Петрик Павло Петрович

Петрик Павло Петрович
Народився	23 липня 1925(1925-07-23) Мелешень, Оргіїв (жудець), Румунське королівство
Помер	21 липня 2014(2014-07-21) (88 років) Москва, Росія
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	дипломат, політик
Alma mater	Державний педагогічний університет імені Іона Крянге і Технічний університет Молдови
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Павло Петрович Петрик (23 липня 1925(19250723), село Мелешень, тепер Калараського району, Молдова — 21 липня 2014, місто Москва, Російська Федерація) — молдавський радянський державний і комуністичний діяч, дипломат, секретар ЦК КП Молдавії, надзвичайний та повноважний посол СРСР у Демократичній Республіці Мадагаскар. Депутат Верховної Ради Молдавської РСР 6—8-го і 11-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 9—10-го скликань.

Життєпис

У 1944—1947 роках — старший інспектор Страшенського районного відділу соціального забезпечення; старший інспектор Оргіївського повітового відділу соціального забезпечення Молдавської РСР.

У 1947—1952 роках — 1-й секретар Бравицького районного комітету ЛКСМ Молдавії; 1-й секретар Криулянського районного комітету ЛКСМ Молдавії.

Член ВКП(б) з 1948 року.

У 1952—1955 роках — слухач Республіканської партійної школи при ЦК КП Молдавії.

У 1955—1960 роках — секретар, 2-й секретар Болотинського районного комітету КП Молдавії; 2-й секретар Оргіївського районного комітету КП Молдавії; 2-й секретар Страшенського районного комітету КП Молдавії.

У 1956 році закінчив Кишинівський державний педагогічний інститут імені Крянге. У 1959 році закінчив Заочну вищу партійну школу при ЦК КПРС.

У 1960—1962 роках — 1-й секретар Флорештського районного комітету КП Молдавії. У 1962 році — парторг ЦК КП Молдавії Флорештського територіального виробничого колгоспно-радгоспного управління.

У 1962—1963 роках — завідувач ідеологічного відділу ЦК КП Молдавії, член Бюро ЦК КП Молдавії по керівництву сільським господарством.

У 1964—1972 роках — 1-й секретар Тираспольського міського комітету КП Молдавії.

У 1967 році закінчив заочно Кишинівський політехнічний інститут імені Лазо.

28 січня 1972 — 1980 року — голова Молдавської республіканської ради професійних спілок.

16 травня 1980 — 22 жовтня 1986 року — секретар ЦК КП Молдавії з питань ідеології.

20 жовтня 1986 — 11 жовтня 1989 року — надзвичайний та повноважний посол СРСР у Демократичній Республіці Мадагаскар.

Потім працював в Раді ветеранів Міністерства закордонних справ Російської Федерації. З 1997 по 2011 рік — голова Ради ветеранів війни та праці Міністерства закордонних справ Російської Федерації.

Помер 21 липня 2014 року в Москві.

Нагороди

• орден Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Дружби народів
• орден Пошани (28.06.2005)
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• медалі
• Почесний громадянин міста Тирасполя (19.07.2005)
• Почесна грамота Президента Російської Федерації (20.04.2010)
• Почесний працівник Міністерства закордонних справ Російської Федерації
• Заслужений працівник культури Молдавської РСР
• Надзвичайний та Повноважний Посол СРСР

Джерела

• Депутаты Верховного Совета Молдавской ССР 11-го созыва. Кишинев, 1985 (рос.)
• Павел Петрович Петрик (рос.)