Плазма
Пла́зма (від грец. πλάσμα — виліплене, створене)
Зміст |
[ред.] У фізиці
- Детальніше у статті Плазма (агрегатний стан)
Плазма у фізиці — стан речовини, в якому її атоми іонізовані, тобто електрони відірвані від ядер. Завдяки цьому речовина стає не тільки електропровідною, але й надзвичайно чутливою до електромагнітних полів. Плазму називають четвертим агрегатним станом речовини на відміну від твердого, рідкого та газоподібного.
ПЛАЗМА - високойонізоване квазінейтральне суцільне середовище. На відміну від газу або рідини, в плазмі має місце далекосяжна кулонівська взаємодія між частинками, що і визначає її різноманітні властивості. Плазмові об’єкти у природі – зорі, планетарні туманності, верхні шари атмосфери – йоносфера. Штучно плазма створюється у тліючому газовому розряді, газорозрядних лампах, мас-спектрометрах, термоядерному синтезі, при роботі йонних двигунів, генераторів і т.д. Зокрема, плазму застосовують у термоелектронних і магнітоплазмодинамічних (МПД) генераторах – перетворювачах тепла безпосередньо в електричну енергію (минаючи перетворення в механічну).
Параметри П. визначають г.ч. спектроскопічними методами.
[ред.] У біології
- Плазма крові — рідка частина крові.
- Слово «плазма» в клітинній біології може заміняти в неофіційній мові будь-який з наступних термінів:
- Цитоплазма — рідка частина клітини (всередині цитоплазматичної мембрани, але без ядра)
- Нуклеоплазма — рідка частина ядра
- Протоплазма — застаріла назва частини клітини всередині клітинної мембрани
- Ідіоплазма — те саме що і зародкова плазма — застаріла назва всього генетичного матеріалу організму разом
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Словник іншомовних слів / Під ред. О. С. Мельничука. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974.