Нестаток місцевих стероїдів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нестаток місцевих стероїдів, або так звана червона (палаюча) шкіра або стероїдний дерматит, була зареєстрована у людей, які застосовують місцеві стероїди впродовж 2 тижнів або довше, а потім припиняють використання.[1][2][3][4] Симптоми впливають на шкіру і включають почервоніння, відчуття печіння та свербіння[3], які потім можуть супроводжуватися лущенням.[3]

Цей стан, як правило, включає в себе щоденне застосування місцевих стероїдів протягом більше 2 тижнів, але іноді може виникнути при ще меншому застосуванні стероїдів. Здається, це специфічний побічний ефект місцевого застосування кортикостероїдів.[5] Найбільше ризикують люди з атопічним дерматитом .[6]

Лікування передбачає припинення застосування місцевих стероїдів[3] поступово або раптово.[3] Консультації та холодні компреси також можуть допомогти.[3] Захворювання поширене: тисячі людей збираються в онлайн-спільноти, щоб підтримувати один одного протягом усього процесу зцілення. Повідомлялося про багато випадків як у дорослих, так і у дітей.[3][4] Вперше був описаний у 1979 році[6] .

Ознаки та симптоми[ред. | ред. код]

Залежність від місцевих стероїдів характеризується неконтрольованим, розповсюджуваним дерматитом та ускладненням запалення шкіри, що вимагає більш сильного місцевого стероїду, щоб отримати той самий результат, що й перший рецепт. Цей цикл відомий як синдром стероїдної залежності.[7] Коли місцеве застосування стероїдів припиняється, шкіра відчуває почервоніння, печіння, глибокий і неконтрольований свербіж, струпи, набряк, кропив'янка та/або виділення протягом тривалого часу. Це також називається «синдромом червоної шкіри» або «відміною місцевих стероїдів» (TSW). Після закінчення періоду відміни атопічний дерматит може припинитися або протікає менше, ніж раніше.[8] Також повідомлялося про місцеву стероїдну залежність у чоловічій мошонці.[9] Інші симптоми включають біль у нервах, безсоння, надмірне потовиділення, занепокоєння, важку депресію, втому, проблеми з очима та часті інфекції.

Тривалість[ред. | ред. код]

Тривалість гострого місцевого нестатку кортикостероїдів різна; шкірі можуть знадобитися місяці або роки, щоб повернутися до початкового стану.[3][10] Тривалість застосування стероїдів може впливати на час відновлення, при цьому пацієнти, які застосовували стероїди найдовше, повідомляли про найповільніше відновлення.

Причина[ред. | ред. код]

Цей стан зазвичай вимагає застосування місцевих стероїдів щонайменше кожен день протягом 2-4 місяців, залежно від ефективності місцевих кортикостероїдів. Деякі випадки були зареєстровані вже після 2 тижнів використання.[11][4]

Механізм дії[ред. | ред. код]

Історично вважалося, що кортизол виробляється тільки наднирковими залозами, але дослідження показали, що кератиноцити в шкірі людини також виробляють кортизол.[12] Тривале місцеве застосування стероїдів (TS) змінює картину експресії глюкокортикоїдних рецепторів (GR) на поверхні лімфоцитів; пацієнт, який відчуває резистентність до TS, має низьке співвідношення GR-α до GR-β. Крім того, еритема, характерна для «синдрому червоної шкіри», зумовлена вивільненням накопиченого ендотеліального оксиду азоту (NO) і подальшою вазодилатацією шкірних судин.[4]

Діагноз[ред. | ред. код]

Діагноз ґрунтується на висипі, що виникає протягом тижнів після припинення тривалого місцевого застосування стероїдів.[3] Специфічні ознаки включають «знак фар» (почервоніння нижньої частини обличчя, але не носа чи області навколо рота); «червоний рукав» (виверження відскоку, яке різко припиняється на нижній частині рук і кистей); і «слонячі зморшки» (знижена еластичність шкіри).[6]

Відрізнити цей стан від стану шкіри, для лікування якого спочатку використовувалися стероїди, може бути важко.[3] Почервоніла, пекуча шкіра може бути неправильно здіагнозована.[8]

Профілактика[ред. | ред. код]

Цієї реакції можна уникнути, якщо не використовувати стероїдні креми для підвищення стероїдів протягом періодом більше 2-ох тижнів.[3][6]

Лікування[ред. | ред. код]

Лікування передбачає припинення будь-якого використання місцевих стероїдів. Дезінфіікація та сухе середовище можуть прискорити загоєння. Уникайте зволожувачів, оскільки будь-яка вогкість продовжить процес загоєння та сприяєтиме розмноженню бактерій. Антигістамінні препарати можуть допомогти усунути свербіж.[6] Деяким людям також можуть допомогти імунодепресанти та світлотерапія.[6] Часто рекомендується психологічна підтримка.[3][6][11] На даний момент в літературі задокументовані декілька методів лікування, що включають: такролімус, пімекролімус та дупіксент . Деякі лікарі також бачили позитивні результати при оральному прийомі доксицикліну та/або місцевого кліндаміцину .[13]

Епідеміологія[ред. | ред. код]

Такий стан не є чимось рідкісним. Адже повідомлялося про багато випадків, від легких до важких, як у дорослих, так і у дітей. За результатами одного з опитувань пацієнтів з атопічним дерматитом, які отримували місцеві кортикостероїди в Японії, приблизно 12 % дорослих пацієнтів можуть бути неконтрольованими, хоча насправді вони залежать від місцевих кортикостероїдів (TCS).[8] Згідно з дослідженням поширеності та тяжкості захворювання атопічним дерматитом, 16,5 мільйонів дорослих у Сполучених Штатах мають діагноз атопічного дерматиту.[14]

Історія[ред. | ред. код]

Вперше цей стан був задокументован в 1797 році.

Систематичний огляд (метааналіз) відповідно до принципів доказової медицини та поточних дослідницьких стандартів для прийняття клінічних рішень був проведений у 2016 році та повторно опублікований з оновленнями у 2020 році[15].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Nnoruka EN, Daramola OO, Ike SO (2007). Misuse and abuse of topical steroids: implications. Expert Review of Dermatology. 2 (1): 31—40. doi:10.1586/17469872.2.1.31. Процитовано 18 грудня 2014.
  2. ↑ Rathi SK, D'Souza P (July 2012). Rational and ethical use of topical corticosteroids based on safety and efficacy. Indian Journal of Dermatology. 57 (4): 251—259. doi:10.4103/0019-5154.97655. PMC 3401837. PMID 22837556.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н Topical corticosteroid withdrawal. DermNet NZ. Процитовано 19 липня 2016.
  4. ↑ а б в г Juhász ML, Curley RA, Rasmussen A, Malakouti M, Silverberg N, Jacob SE (September–October 2017). Systematic review of the topical steroid addiction and topical steroid withdrawal phenomenon in children diagnosed with atopic dermatitis and treated with topical corticosteroids. Journal of the Dermatology Nurses' Association. 9 (5): 233—240. doi:10.1097/JDN.0000000000000331.
  5. ↑ Hajar T, Leshem YA, Hanifin JM, Nedorost ST, Lio PA, Paller AS, Block J, Simpson EL (March 2015). A systematic review of topical corticosteroid withdrawal ("steroid addiction") in patients with atopic dermatitis and other dermatoses. Journal of the American Academy of Dermatology. 72 (3): 541—549.e2. doi:10.1016/j.jaad.2014.11.024. PMID 25592622.
  6. ↑ а б в г д е ж Sheary B (June 2016). Topical corticosteroid addiction and withdrawal - An overview for GPs. Australian Family Physician. 45 (6): 386—388. PMID 27622228.
  7. ↑ Smith MC, Nedorost S, Tackett B (September 2007). Facing up to withdrawal from topical steroids. Nursing. 37 (9): 60—61. doi:10.1097/01.NURSE.0000287732.08659.83. PMID 17728660.
  8. ↑ а б в Fukaya M, Sato K, Sato M, Kimata H, Fujisawa S, Dozono H, Yoshizawa J, Minaguchi S (2014). Topical steroid addiction in atopic dermatitis. Drug, Healthcare and Patient Safety. 6: 131—138. doi:10.2147/dhps.s69201. PMC 4207549. PMID 25378953.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  9. ↑ Kling C, Obadiah J (1 березня 2005). Corticosteroid-dependent scrotum. Journal of the American Academy of Dermatology (англ.). 52 (3): P47. doi:10.1016/j.jaad.2004.10.202. ISSN 0190-9622.
  10. ↑ Topical steroid addiction: Calls for more support for patients. BBC News. March 2021.
  11. ↑ а б Ghosh A, Sengupta S, Coondoo A, Jana AK (September 2014). Topical corticosteroid addiction and phobia. Indian Journal of Dermatology. 59 (5): 465—468. doi:10.4103/0019-5154.139876. PMC 4171914. PMID 25284851.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  12. ↑ Cirillo N, Prime SS (June 2011). Keratinocytes synthesize and activate cortisol. Journal of Cellular Biochemistry. 112 (6): 1499—1505. doi:10.1002/jcb.23081. PMID 21344493.
  13. ↑ Lio PA (August 2019). Topical Steroid Withdrawal in Atopic Dermatitis. Practical Dermatology.
  14. ↑ Chiesa Fuxench ZC, Block JK, Boguniewicz M, Boyle J, Fonacier L, Gelfand JM, Grayson MH, Margolis DJ, Mitchell L, Silverberg JI, Schwartz L, Simpson EL, Ong PY (March 2019). Atopic Dermatitis in America Study: A Cross-Sectional Study Examining the Prevalence and Disease Burden of Atopic Dermatitis in the US Adult Population. The Journal of Investigative Dermatology. 139 (3): 583—590. doi:10.1016/j.jid.2018.08.028. PMID 30389491.
  15. ↑ Hwang J (25 грудня 2020). Topical corticosteroid withdrawal (‘steroid addiction’): an update of a systematic review. Journal of Dermatological Treatment. doi:10.1080/09546634.2021.1882659.
Класифікація
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нестаток_місцевих_стероїдів&oldid=41694864