Пая зелена
| Пая зелена | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cyanocorax yncas (Boddaert, 1783)[2][3][4] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Па́я зелена[5] (Cyanocorax yncas) — вид горобцеподібних птахів родини воронових (Corvidae). Мешкає в Андах.
Опис[ред. | ред. код]
Зелені паї — птахи кремезного вигляду, середня довжина яких становить 25-27 см, а вага 66-92 г. Голова у них відносно велика, овальної форми, дзьоб міцний, конічної форми, на кінці дещо гачкуватий, очі великі, крила і хвіст відносно довгі, лапи міцні, пазуристі. На лоб і тімені є помітний чуб.
Обличчя, горлдо і верхня частина грудей чорні. Лоб, "вуса", щоки і "брови" яскраво-сині, потилиця і задня частина шиї кремові. Нижня частина тіла жовта, іноді з оранжевим відтінком. Спина, крила і хвіст трав'янисто-зелені, махові і стернові пера мають синьо-зелений відтінок. Очі жовті, дзьоб чорний, лапи сірувато-чорні.
Загалом зелені паї є схожими на жовточеревих пай, однак мають дещо більші розміри, більш довгий чуб, менш контрастне забарвлення і біле забарвлення потилиці.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють сім підвидів:[6]
- C. y. galeatus (Ridgway, 1900) — Колумбійські Анди;
- C. y. cyanodorsalis Dubois, AJC, 1874 — східні схили Колумбійських Анд і Венесуельські Анди;
- C. y. guatimalensis (Bonaparte, 1850) — Прибережний хребет на півночі Венесуели (від Фалькона на схід до Ансоатегі);
- C. y. yncas (Boddaert, 1783) — Анди на південному заході Колумбі, в Еквадорі, Перу і Болівії;
- C. y. longirostris (Carriker, 1933) — посушливі райони у верхній течії Мараньойну (північне Перу).
Жовточерева пая раніше вважалася конспецифічною з зеленою паєю, однак була визнана окремим видом.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Зелені паї мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах з чагарниковим підліском, на узліссях і галявинах. Вони зустрічаються поодинці, парами або невеликими сімейними зграйками до 7 птахів, на висоті від 1400 до 3000 м над рівнем моря. Ведуть переважно деревний спосіб життя. Зелені паї є всеїдними птахами, живляться комахами, іншими безхребетними, личинками, дрібними хребетними (дрібними плазунами і амфібіями, яйцями, пташенятами, гризунами), ягодами, насінням, жолудями і плодами.
Зелені паї є моногамними птахами, утворюють пари на все життя. Сезон розмноження у них триває з березня по серпень. Пара птахів будує чашоподібне гніздо, яке робиться з переплетених гілочок і рослинних волокон і встелюється м'яким рослинним матеріалом. В кладці від 3 до 5 яєць. Насиджують самиці, тоді як самці шукають їм їжу і захищають гніздо. Інкубаційний період триває 17 днів. За пташенятами доглядають і самиці, і самці, а також їх помічники — молоді птахи з попереднього виводку. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, а повністю самостійними вони стають ще чере півтора місяці. Пташенята продовжують залишатися разом з сімейною зграєю протягом року. Тривалість життя зелених пай триває 10 років.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Cyanocorax yncas: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 серпня 2022
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1775). Le geai du Pérou. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 5. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 158—159.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Geai de Perou. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 625.
- ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 38, Number 625.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Crows, mudnesters, melampittas, Ifrit, birds-of-paradise. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 серпня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Madge, S.; H. Burn (1999). Crows and Jays. Princeton University Press. ISBN 0-7136-5207-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Поштові марки із зображенням зеленої паї (bird-stamps.org)
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |