Оксенія Бурлака
| Оксенія Бурлака | ||||
|---|---|---|---|---|
 Оксенія Бурлака. Червень 2020 року. | ||||
| Ім'я при народженні | Оксана Володимирівна Бурлака | |||
| Народився |
19 березня 1990 (34 роки) Київ | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Alma mater | Київський міжнародний університет | |||
| Мова творів | українська, російська | |||
| Роки активності | від 2004 | |||
| Сайт: Авторська сторінка Оксенії Бурлаки | ||||
|
| ||||
Оксенія Бурлака (19 березня 1990, Київ) ─ українська письменниця, композиторка, копірайтерка й піар-фахівчиня.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Оксенія Бурлака (справжнє ім'я Оксана Ченчик) народилась у Києві, в сім'ї Володимира Васильовича Бурлаки (* 1961) та Ірини Григорівни Бурлаки (* 1966). Має молодшого брата Олександра (* 1994). 2004 року закінчила з відзнакою музичну школу (клас фортепіано). 2007 року вступила до Інституту журналістики, кіно і телебачення — підрозділу Київського міжнародного університету. У 2013-му здобула червоний диплом магістра, закінчивши цей виш. Того ж року народила сина[1].
Творчість[ред. | ред. код]
Писати музику, віршовані й прозові твори Оксенія почала у 14 років. Крім того, грала в шкільному театрі, брала активну участь в молодіжних конкурсах та олімпіадах. Працювала з гуртом «НЕАНГЕЛИ» (2016—2017), а також із українською співачкою Гайтаною (2011—2012). Разом із командою артистки була на міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення» (2012).
У 2013-му Оксенія випустила свою дебютну книжку «Просто так вышло». Потім, у 2017-му, вийшли електронна книга «Звездам не дано любить» і два цифрові музичні альбоми авторської інструментальної музики «PIANO».
У 2019-му дебютувала у літературі для підлітків повістю «Поцілунок був не останній». Ця повість посіла третє місце у списку десяти найкращих сімейних видань 2019 року, що його опублікував інформаційний ресурс «BaraBooka»[2]. За цю книжку Оксенія Бурлака також стала лауреаткою підліткової премії «Навиворіт» у лютому 2020 року[3].
2020 року вийшла книжка «Розірваний кадр». У липні цього ж року Оксенія здобула відзнаку в номінації «Вибір видавця» на конкурсі «Коронація слова» за книжку «Платонічне кохання». Презентація відбулась 27 березня 2021 року у форматі поетичного вечору при свічках.
У межах презентації Оксенія Бурлака поділилася історією свого творчого становлення, розповівши, що на перемогу в «Коронації слова» її надихнула письменниця Ірен Роздобудько і книга «Ґудзик», на якій вона вперше побачила ту саму «червону мітку» ще у далекому 2008 році.
На презентації Оксенія читала поезію Роберта Рождественського, Едуарда Асадова, Анни Ахматової, Марини Цвєтаєвої, Ліни Костенко, свої авторські вірші, а також представила авторські мелодії у супроводі скрипки.
Після початку війни в Україні, у березні 2022 року, Оксенія разом із сином переїхала жити у Берлін (Німеччина).
У 2022 році в Києві вийшла нова арткнига письменниці “Всесвіт Камінського”, яку Оксенія написала про відомого українського пластичного хірурга Едгара Камінського, в команді якого працювала з 2019 року.
У 2023 році світ побачив новий цифровий музичний мініальбом: Okseniya «Souliloquy». Оксенія назвала його "монологом душі", адже ця збірка із чотирьох композицій увібрала переживання творчої особистості, якій довелося тікати від війни.
Твори[ред. | ред. код]
Літературні[ред. | ред. код]
- «Просто так вышло». — К.: Марія, 2013. 144 с. ISBN 978-966-97201-7-7
- «Просто так вышло». — К.: Мультимедійне видавництво електронних книжок «Strelbooks», 2018
- «Звездам не дано любить». — К.: Мультимедійне видавництво електронних книжок «Strelbooks», 2018
- «Поцілунок був не останній». — К.: ВЦ «Академія», 2019. 160 с. ISBN 978-966-580-580-9
- «Розірваний кадр». — К.: ВЦ «Академія», 2020. 160 с. ISBN 978-966-580-601-1
- Вірші Оксенії Бурлаки на сайті «Стихи. ру» [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- «Платонічне кохання» — «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2021, ISBN 978-617-12-8437-1, 272 ст.
- «Табу на поцілунки» — К.: ВЦ «Академія», 2022. 160 с. ISBN 978-966-580-646-2 2022
- «Всесвіт Камінського» — К.: HUSS, 2022. 310 с. ISBN 978-617-8030-14-8
Музичні[ред. | ред. код]
- Збірка музичних творів «Женщина в холодной постели», 2013
- Збірка пісень «Ти лети-лети», 2013
- Цифровий альбом авторської інструментальної музики «PIANO» (4 Гб), 2017
- Цифровий альбом авторської інструментальної музики «PIANO» (16 Гб), 2017
- Цифровий альбом авторської музики: Okseniya «Souliloquy», 2023
Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]
- 2020 — Відзнака у номінації «Вибір видавців» на конкурсі «Коронація слова» за книжку «Платонічне кохання»
Джерела[ред. | ред. код]
- Оксенія БУРЛАКА: «Мрія стати письменницею ніколи не покидала моє серце» [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- «Ключик до підлітків: Оксенія Бурлака» [Архівовано 3 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Віталіна Макарик. «Незвичні герої, корисні пригоди і важкі історії підліткових новинок до Букфоруму» / «Мажорка, невдаха й неприємне дівчисько» [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Оксенія Бурлака презентувала нову книгу "Платонічне кохання".
Зовнішні зв'язки[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Оксенія БУРЛАКА: «Мрія стати письменницею ніколи не покидала моє серце». Сайт «Академія». Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ «Объявлен длинный список самых лучших книг для детей номинантов "Топ БараБуки"». Сайт ТСН.ua. 4 грудня 2019. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ «Підліткова премія "Навиворіт" оголосила фіналістів». Сайт «Galinfo». 11 лютого 2020. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 26 листопада 2020.