Повітряна битва в Гельголандській бухті
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (лютий 2022) |
| Повітряна битва в Гельголандській бухті Battle of the Heligoland Bight | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Друга світова війна | |||||||
 | |||||||
| Координати: 54°01′ пн. ш. 8°15′ сх. д. / 54.017° пн. ш. 8.250° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Королівські ВПС
|
.svg){kind=small} Люфтваффе
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| 22 Vickers Wellington | 44 Messerschmitt Bf 110 | ||||||
| Втрати | |||||||
| 12 бомбардувальників знищено 57 загиблих |
2 винищувачі знищено 2 загиблих, 2 поранених | ||||||
Повітряна битва в Гельголандській бухті — рейд ВПС Великої Британії проти кораблів Кріґсмаріне, розміщених у Гельголандській бухті. Відбувся 18 грудня 1939 року і став початком кампанії повітряної оборони Рейху.
Після вторгнення Німеччини до Польщі Велика Британія оголосила війну Третьому Рейху, однак фактично на суші ніяких бойових дій не велось. На морі ж німецькі підводні човни почали полювати за торговими судами союзників. Для протидії цьому британське міністерство авіації вирішило провести рейд проти надводних німецьких кораблів, які здійснювали підтримку субмарин у на півночі Атлантичного океану.
18 грудня 1939 чотири ескадрильї (24 літаки Vickers Wellington) вилетіли у напрямі Гельголандської бухти з метою потопити або нанести максимальну можливу шкоду кораблям, які там знайдуться. Бомбардувальники були перехоплені німецькими винищувачами Messerschmitt Bf 110 і зазнали значних втрат, фактично не виконавши основне бойове завдання. Деякі винищувачі були збиті, однак в цілому битва завершилась перемогою Люфтваффе.
Важливим довгостроковим наслідком битви стало спростування британської ідеї про те, що «бомбардувальник завжди прорветься». Теоретично, бомбардування краще проводити вдень, щоб отримати кращу точність. Але провал рейду у Гельголандській бухті показав, що втрати під час денних бомбардувань втрати можуть бути занадто великими.
Що ж до німців, то після своєї перемоги вони стали вважати, що об'єкти на території Німеччини є невразливими для атак. Згодом, після перемог Вермахту у 1939—1940, ця віра ще більше укріпилась. Таким чином, Верховне командування Люфтваффе на деякий час перестало приділяти увагу розвитку сил, завданням яких була оборона Німеччини від авіанальотів союзників. В результаті німці виявились неготовими до захисту від кампаній стратегічного бомбардування, які почали пізніше проводити ВПС США.
