками, з 1945 — знову стала частиною СРСР.
У 1940-50-х литовські партизани боролися проти радянської влади. Національні виступи почалися в 1970-х, загострилися наприкінці 1980-х. Незалежність визнана у вересні 1991. До складу ООН і НБСЄ ввійшла в 1992. До складу НАТО — у 2002, до Європейскої Спільноти — у 2004.
[ред.] Географія
[ред.] Адміністративний поділ
Територія Литви розділена на 10 повітів (лит. apskritis). Повіти утворюють території самоврядувань (лит. savivaldybė) 9 міст і 43 районів, а також 8 знову утворених самоврядувань. Самоврядування діляться на староства (лит. seniūnija).
|
|
[ред.] Населення
[ред.] Політика
- Детальніше у статті Зовнішня політика Литви
[ред.] Економіка
Див. Економіка Литви
Литва — розвинена індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: електромоторна, радіоелектронна, нафтопереробна, кораблебудівна, харчова, сільськогосподарське машинобудування, оптичне обладнання, гірнича. Найбільшу частку валової пром. продукції дають харчова, легка, машинобудівна і металообробна галузі пром-сті. Транспорт — залізничний, автомобільний, річковий, морський. Гол. морський порт — Клайпеда. Гол. річковий порт — Каунас.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 8 млрд. Темп зростання ВВП — 5,1%. ВВП на душу населення — $ 2197. Прямі закордонні інвестиції — $ 611 млн. Імпорт — $ 4,9 млрд (г.ч. Росія — 21,2%, Німеччина — 16,0%, Польща — 6,0%, Італія — 4,4%). Експорт — $ 3,9 млрд (г.ч. Росія — 16,5%, Німеччина — 13,1%, Латвія — 11,1%, Бєларусь — 8,8%, Україна — 7,8%).
З аграрної країни до середини 1970-х Литовська РСР перетворилася в індустріально-аграрну республіку. Провідними галузями промисловості стали машинобудування і металообробна, а харчова і легка промисловість не втратили свого значення. Були створені нові галузі — хімічна, мікробіологічна і нафтопереробна. Побудовані великі підприємства, серед яких — станкобудівний завод «Жальгіріс», Клайпедський суднобудівний завод «Балтія», Паневезький «Екранас», Шауляйський телевізійний, завод «Азотас» в Йонаве, Клайпедський домобудівельний комбінат, Утенська трикотажна фабрика, Алітусський м'ясокомбінат і інші. У 1959 була пущена Каунаська ГЕС, а в 1983 перший блок Ігналінської АЕС. Значні зміни сталися в сільському господарстві. До 1952 була завершена примусова колективізація, більшість сільських жителів переселилися в колгоспи і радгоспні селища. Здійснювалася механізація і спеціалізація сільського господарства, були встановлені тверді плани закупівлі продукції. Найбільш швидкими темпами розвивалося м'ясне і молочне тваринництво. Литовська республіка, діставши незалежність, почала економічні реформи, в основі яких лежала програма приватизації промислових підприємств, аграрного сектора, зв'язку. Був створений Литовський банк, проведена лібералізація цін, введена національна валюта — літ. Внаслідок реструктуризації частина підприємств була закрита, частина («Вільняус Вінгис», «Екранас» і інш.) переорієнтована на світовий ринок.
Див. також: Корисні копалини Литви, Історія освоєння мінеральних ресурсів Литви, Гірнича промисловість Литви.
[ред.] Промисловість Литви
Промислові групи Литви:
- Achemos grupė
- MG Baltic (Utenos trikotažas, LNK, Mineraliniai vandenys etc.)
- Pieno žvaigždės
- SBA
- Sanitas
- VMG
- Žemaitijos pienas.
[ред.] Національні символи
[ред.] Vytis
Vytis (від слова «vyti», «vytis» — передоганяти, також укр: Пагоня) — витязь, фігура білого литовського лицаря верхи на білому коні, що захищає Батьківщину від ворогів.
Vytis був символом Великого Князівства Литовського, а в 1918 р. став гербом як першої Литовської так і першої Білоруської республік. В 1988 р. після заборони під час радянської окупації Vytis знову став національним символом відродженої Литовської республіки.
Перше зображення білого вершника на білому коні як символу Литовської держави датується 1366 р., тим самим Vytis належить до найдавніших державних гербів Європи.
[ред.] Rūpintojėlis
Страднецька фігура, зображуюча сидячого Христа, підтримуючого голову правою рукою. Такі дерев'яні скульптури можна побачити по всій країні на окраїнах міст і на узбіччі доріг (особливо в сільських місцевостях), а також біля костьолів, цвинтарів і приватних будинків.
Невеличкі фігурки також продаються як сувеніри в Вільнюсі та інших туристичних центрах.
[ред.] Kryžių Kalnas
Kryžių Kalnas або «Гора хрестів» знаходиться біля міста Шауляй. Вона символізує боротьбу проти радянської влади і окупації, совєтизації і русифікації.
[ред.] Бурштин
Бурштин символізує Балтійське море та балтійські племена, які оселили його береги тисячі років тому.
[ред.] Лелека
Білий лелека є національним птахом литовців. Його часто можна побачити на полях і в селах. Лелеки мостять свої гнізда досить часто на дахах приватних будинків. Лелеку вважають в Литві символом щастя.
[ред.] Льон
Рослина — символ нації. Народні строї, а особливо хустки, виготовлені з льону, були і є дуже популярними в Литві.
[ред.] Св. Казимир
Св. Казимир (лит: Kaziemeras) є національним святим Литви. Щороку в останні суботу і неділю перед 3 березням в старому передмісті Вільнюса відбувається ярмарка св. Казимира. Сюди з'їзджаються народні умільці зі всієї Литви, продають свої вироби та демонструють старі, вже призабуті ремесла.
[ред.] Туризм
Основні центри туризму в Литві — Вільнюс, багатий історичними і архітектурними пам'ятниками, Паланга з її піщаними пляжами і санаторіями, Клайпеда, Каунас. Розвитку туризму в Литві сприяє різноманітність ландшафтів і їх привабливість. По території Литви проходить безліч туристичних маршрутів, які включають відвідування старовинних литовських міст, огляд визначних пам'яток, відпочинок на Балтійському морі, річках і озерах. Популярними є водні прогулянки по Ігналінської озерах, річках Нямунас, Нярис, Мінія
[ред.] Див. також
[ред.] Посилання
Політичний устрій
Історія
|
|||||
|
||||||||||
|
|||||||
|
|||||||
|
||||||||||||||||
