Поемен
| Поемен | |
|---|---|
 | |
| Народився |
340 Єгипет |
| Помер |
450 Ваді-Натрун, Бухейра, Єгипет |
| Країна |
.svg){kind=small} Єгипет |
| Діяльність | чернець |
| Знання мов | арабська і єгипетська арабська |
| Конфесія | православ'я |
Авва Пимен Великий (грец.: Ὁ Ἅγιος Ποιμήν; ποιμήν означає «пастир») (бл. 340–450) — християнський чернець і раннім отець пустелі, який є найцитованішим авбою (батьком) у Apophthegmata Patrum[en] (Вислови отців пустелі). Авву Поемена найчастіше цитували за його дар духовного наставника, що відображено в назві «Поемен» («Пастир»), а не за аскетизм.[1] У східному християнстві він вважається святим. Його свято — 27 серпня за юліанським календарем (9 вересня за григоріанським календарем).
Біографія[ред. | ред. код]
Авва Пимен жив у монастирі в Скиті, одному з перших центрів раннього християнського чернецтва. У 407 році нашої ери монастир був захоплений набігами, розкидавши ченців. Авва Поемен і авва Анув разом із купкою ченців втекли до Теренутіса, що на річці Ніл.[1] Покинувши Скетіс, авва Поемен і його група спочатку жили в покинутому язичницькому храмі. Різні набіги на Скетіс стали поворотним моментом у пустельному чернецтві. Після цього діаспора призвела до того, що авва Поемен і його група підтримали колективну мудрість ченців Скитиду, створивши основну частину Apophthegmata Patrum (Вислови отців пустелі).[2]
Особистість авви Поемена описували як мудрого пастиря, аніж пустельного подвижника. Він був відомий своєю терпимістю до слабкості інших. В одній апокрифічній історії розповідається, що деякі зі старших ченців зверталися до авви Поемена за його порадою, як поводитися з ченцями, які заснули під час молитви. Вони були схильні розбудити сплячого ченця, тоді як авва Поемен підійшов більш милосердно, порадивши: «Зі свого боку, коли я бачу брата, який дрімає, я поклав його голову на коліна і даю йому відпочити».[3] Авва Поемен, як правило, був проти того, щоб давати суворі покаяння тим, хто занедбався духовно — коли до нього прийшов чернець, який вчинив «великий гріх», авва Поемен зменшив свою покуту з трьох років до трьох днів.[2]
Інша історія, хоча також використана на підтримку тенденції Поемена «утримуватися від судження», розповідає про брата-ченця з дружиною (Harmless цитує джерело, яке стверджує, що вона «коханка»,[2] але систематична збірка використовує грецьке слово для «жінки»/«дружини»), які мали дитину — можливо, неясно, хто був батьком. Авва Поемен послав йому в подарунок пляшку вина, щоб відсвяткувати, і брат був настільки «вражений... [що] пізніше відпустив жінку».[4]
Авву Поемена також описували як харизматичного оратора, який досі навчав більше на прикладі, ніж читаючи лекції іншим. Коли приїжджий монах запитав його, чи повинен він взяти на себе роль влади над братами, з якими він жив, авва Поемен відповів: «Ні, будь їм прикладом, а не їхнім законодавцем».[2] Судження інших також було чужим для його природи. Одного разу він сказав: «Може здатися, що людина мовчить, але якщо її серце засуджує інших, вона невпинно лепече».[5] Сучасні письменники зараховують дар пам’яті Авви Поемена за те, що він зберіг багато історій з Apophthegmata Patrum. Багато з цих історій є спогадами авви Поемена з часів його перебування у ченцях у Скиті. Пізніший коптський письменник Захарій із Сахи вважав, що авва Поемен також був письменником, що призвело до припущень, що він міг бути одним із авторів Apophthegmata Patrum.[2]
Деякі вчені вважають, що Авва Поемен з Apophthegmata Patrum є просто звичайним пустельним Авва, в той час як інші приписують Поемену та його групі збір багатьох висловів, які стали Apophthegmata Patrum. Вільгельм Буссе та Вільям Гармлесс розглядають Помена як історичну особистість.[1]
Вибрані вислови Авви Поемена[ред. | ред. код]
Авва Поемен — це найцитованіший Авва в Apophthegmata Patrum — майже чверть висловів — це автор Поемена або про нього, — що наштовхнуло деяких вчених на думку, що вислови від різних Авв були зібрані під загальною назвою «Авва Пастух». Авва Поемен також займає чільне місце в іншій збірці прислів’їв Батька пустелі, Ethiopic Collectio Monastica. Він відзначався своєю добротою та співчуттям до своїх побратимів-ченців, у тому числі до тих, хто відпав від високих ідеалів отців пустелі. Брати часто зверталися до нього за мудрим і співчутливим керівництвом.[1]
- «Багато наших Отців стали дуже мужніми в аскеті, але в тонкості сприйняття їх дуже мало».
- У відповідь на брата-ченця, який дорікав Поемену за те, що він омив ноги, він сказав: «Нас вчили не вбивати свої тіла, а вбивати пристрасті».[3]
- Багато висловів Поемена включали набори з трьох, наприклад, список із трьох «інструментів для роботи душі»: «кинутися перед Богом, а не міряти свій прогрес, залишити позаду всяку самоволю».
Подальше читання[ред. | ред. код]
- Palladius of Galatia (1907). . The paradise, or garden of the holy fathers: being histories of the anchorites, recluses, monks, coenobites, and ascetic fathers of the deserts of Egypt between A.D. CCL and A.D. CCCC circiter. Chatto & Windus.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Harmless, William (2000). Remembering Poemen Remembering: The Desert Fathers and the Spirituality of Memory. Church History. American Society of Church History. 15. Архів оригіналу за 18 травня 2013.
- ↑ а б в г д William Harmless (17 червня 2004). Abba Poemen. Desert Christians: An Introduction to the Literature of Early Monasticism. Oxford University Press. с. 206—211. ISBN 978-0-19-516222-6. Процитовано 4 липня 2012.
- ↑ а б "Abba Poemen: Brief Life and Sayings", Orthodox Metropolitanate of Hong Kong and south East Asia
- ↑ Guy, Jean-Claude (ред.). Apophtegmes des Pères. Les Éditions du Cerf. с. 442. ISBN 2204048089.
- ↑ "Venerable Pimen the Great", Orthodox Church in America
|
