Орда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Орда́ (з торчинської/тюркської, половецької, татарської: orda, «зібрання», «двір», «город»[1]) — у X—XVIII ст. назва суспільно-військової організації кочових, степових, кінних, скотарських, «ординських» народів Степів Старого Материка. Може вживатись в т.ч. як синонім племені (етносу), роду, родо-племінного союзу і держави (ханства, князівства, королівства, царства), а також народу-війська, військового штабу, військової держави (див. Держава Війська Запорозького). Всі відомі орди так чи інакше відповідали державам, князівствам Степу (в основному Туркостану, Середньої Азії) — ханствам. Також серед синонімів — «юрт» (юрта, «дім, рід, плем'я») і «улус» («країна»), напр. Золота Орда це Військо Царя Батия, Царство Татарське, Країна, Область (Улус) Царя Батия та ін. яким управляли Царі Татарські, нащадки («дім») Царя Батия, спадкоємцями яких зокрема згодом стали Царі Кримські, які управляли Царством Кримським, воно ж Кримський Юрт.

Етимологія[ред. | ред. код]

Етимологічно, слово «орда» походить від степового, татаро-монгольського і торчинського слова «ордо»[2] або турецького «орта», що означає сторону, відділ, намет або напрям[3], тлумачиться як обоз, табір або палац, намет[4], місце влади[5] або королівського двору[6][7].

В англійській мові це слово пишеться як “horde”, фонетично близьке якому слово «hoard” означає «гурт», «склад, «запас» і вважається індоєвропейського походження. Так само слов’янське слово «город» часом вживається щодо половців і їхніх пересувних «городів» сиріч «веж» на колесах.

В документах, що відносять до часу правління китайського чи точніше (далеко)східного правлячого роду Ляо, слово «ордо» використовується для опису царського оточення (найважливіших людей в країні і господарстві - щось на зразок королівського двору на Далекому Заході Материка, в Європі) включаючи рабів, слуг і охоронців. Себто царі (імператори, хуанді) Піднебесної, їх жінки (імператриці) і свита (князі) всі мали свої власні «орди».

Пізніше у європейській, (далеко)західній, перш за все латинській, (римо)католицькій історичній літературі у зв'язку з осмисленням давніх степових народів Азії як «дикунів», «варварів», «поган», «язичників» і «антихристів» це слово набуває негативного значення (щось на зразок «військо-зграя ворогів-кочівників-загарбників»).

Назвою Орда (з великої букви) з (царсько)російських часів в книжній і науковій (рідно)українській мові прийнято позначати суспільно-політичну, військову структуру створену князем Темуджином, що увійшов в літописи країн, народів і господарств Старого Материка під своїм всесвітньовідомим прізвиськом-титулом Чингіз-Хан (щось на зразок Князя Озерного чи Царя Морського в значенні Владики Безмежжя) у XIII ст. Інші її назви — Монгольська імперія, Татарське Царство, Військова Держава Країни Татар та ін.

Орди[ред. | ред. код]

В руській, польській а згодом і в українській та російській історичній науці ордою прийнято називати будь-яку суспільно-політичну військову структуру кочівників Великого Євразійського степу до XIII ст. Так, можна зустріти згадки про скіфські і сарматські орди, тюркські орди, орди Аттіли, булгарські, половецькі та інші.

На території Південної України за середньовіччя також існували орди:

Відомі орди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Codex cumanicus. Magyar Tudományos Akadémia, Budapest, 1880. — P. 257.
  2. Abbott Gleason: A companion to Russian history. Wiley-Blackwell, 2009. ISBN 9781405135603.
  3. The Turks: Middle ages. 2002.
  4. Empire of the Mongols. August 2009, s. 12-. ISBN 9781604131635
  5. Leo de Hartog: Russia and the Mongol yoke: the history of the Russian principalities and the Golden Horde, 1221—1502. 1996. ISBN 9781850439615.
  6. Michael Kohn: Mongolia. 1 May 2008, s. 25-. ISBN 9781741045789.
  7. The journey of William of Rubruck to the eastern parts of the world, 1253-55. Printed for the Hakluyt Society, 1900, s. 57

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]