Нещадименко Євгенія Минівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нещадименко Євгенія Минівна
Народилася 6 січня 1914(1914-01-06)
село Тіньки, тепер Чигиринського району Черкаської області
Померла 8 листопада 2007(2007-11-08) (93 роки)
місто Одеса Одеської області
Країна  СРСР
 Україна
Національність українка
Діяльність колгоспниця
Нагороди Герой Соціалістичної ПраціОрден ЛенінаОрден «Знак Пошани»

Євгенія Минівна Нещадименко (6 січня 1914(19140106), село Тіньки, тепер Чигиринського району Черкаської області — 8 листопада 2007, місто Одеса Одеської області) — українська радянська діячка, новатор сільськогосподарського виробництва, ланкова колгоспу імені Шевченка (імені Маленкова, «Шлях до комунізму») Миколаївського району Одеської області. Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (15.07.1949).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у селянській родині. Закінчила початкову сільську школу. З п'ятнадцятирічного віку працювала в сільському господарстві, наймитувала.

У 1935 році переїхала до села Антонюки Миколаївського району Одеської області, де працював в рільничій бригаді місцевого колгоспу імені Тараса Шевченка. Під час німецько-радянської війни залишилася в селі, працювала у власному господарстві.

З 1944 року — ланкова рільничої бригади колгоспу імені Шевченка (потім — імені Маленкова; «Шлях до комунізму») села Антонюки Миколаївського району Одеської області. У 1948 році ланці Євгенії Нещадименко вдалося отримати 32,9 центнерів пшениці з кожного гектара на площі 20 га.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 липня 1949 року за «отримання високих врожаїв пшениці та соняшнику при виконанні обов'язкових поставок колгоспами і контрактації по всіх видах сільськогосподарської продукції, натуроплати за роботу МТС в 1948 році і забезпеченості насінням всіх культур у розмірі повної потреби для весняної сівби 1949 року» Євгенії Нещадименко було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». Збирала також високі врожаї кукурудзи.

З 1976 року — на пенсії у селі Антонюки Миколаївського району Одеської області. Потім проживала в місті Одесі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]