Острови Дебойна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Острови Дебойна
Географія
10°43′ пд. ш. 152°22′ сх. д. / 10.717° пд. ш. 152.367° сх. д. / -10.717; 152.367Координати: 10°43′ пд. ш. 152°22′ сх. д. / 10.717° пд. ш. 152.367° сх. д. / -10.717; 152.367[1]
Акваторія Соломонове море
Архіпелаг архіпелаг Луїзіада
Площа 39,14 км²
Найвища точка 213 м
Країна
 ПНГ
Адм. одиниця Мілн-Бей
Населення 2700
Острови Дебойна. Карта розташування: Папуа Нова Гвінея
Острови Дебойна
Острови Дебойна
Острови Дебойна (Папуа Нова Гвінея)
Острови Дебойна. Карта розташування: Папуа Нова Гвінея
Острови Дебойна
Острови Дебойна
Острови Дебойна (Папуа Нова Гвінея)
Мапа

Острови Дебойна — атол, що складається з групи рифів і островів на півночі архіпелагу Луїзіада, Папуа Нова Гвінея.

Географія[ред. | ред. код]

Вони розташовані 13 км від Місіма та 5 км з островів Торлесс. До островів Дебойна належать Панаеаті (найпівнічніший), Панапомпом, Нівані, Пана-Уя-Вана, Рара, Лосаї, Нібуб і острів Пассаж.

Історія[ред. | ред. код]

Острови Дебойна були відкриті в 1793 році Антуаном Бруні д'Ентрекасто. Він назвав острови на честь П'єра Етьєна Буржуа де Буйна, який на той час був міністром морських і колоній Франції. Під час Другої світової війни з 5 по 12 травня 1942 року острови використовувалися як форпост гідролітаків Імператорського флоту Японії[2].

Населення[ред. | ред. код]

Усі поселення на головному острові Панаеаті розташовані на південному узбережжі, з видом на лагуну. На островах розмовляють мовою місіма-панеати.

Економіка[ред. | ред. код]

Нівані, маленький острів на південь від Панапомпома, має невелику професійно-технічну школу та стапель. Яхти є постійними відвідувачами архіпелагу Луїзіада. Нівані є улюбленою стоянкою для яхт. Тут зупиняються в середньому близько 15 яхт на рік. Невеликий екотуристичний курорт нещодавно був побудований у Нівані, який сконцентрований на дбайливому ставлені до навколишнього середовища, але і забезпечуватиме бізнес-можливості для населення громади Панапомпом. Курорт користується успіхом, особливо серед яхтсменів, дайверів і знімальних груп.

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Klar, John W. (1989). Question 56/87. Warship International. XXVI (1): 89—90. ISSN 0043-0374.

Посилання[ред. | ред. код]