Єгипет
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Арабська Республіка Єгипет |
|||||
|
|||||
| Гімн: Моя країна, моя країна | |||||
| Столиця | Каїр 30°2′ пн. ш.; 31°13′ сх. д. |
||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | столиця | ||||
| Офіційні мови | Арабська | ||||
| Державний устрій | Змішана республіка | ||||
| - Президент | Хонсі Мубарек | ||||
| - Прем'єр-міністр | Ахмед Назіф | ||||
| Встановлення | |||||
| - Перша династія | бл. 3150 до н.е. | ||||
| - Надана незалежність | 28 лютого 1922 | ||||
| - Оголошена республіка | 18 червня, 1953 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 1 001 449 км² (30) | ||||
| - Води (%) | 0.632 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2007 р. | 82,982,364 (11) | ||||
| - перепис 1996 р. | 59,312,914 | ||||
| - Густота | 74 чол/км² (120) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2004 р., оцінка | ||||
| - Повний | $305.253 млрд. (32) | ||||
| - На душу населення | $4,317 (112) | ||||
| ІРЛП (2006) | 0.702 (середня) (111) | ||||
| Валюта | Єгипетський фунт (EGP) |
||||
| Часовий пояс | EEST (UTC+3) | ||||
| - Літній час | EEST (UTC+3) | ||||
| Домен Інтернет | .eg | ||||
| Телефонний код | +20 | ||||
Єгипет, Арабська Республіка Єгипет (АРЕ) (Jumhuriyah Misr al Arabiyah) - держава на північному сході Африки та Синайському півострові в Азії (близько 6% території). Єгипту належать також кілька невеликих островів у Суецькій затоці та Червоному морі. На півночі країна омивається Середземним морем, на сході - Червоним морем. На заході межує з Лівією, на півдні - з Суданом, на північному сході - з Ізраїлем.
Площа країни 1001,45 тис.км2.
Населення 61,401 млн чол.(2001).
Столиця – Каїр (Cairo). Населення столиці з передмістями (станом на початок 2002 року) становить понад 16 млн. жителів. Великі міста Александрія, Порт-Саїд, Луксор, Ель-Фаюм, Асуан.
Офіційна мова – арабська.
Грошова одиниця – єгипетський фунт.
Зміст |
[ред.] Походження назви
Назва країни походить від староєгипецького"Кемет"-"чорна".
[ред.] Географія Єгипту
Див. також: Географія Єгипту.
Єгипет займає площу 1 001 450 квадратних кілометрів [1] і є 38 країною в світі за територією. Це така ж сама за площею країна, як і всі Центрально Американські країни, разом узяті[2], і вдвічі більша, ніж Іспанія[3], та в чотири рази перевищує розміри Великобританії.[4]
Проте, у зв'язку з посушливим кліматом Єгипту, населення сконцентровано у вузькій долини Нілу і його дельти, та частково на узбережжі Червоного моря, Сінаю й навколо Суецького каналу. А це означає, що приблизно 95% населення використовує лише близько 5,5% від загальної земельної площі цієї країни[5].
[ред.] Загальна географія країни
Єгипет розташований на північному сході Африки і частково Азії (Синайський півострів). Більшу частину території Єгипту займають плато з висотами 300-1000 м (плато Лівійської, Аравійської і Нубійської пустель), які поступово підвищуються на сході до 2200 м і обриваються до Червоного моря і Суецької затоки. Невисокі гори трохи більше 2000 м над рівнем моря, де знаходиться найвища точка країни гора Катерін (2642 м), розташовані на півдні Синайського півострова. У північній частині Лівійської пустелі розвинені великі безстічні западини еолового походження – Каттара (-133 м), Ель-Фаюм (-43 м) і Сіва (-17 м).
Єгипет межує з Лівією на заході, Суданом на півдні, і в секторі Газа з Палестиною та і Ізраїлем на сході. Важливу роль Єгипту в геополітиці пов'язують з його стратегічним положенням: трансконтинентальний нації, оскільки вони володіють «політико-економічним мостом» (Суецький перешийок) між країнами Африки та Азії, які, у свою чергу, проходиться по судноплавним водним шляхам (Суецький канал), що сполучає Середземне море з Індійським океаном через Червоне море.
Поряд з долиною Нілу, більшість краєвиду Єгипту це є пустелею. Вітри можуть створювати піщані дюни, висотою більше 30 м. Єгипет включає в себе частину пустелі Сахари і Лівійської пустелі. Ці пустелі стали називати «Червона земля», ще за часів стародавнього Єгипту і вони захищали Королівства фараонів від західної кочівної загрози.
[ред.] Клімат Єгипту
Клімат Єгипту: на півночі – субтропічний, на іншій території – тропічний. Але на більшій частині Єгипту клімат тропічний континентальний пустельний з різкими добовими коливаннями температури. У пустелях денні температури можуть досягати 50 °С, а вночі опуститися до 10 °С - 0 °С.
Єгипет дуже бідна на опади територія земної кулі, адже на південь від Каїру, кількість опадів, взагалі, становить лише від 2 до 5 мм на рік (а в деяких районах з бездощів'я триває по кілька років). Тільки дуже тонка смуга північного узбережжя країни отримує достатню кількість опадів і ця кількість може досягати 410 мм[6]. Найбільш вологий та багатий дощами зимовий період - з жовтня по березень[7]. В цей же період спостерігається, по-де-куди, випадання снігу, здебільшого в горах Сінаю, а деякі з північних прибережних міст (Дамієтти, Балтім, Сіді Бейррені і рідко в Олександрії) піддаються морозам, які є частим явищем в основному для серединого Синаю і деяких місцин серединного Єгипту.
Середня температура влітку коливається від 27-32 °С влітку і до 43 °С на узбережжі Червоного моря, в цю ж пору року. Середня температура в зимовий період коливається від 13 до 21 °С, а в поодиноких гірських районах (здебільшого Сінаю) опускається до нульової відмітки. Стійкий вітер з північного заходу допомагає утримувати помірну температуру поблизу узбережжя Середземного моря. Хамасін — вітер, який дме з півдня (пустелі Сахари) і спричиняє на весні піщані й пилові буревії по всій території Єгипту, а іноді і підвищує температуру в пустельних районах до більш ніж 38 °С, крім того, на територію Єгипту, щороку, вторгаються циклонні вітри Сірокко і самум.
[ред.] Рельєф, грунти країни
Більша частина Єгипту розташована на околиці стародавньої Африканської платформи, не сильно збуреної складкоутвореннями, тому рельєф країни в основному рівнинний. Виділяються обширні плато Лівійської пустелі (займає близько 60% території країни) на захід від Нілу, плато Аравійської пустелі на сході, витягнуте з півночі на південь між долиною Нілу і Червоним морем, а на крайньому південному сході - північна периферія - плато Нубійської пустелі. Невисокі гори (понад 2000 м над рівнем моря), над якими вирізняється найвища точка країни - гора Катерин (2642 м), розташовані на півдні Синайського півострова, а середньовисотний гірський хребет гір Етбай (понад 1000 м над рівнем моря) простягнувся вздовж усього узбережжя Червоного моря (найвищі вершини Шаїб-ель-Банат - 2187 м і Хамата - 1977 м). Плато Лівійської і Аравійської пустель розділені долиною Нілу.
Плато Лівійської пустелі, складене пісковиками і вапняками, має абсолютні висоти близько 100 м на півночі і до 600 м на півдні. В його межах розташовані кілька западин. Найпівнічніша і найбільша з них Каттара (площею близько 19 тис. км²) має абсолютні відмітки до 133 м нижче рівня моря і зайнята солончаками. На захід від неї знаходиться солончакова западина Сива, на схід - западина Файюм, а в південно-східному напрямку йдуть Бахарія, Фарафра, Дахла, Харга. У всіх западинах розвиваються оазиси, в яких процвітає землеробство. У цьому спекотному районі характерні пустелі наступних типів: кам'янисті (хамад), галькові (регі), піщано-галькові (серіри), піщані (ерги) і солончакові (себх). Значну площу на заході займає велика піщана пустеля з чітко вираженим ніздрюватим рельєфом, де піщані поздовжні пасма з'єднані піщаними перемичками. Хамади і регі, що утворилися в результаті вивітрювання корінних порід, домінують на півночі і сході. Правда, там же зустрічаються довгі гребені дюн, серед яких особливо виділяється Абу-Мухаррік протяжністю коло 650 км. Лівійська пустеля практично безводна, виходи грунтових вод на поверхню є лише в оазисах.
Плато Аравійської пустелі складено древніми кристалічними породами, що виходять на поверхню на сході в горах Етбай і перекриваються на заході потужною товщею вапняків та пісковиків. Воно займає висотне положення від 500 до 1000 м над рівнем моря, та має ухил у напрямку до долини Нілу і сильно розчленоване сухими руслами річок («вади»). Тут, переважно, поширені пустелі типу хамад. Аналогічну будову має Нубійське плато з висотами від 350 м на заході до 1000 м на сході. Його досить рівна поверхня порушується невеликими групами гір заввишки від 1350 м. Плато доволі густо порізане численними «вади».
У межах Синайського півострова поширюється з півдня на північ найбільш піднесений в країні гранітний масив (з окремими вершинами більш як 2500 м над рівнем моря), вапнякове плато Ель-Ігма (менше 2000 м над рівнем моря) і пісчанникове плато Ет-Тіх (заввишки від 1850 до 500 м над рівнем моря). Тут також розвинена мережа «вади», яким в зимовий період характерна наявність водих потоків, що пересихають, здебільшого, в спекотний літній період. На Синайському півострові присутні значні площі поверхневих вод, що створює перспективу розвитку цього регіону.
Багато районів Єгипту взагалі позбавлені грунтового покриву, особливо західні, де панують рухливі і напівзакріплені піски і кам'янисті поверхні. Там, де випадають дощі і є умови для зростання мізерної рослинності, формуються скелетні грунти. З найбільш розвинених типів грунтів виділяють наступні: жовто-бурі пустельні, такировідні сіроземи, такири, солончаки, середземноморські пустельні-степові, а в дельті Нілу - болотні і болотно-лугові. По берегах Нілу розвинені найбільш родючі алювіальні грунти.
[ред.] Геологія й корисні копалини Єгипту
Див. також: Геологія Єгипту
Територія Єгипту розташована в північно-східній частині Африканської платформи, в межах якої виділяються Нубійсько-Аравійський щит, Лівійсько-Єгипетська плита, Північно-Синайська складчаста зона (Сирійська дуга), Східно-Середземноморський перикратонний прогин і рифтові западини Червоного моря, Суецької затоки і затоки Акаба.
У будові Нубійсько-Аравійського щита беруть участь три комплекси: 1- архейсько-нижньопротерозойський, сланцево-гнейсовий та амфіболітовий; 2- нижньосередньорифейський зеленосланцевий вулканогенно-осадовий; 3- пізньорифейсько-вендський вулканогенно-осадовий. Лівійсько-Єгипетська плита характеризується гетерогенною блоковою будовою, в якій виділяються великі конседиментаційні структури типу синекліз, лінійних западин, валоподібних піднять і склепінь. Потужність платформного чохла 8000-10000 м. З рифтовими западинами Червоного моря і Суецької затоки, які сформувалися в неоген-четвертинну добу і виконані потужною (понад 6000 м) евапоритовою товщею, пов'язані також значні поклади викопних ресурсів Єгипту.
У надрах Єгипту зосереджений ряд корисних копалин, особливо, значні запаси вуглеводневої сировини. Нафтові родовища розташовані, головним чином в рифтових западинах Червоного моря і Суецької затоки і в північній околиці Лівійської пустелі (западини Каттара та Ціва і в меншій мірі інші північно-західні райони). У межах деяких нафтоносних горизонтів, а також у дельтовій області розвідані родовища природного газу. Поклади кам'яного вугілля зосереджені в Файюмській западині і на півночі Синайського півострова. Основним рудоносним районом країни є гори Етбай (родовища урану, титану, міді, олова, золота, молібдену, ніобію, вольфраму). На Синайському півострові розвідані значні запаси марганцю. Є великі родовища фосфоритів (узбережжя Червоного моря, долина Нілу, оазис Харга). В Єгипті зосереджені істотні запаси цементної сировини (вапняки, глини, мергелі). Всесвітньою популярністю користуються Асуанські граніти та інші будівельні матеріали. В дельті Нілу розробляються запаси кухонної і кам'яної солі, соди, гіпсу, титану та інших корисних копалин. У надрах Єгипту розвідані промислові запаси азбесту, бариту, тальку, плавикового шпату.
[ред.] Гідрологія країни
Див. також: Гідрогеологія Єгипту.
[ред.] Узбережжя й моря Єгипту
[ред.] Флора і фауна
Хоча Єгипет на 94% складається з пустельних чи напівпустельних районів, тут все ще перебувають представники різноманітних екосистем, які адаптувалися до вкрай ворожих природніх умов. Внаслідок аридних кліматичних умов велика частина Єгипту позбавлена природного рослинного покриву. Місцями в пустелях під час зимових дощів з'являються ефемери - маки, жовтці, іриси. До напівпустельної і пустельної тутешньої рослинності входять злаки, ксерофільні чагарники, акації. У Середземномор'ї флора багатша - ковила, верблюжа колючка, степова цибуля, астрагал, шипшина... У дельті Нілу і в його долині по берегах водойм виростає папірус, зустрічаються фінікові та інші види пальм, тамарикс, олеандр, сикомор (фігове дерево. Природна рослинність у долині Нілу і в оазисах витісняється - зерновими, бавовною, плантаціями фінікової пальми.
Найбільш різноманітна лише фауна птахів, як тих, що постійно в Єгипті гніздяться, так і мігруючих видів, що прилітають на зимівлю з Європи (лелеки, чаплі, пелікани, гуси, качки, фламінго, баклани. З хижих птахів тут ще водяться грифи, соколи, сарич, але через постійний наступ людської цивілізації, їх ареал розповсюдження постійно ущільнюється, що призводить до зменшення особин. Водночас, Єгипет ще здавна був країною де культивувалося скотарство. Селяни і по сей день розводять верблюдів, ослів, велику рогату худобу, овець і коней.
На відміну від тварин, у пустелях багато плазунів (це «рай» для їх видів) - різноманітні змії, єгипетська кобра, змія Клеопатри, піщані змії, ефа, гюрза; ящірки - варани, гекони, агам і велика популяція різних видів комах. Ну й звичайно, Ніл і без крокодила (хоча ще на початку XXI століття вважали, що він вже на грані винищення) - Нільський крокодил, тепер зберігся в озері Насера, та на деяких ділянках пониззя Нілу. З ссавців зустрічаються - шакал, гієна, лисиця, кабан, мангуст, кажани, дрібні гризуни (миші, піщані миші, ...). В заповіднику Катерин на Синайському півострові водиться піщана газель і Синайський леопард, а в заповіднику Ваді-Рішраш (біля Каїра) під охороною знаходиться нубійський козеріг. Води Нілу багаті рибою - нільський окунь, тигрова риба, сом....
Нижче наведена реальна кількість біо-видів у Єгипті, саме таксони та їх кількість(по деяких, здебільшого в фауні, ще йдуть дослідження та їх кількість зростатиме) :
|
|
- За даними Червоної книги (Red Data Book IUCN,2000)[8].
[ред.] Екорегіони та національні парки
Див. також: Національні парки й заповідники Єгипту
Майже вся країна підпадає під класифікацію тропічного-посушливого типу біома, але навіть за таких умов, єгипетську територію прийнято розділяти на дев'ять екорегіонів:
- Середземноморська формація - невеликий анклав середземноморського лісу, розташований на захід від дельти Нілу.
- Саванні луги, затоплені в дельті Нілу - в дельті і нижній течії Нілу,
- Північна, степова Сахара - на півночі країни,
- Пустелі і тропічні напівпустелі Червоного моря - на узбережжі Червоного моря і на Синайському півострові,
- Гори і пустелі північної Аравії і Сінаю - та інші гірські райони,
- Червоне море і його узбережжя - прибережні пустелі на африканському узбережжі Червоного моря та саме узбережжя,
- Пониззя Сахари, оазиси та інші водно-болотні угіддя пустелі Сахари,
- Гірське скупчення - плато Тібесті і гір Увейнат на кордоні з Лівією і Суданом,
- Сахара пустеля - всі іншій пустельні частини країни.
Щоб зберегти, ті маленькі оази єгипетського біорізноманіття, керівництвом країни була прийнята програма по впровадженню природних заповідників та охоронних територій. Закон 102 від 1983 року, уповноважив прем'єр-міністра країни визначити певні області, які будуть оголошені заповідними, що охороняються. Указом прем'єр-міністра, визначаються межі кожної території, що охороняється і встановлюються основні принципи управління та збереження її ресурсів. Двадцять чотири охоронні території було проголошено:
| Назва | Задекларовано | Площа (km²) | Район розташування | Номер указу |
|---|---|---|---|---|
| Ras Mohamed National Park | 1983 | 850 | Південний Синай | 1068/1983 і 2035/1996 |
| Zaranik Protectorate | 1985 | 230 | Північний Синай | 1429/1985 і 3379/1996 |
| Ahrash Protectorate | 1985 | 8 | Північний Синай | 1429/1985 і 3379/1996 |
| El Omayed Protectorate | 1986 | 700 | Матруг | 671/1986 і 3276/1996 |
| Elba National Park | 1986 | 35600 | Червоне море | 450/1986 і 642/1995 |
| Saluga and Ghazal Protectorate | 1986 | 0.5 | Асуан | 928/1986 |
| Santa Katrine National Park | 1988 | 5750 | Південний Синай | 613/1988 і 940/1996 |
| Ashtum El Gamil Protectorate | 1988 | 180 | Порт-Саїд | 459/1988 and 2780/1998 |
| Lake Qarun Protectorate | 1989 | 250 | Ель-Файюм | 943/1989 і 2954/1997 |
| Wadi El Rayan Protectorate | 1989 | 1225 | Ель-Файюм | 943/1989 і 2954/1997 |
| Wadi Alaqi Protectorate | 1989 | 30000 | Асуан | 945/1989 і 2378/1996 |
| Wadi El Assuti Protectorate | 1989 | 35 | Ассуіт | 942/11989 і 710/1997 |
| El Hassana Dome Protectorate | 1989 | 1 | Ґіза | 946/1989 |
| Petrified Forest Protectorate | 1989 | 7 | Аль-Кахіра | 944/1989 |
| Sannur Cave Protectorate | 1992 | 12 | Бені Суеф | 1204/1992 і 709/1997 |
| Nabaq Protectorate | 1992 | 600 | Південний Синай | 1511/1992 і 33/1996 |
| Abu Galum Protectorate | 1992 | 500 | Південний Синай | 1511/1992 і 33/1996 |
| Taba Protectorate | 1998 | 3595 | Південний Синай | 316/1998 |
| Lake Burullus Protectorate | 1998 | 460 | Кафр-ель-Шейх | 1444/1998 |
| Nile Islands Protectorates | 1998 | 160 | всі провінції навколо Нілу | 1969/1998 |
| Wadi Digla Protectorate | 1999 | 60 | Аль-Кахіра | 47/1999 і 3057/1999 |
| Siwa | 2002 | 7800 | Матруг | 1219/2002 |
| White Desert | 2002 | 3010 | Ель-Ваді Ель Жедід | 1220/2002 |
| Wadi El Gemal - Hamata | 2003 | 7450 | Червоне море | 143/2003 |
[ред.] Історія
Територія Єгипту — колиска прадавньої цивілізації, дивіться
Незалежність від Англії отримана в 1936. Президент генерал Негіб оголосив Єгипет республікою в 1953; у 1956 президент Нассер заявив про націоналізацію Суецького каналу, що викликало шестиденну війну з Ізраїлем, окупацію Синая і сектора Газа. Переговори в Кемп Девіді з Ізраїлем призвели до виключення Єгипту з Ліги арабських держав. Президент Садат був убитий, його місце зайняв Хосні Мубарек у 1981. З лютого 1958 року по вересень 1961 року входив до складу Об'єднаної Арабської Республіки (федерації з Сирією). Після виходу Сирії з федерації упродовж 10 років зберігав колишню назву. У 1987 Єгипет був знову прийнятий у Лігу арабських держав, і поступово були відновлені дипломатичні відносини з арабськими країнами. У 1991 Єгипет брав участь у війні в Перській затоці на стороні США, відіграє головну роль у процесі мирного врегулювання на Середньому Сході.
[ред.] Державний устрій
[ред.] Історичні передумови
З 1923 року Єгипет розвивався як конституційна монархія при напівколоніальній залежності від Великобританії. Виконавча влада була зосереджена в руках кабінету міністрів, законодавча - представлена двопалатним парламентом, нижня палата якого формувалася за результатами виборів. Разом з тим, відповідно до конституції, король володів широкими повноваженнями і в період з 1924 по 1952 роки доволі часто використовував їх для розпуску уряду. Коли 23 липня 1952 року організація «Вільні офіцери» на чолі з підполковником Гамаль Абдель Насером здійснила державний переворот, їхні дії отримали підтримку зі сторони населення країни, зубожілого та зневіреного в колоніальній маріонетці - королі. На вимогу нового керівництва Єгипту - Ради керівництва революцією (СРР) - король Фарук відрікся від престолу, а 18 червня 1953 року Єгипет було проголошено республікою.
У січні 1953 року, декретом СРР, була заборонена діяльність політичних партій, функціонуючих в період конституційної монархії. Замість них була сформована єдина офіційно дозволена «Організація Визволення», нова влада наклала заборону на вільне висловлення опозиційних поглядів. Після оприлюднення в 1956 році тексту нової конституції СРР був розпущений, і в результаті плебісциту президентом Єгипту на шестирічний термін був обраний єдиний кандидат Гамаль Абдель Насер, якого підтримали 99,9% виборців. У червні 1957 відбулися парламентські вибори, усі кандидати в депутати Національних Зборів повинні були отримати схвалення Національного союзу, нової організації, що прийшла в травні 1957 року на зміну «Організації визволення», політичним супротивникам режиму було відмовлено у праві брати участь у виборах.
Хоча сучасна політична система Єгипту багато в чому є дітищем Абдель Насера, котрий в силу певних світових політичних тенденцій та впливів прийняв в країні доктрину «арабського соціалізму». Влітку 1962 року в Каїрі проходив Національний конгрес народних сил, який прийняв «Хартію національних дій». У жовтні 1962 був виданий декрет про створення єдиної в країні масової політичної організації - Арабського соціалістичного союзу (АСС), у функції якого входила координація дій з метою втілення в життя програми «арабського соціалізму», до 1976 року він зоставався єдиною легальною політичною партією Єгипту. Але по смерті Насера, «його республіка», а саме доктрина влади, зазнала ряд змін в результаті діяльності Анвара Садата, який в 1970 році зайняв пости президента країни і голови АСС. 15 травня 1971 року Садат консолідував владу в рамках так званої «виправленої революції», спрямованої проти ряду активних соратників Абдель Насера, в першу чергу тих, хто безпосередньо брав участь у роботі державного апарату. Багато тодішніх видатних діячів Єгипту були арештовані або звільнені з державної служби, що означало зміну політичних орієнтирів нового керівництва і його відхід від принципів арабської єдності і арабського соціалізму. Продовжуючи свою доктрину Садат перейменував країну на - Арабська Республіка Єгипет, а Національні збори - в Народні Збори і в 1971 році ввів в дію нову конституцію.
[ред.] Верховна влада
За формою правління Єгипет - президентська республіка з деякими елементами парламентаризму. За конституцією Єгипту, президентові надані майже необмежені повноваження і проголошена свобода преси і діяльності політичних партій. Хоча парламент знаходився під контролем, тепер уже, правлячої Національно-демократичної партії (НДП), він став трибуною, з якої, та малочисельна, опозиція могла пропонувати свої політичні платформи. Законодавча влада належить однопалатному парламенту - Народне Зібрання, що складається з 454 членів, з яких 444 обираються на загальних виборах, а 10 призначаються особисто президентом. . Члени парламенту обираються строком на 5 років, відповідно до «Закону про Народні Зібрання», прийнятому в 1972 році, не менше половини депутатів повинні бути робочими і селянами. У його склад входить обмежене і контрольоване президентськими структурами число представників опозиції. Виконавчу владу здійснює також уряд (рада міністрів), вищий виконавчий та адміністративний орган на чолі з прем'єр-міністром. Формально уряд відповідальний перед Народним Зібранням і президентом, а на практиці повністю підпорядковується президенту, іноді президент суміщає свою посаду з посадою прем'єр-міністра.
Головою держави і головою виконавчої влади є президент, який обирається на шестирічний термін шляхом загальних прямих виборів. Президент наділений правом призначати віце-президентів і весь кабінет міністрів, має право законодавчої ініціативи, накладення вето на будь-який законопроект, розпуску Народного Зібрання і керівництва країною за допомогою указів. Президент має право приймати на себе обов'язки прем'єр-міністра, й якими Садат скористався в 1973 - 1974 роках. У 1980 році, до конституції була внесена поправка, яка дозволяє чинному президентові балотуватися на цей пост - необмежену кількість разів. Тоді ж був створений законодорадчих орган - Консультативна рада Єгипту (Меджліс-аш-шура), що складається з 132 членів (2 / 3 обираються прямим загальним голосуванням, а 1 / 3 призначається президентом; половина виборних членів повинні бути робітниками й селянами). Консультативна рада аналізує законопроекти, політичні рішення та статті конституції з точки зору відповідності принципам побудови «демократичної соціалістичної держави зі змішаною економікою».
Хоча влада нібито організована в рамках багатопартійної напів-президентської системи, в якій виконавча влада теоретично розділена між президентом і прем'єр-міністром, на практиці вона спирається майже виключно на ррезидентів, які традиційно обираються на одномандатних виборах уже більше п'ятдесяти років. В Єгипті також проводяться регулярні багатопартійні парламентські вибори, але на них маже повністю перемогу здобуває пропрезидентська сила. Останні президентські вибори були проведені у вересні 2005 року, на них переміг Хосні Мубарак, в п'ятий раз поспіль.
27 березня 2007 року, 75,9% з тих єгиптян, хто взяли участь у референдумі, схвалили конституційні поправки, які вніс президент Мубарак і згодом вони були схвалені парламентом, дозволяючи тим самим введення в дію законів щодо припинення діяльності деяких опозиційних елементів, особливо ісламістів. Окрім того, були введені в дію тридцять чотири конституційні правки,які забороняють особам використовувати релігію як основу для політичної діяльності, дозволяють розробку нового антитерористичного закону замість чинного, давши поліції широкі повноваження з арешту і спостереження, надають президенту право розпускати парламент і в певні судові процедури по контролю за виборами [44] . Політична верхівка країни серйозно занепокоєна, через наростаючий вплив ісламських радикальних течій, які ще й взяли на озброєння соціальні (соціалістичні) гасла, які так ще недавно культивувалися попередніми очільниками египетської республіки.
[ред.] Судова влада
Судова система Єгипту є єдиною гілкою влади, що зберегла незалежність від президента та уряду (хоча бували часи коли ця незалежність ставала лише номінальною). Правова система Єгипту - змішана. Питання особистого статусу (шлюбно-сімейні і спадкові відносини) лежать в руслі мусульманського права (хоча шаріатські суди відсутні), а всі інші - в руслі романо-германського права (закріпилося за часів французькоїекспансії, та вдосконалене під єгипетські суспільні відносини). У цілому єгипетські суди користуються репутацією неупереджених слуг закону. Судова система включає суди загальні, адміністративні, державної безпеки.
Система загальних судів складається з сумарних судів (у складі одного судді, займаються цивільними суперечками, дрібними правопорушеннями, злочинами і проступками); судів першої інстанції (розглядають апеляції на рішення сумарних судів); семи апеляційних судів у великих містах (розглядають апеляції у цивільних і кримінальних справах на рішення нижчих судів); Касаційного суду (вища інстанція в системі загальних судів, яка контролює рішення апеляційних судів).
Адміністративні суди займаються вирішенням адміністративних суперечок і розглядом позовів дисциплінарного характеру. В юрисдикцію Верховного Конституційного суду входять конституційний контроль і тлумачення законів та інших правових актів, у тому числі декретів президента.
[ред.] Політика
Політична система - демократична республіка, глава держави й уряду Хосні Мубарек з 1981;
Державна мова арабська
Членство у міжнародних організаціях СОТ, ЛАД, МБРР, МВФ, МФЧХ, ООН, ОАЄ
[ред.] Економіка
Єгипет — аграрно-індустріальна країна. Економіка — змішаного типу при сильному державному секторі. Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, туризм, хімічна, нафтова, конструкційних м-лів, цементна. Гол. тр-т: залізничний, автомобільний, морський. Гол. порти: Александрія, Порт-Саїд, Суец. У 1999 в Єгипті були два міжнародних летовища — в Каїрі і Луксорі і 88 аеропортів для внутрішніх авіаперевезень.
Головним енергетичним ресурсом є нафта. Інші джерела — місцевий природний газ і гідроелектроенергія, що виробляється головним чином на двох ГЕС в районі Асуану. Бл. 3/4 електроенергії виробляється на ТЕС. У 1998 в Єгипті було вироблено 63 млрд кВт·год електроенергії. Ця галузь повністю забезпечує внутрішні енергетичні потреби.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 70,3 млрд. Темп зростання ВВП – 5,6%. ВВП на душу населення – $1146. Прямі закордонні інвестиції – $ 858 млн. Імпорт (продовольчі товари – бл. 30%, машини і обладнання, промислові товари – від цементу до автомобілів) – $ 17,3 млрд (г.ч. країни ЄС – 43,1%; США – 18,0%; країни Азії та Африки – 17,5%). Експорт (нафта і нафтопродукти, бавовна і текстиль, різні сільськогосподарські культури – рис, картопля, фрукти і овочі) – $ 13 млрд (г.ч. США – 38,3%; країни ЄС – 29,3%; арабські країни – 13,0%; країни Азії та Африки – 11,2%).
Див. також: Корисні копалини Єгипту, Історія освоєння мінеральних ресурсів Єгипту, Гірнича промисловість Єгипту.
[ред.] Транспорт
У Єгипті існує найстаріша залізнична мережа Африки (Єгипетські національні залізниці), загальна протяжність якої складає 4751 км. Близько 30 % доріг протяжністю 50 000 км асфальтовано. Береги Єгипту омиваються Середземним морем на півночі і Червоним морем на сході. Хоча загальна протяжність берегових ліній досить велика, тут практично немає зручних місць для морських портів. Середземноморське побережжя протяжністю в 960 км. не має жодної природної бухти, придатної для стоянки сучасних великих судів. Окремі гавані є на побережжі Червоного моря, що протягнулося на 1900 км. Проте дно Червоного моря рясніє кораловими рифами, що сильно утрудняють морську навігацію в цьому районі. Судна зі всього світу стоять на якорі у величезному порту Александрія. Це друге за величиною місто Єгипту, засноване греками в 32 році до н.е. У Єгипті є ще два стародавні морські порти - це Суец на Червоному морі і Порт-Саїд на Середземному. Вони зв'язані між собою Суецьким каналом. Ефективно працює керований державною компанією Суецький канал. Після ліквідації наслідків єгипетсько-ізраїльської війни були проведені роботи з розширення і поглиблення каналу, що зробило його доступним для супертанкерів. Рівнинний характер рельєфу Єгипту і концентрація населення в долині і дельті Нілу дозволили відносно легко вирішити завдання транспортного сполучення.
У 1996р. в Єгипті було 64 тис. км автомобільних доріг, з них приблизно 50 тис. км з твердим покриттям. Завдяки сухому м'якому клімату можна без особливих витрат підтримувати дорожню мережу, і велика частина вантажних перевезень у країні здійснюється автотранспортом. В Єгипті є два міжнародних аеропорти - в Каїрі і Луксорі та 88 аеропортів для внутрішніх авіаперевезень. В 71-му аеропорті злітно-посадочні смуги мають тверде покриття. Крім того, діють два аеропорти з обслуговування вертольотів. Автопарк Єгипту налічував 1280 тис. легкових автомобілів і 423,3 тис. автобусів.
| Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ.
Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.
|
Залізничні перевезення пасажирів і вантажів здійснюють Єгипетські національні залізниці.
[ред.] Адміністративний устрій
26 губернаторств (мухафаз), губернаторства діляться на округи (маркази), округи - на райони (нахії). Єгипет поділений на 26 губернаторств (провінцій, мухафаз), зокрема чотири міста-губернаторства: Александрія, каїр, Порт-саїд і Суец. Дев'ять губернаторств знаходяться в Нижньому Єгипті в дельті Нила, вісім губернаторств у Верхньому Єгипті уздовж долини Нила, чотири — на лінії каїр — Асуан і п'ять прикордонних губернаторств на Синає і в пустинних регіонах на схід і захід від Ніла.
[ред.] Демографія
Населення Єгипту, чисельність якого за оцінкою на лютий2006 склала 81,714 млн. чоловік, зосереджено головним чином в долині Нілу, в його дельті і вздовж Суецького каналу. Лише незначна його частина проживає в оазисах західної пустелі, невеликих шахтарських містечках східної пустелі і по берегах деяких бухт в Середземномор'ї та курортних містечках узбережжя Червоного моря. Найбільш щільно заселена дельта Нілу та пониззя цієї річки, але частина населення до цих пір ще веде кочовий спосіб життя. В останні десятиліття відбувається відтік сільського населення в міста.
З середини 1960-х років в країні здійснюється державна програма з обмеження народжуваності. В результаті якої, з початку 1960-х до 2003 року народжуваність в країні скоротилася з 46 до 24,36 новонароджених на 1000 чоловік населення, а завдяки поліпшенню медичного обслуговування знизилася і смертність в країні - з 20 до 5,35 смертей на 1000 чоловік. До 2003 року середньорічні темпи природного приросту населення склали близько 1,88%, також суттєвим додатком до цих цифр стає міграція населення з ближніх країн до Єгипту, хоча вона таки ще й погашається єміграцією самих єгиптян до багатших країн Європи. Приблизно 35% жителів країни молодше 15 років, шлюби традиційно заключаються в ранньому віці. Із зростанням вартості життя і більш активною участю жінок в трудовій діяльності середній вік вступаючи до шлюбу, особливо в містах, збільшився. Очікувана тривалість життя в Єгипті складає 70,41 року (67,94 у чоловіків і 73 у жінок).
[ред.] Етнічний склад Єгипту
Переважна більшість населення Єгипту складається з етнічних єгиптян - 94% населення або 74,1 мільйона осіб.
До етнічних меншини в Єгипті відносяться бедуїни арабських племен Синайського півострова та Східної пустелі; бербери, шо мешкають в оазисі Сива; нубійці різних племвнних групи, які живуть уздовж Нілу в південній частині Єгипту. Існують також незначні меншини Беджай (Beja) і Дум (Dom).
За колоніальні часи (більш як два тисячоліття), в Єгипет прибуло багато різних етнічних громад: греки, італійці, сирійці, євреї, вірмени, цигани, кавказці, нубійці, араби... - більшість з них асимілювалися, але поодинокі громади продовжували вести, притаманний їм стиль життя, й деяким з них вдалося зберегтися й теперішні часи (правда в меншій кількості). Були ще часи розгулу ісламського націоналізму, коли після політичних подій в 1950-х роках, більшість представників етнічних груп були змушені залишити країну.
Крім того, в Єгипті знаходиться близько 90000 біженців та переміщених осіб, які шукають притулку, в основному, палестинці і суданці (представники не урядових племінних груп), що потерпають від складної політичної та економічної ситуації в своїх країнах.
[ред.] Мови в країні
| Мови Єгипту | |
| Офіційна мова | Стандартна арабська мова (літературна) |
| Мова в побуті | Єгипетська арабська мова (68%) |
| Мови меншин | Саіді Арабік (29%), Бедуін Арабік (1.6%), Суданіс Арабік (0.6%), Домарі (0.3%), Нубіін (0.3%), Бедаві (0.1%), інших меншин. |
| Мови іммігрантів | Грецька, Вірменська, Італійська |
| Головні іноземні мови | Англійська, Французька and Німецька |
Офіційна мова Єгипту стандартна арабська мова і використовується в більшості друкованих засобах масової інформації. Взагалі, арабська мова прийшла в Єгипет у сьомому столітті, а після того як вона за числені століття асимілювала та розчинила в собі всі попередні мови спілкування єгиптян, вона сформувала на цій території свій певний тип - єгипетську арабську мову, яка стала сучасною розмовною мовою єгиптян. З безлічі сортів арабської мови, єгипетська арабська мова є найбільш широко вживаною в усьому Близькому Сході і Півночі Африки, ймовірно, це пов'язано з впливом єгипетського кіно у всьому арабо-мовному світі.
Корінна мова єгипетського народу майже не поширена в теперішньому єгипетському суспільстві. Єгипетська мова (також відомий як копто-єгипетська мова) складаються з прадавньої єгипетської і коптської мов і утворює окрему гілку в сім'ї афро-азіатської мовної групи. Єгипетський мова є однією з перших письмових мов і відома нам з ієрогліфічних написів, які збереглися на історичних пам'ятниках і листках папірусу. Коптська мова, єдиний існуючий, на сьогоднішний час, нащадок єгипетської мови, й збереглася завдяки літургійному використанню коптською православною церквою. Досліджується ще й Коіне (Koinè) діалект грецької мови, який був важливим у часи елліністичної Олександрії і широко використовувався в філософії та науці цієї культури, а також найпотужніше спричинився до формації єгипетської арабської мови.
Існують також близько 42000 носіїв сучасної грецької мови в Олександрії, а також приблизно така ж кількість носіїв вірменської мови, що мешкать в основному в Каїрі, а також є близько 7500 египтян розмовляють на італійській мові, які живуть між Олександрією і Каїром. Англійська, французька і німецька мови також широко поширені, як іноземні мови, та використовуються в бізнесі й верхнім прошарком єгипетського суспільства.
Приблизно 77000 осіб вживають мову Беджай (Beja), і живуть в Східній пустелі та на узбережжі Червоного моря. Близько 234000 єгиптян говорять мовою Домар (індо-арійська мова, близька до циганської) і зосереджені вони на північ від Каїра і Луксора. Берберські мови представлені діалектом Сіві, на якому говорять приблизно 5000 осіб, які мешкають в оазисі Сіва. У верхній частині долини Нілу, неподалік Ком Омбо і Асуана, налічується близько 300000 носіїв нубійских мов, які в основномуговорять на мовному діалекті Нубіін, але є й інша меншина нубійців, яка володіє мовним діалектом Кенузі-Донголи. Суданський діалект арабської мови також вживає суданська меншин Єгипту. Бедуїнський діалект арабської мови використовує в своєму спілкуванні бедуїнська меншина по всій країніі особливо на Синайському півострові.
[ред.] Релігії Єгипту
Релігія відіграє центральну роль в житті більшості єгиптян, Азан (ісламський заклик до молитви), який можна почути п'ять разів на день, регулюює темп життя єгипетського суспільства, як в містах, так й на фермі бідного феллаха. Майже все підчиняється цьому неофіційному розкладу мусульманина - все, від бізнесу до засобів масової інформації та сфери розваг. А місто Каїр славиться своїми численними мечетями та мінаретами і по праву називають «містом 1000 мінаретів»[9], та й численні церковні вежі покращують міський пейзаж.
[ред.] Мусульманські громади
Єгипет є переважно мусульманською країною з державна релігіядержавною релігією - іслам. Близбко 90% з них визнають себе, як мусульмани[10] [11] [12] [78] [79] [80] [81] [82] [83] Майже все населення мусульман є сунніти[13], і існує незначна меншість шиїтів. Значна кількість єгиптян-мусульман є послідовниками суфійських вчень[14].
[ред.] Християнські громади
Християни, вважаються в Єгипті найбільшою релігійною меншістю, які складають більше 10% від всього населення [15] [16] [17] [82] [86] [87] [88] [89 ] [90] [91] Більше 90% єгипетських християн належить до стародавньої Коптської православної церкви [18] [19] [20] Інше єгипетські християни є послідовниками Коптської католицької церкви, Євангельської церкви Єгипту і різних інших протестантських конфесій. Немісцеві християнської громади розташовані в основному в міських районах Каїра і Олександрії.
Значний меншин усередині християнської громади Єгипту, належать такі конфесії:
- Громади Апостольської католицької церкви і православної церкви:
- Коптська Католицька Церква (Coptic Catholic Church) має близько 210000 членів в Єгипті і приблизно 50000 прихильниками за кордоном.
- Грецька православна церква (Greek Orthodox Church) має близько 350000 прибічників в Єгипті, з яких приблизно 45000 мають грецьке походження. Ця церква має ще 1,5 мільйони прихильників в Африці, а також між 10000 і 15000 послідовників в Європі, Північній та Південній Америці.
- Греко-католицька церква (Melkite Greek Catholic Church) має близько 7000 послідовників у Єгипті. До Єгипетської Єпархії належать православні в Європі, Північній і Південній Америці та Австралії числом більше 60,000.
- Вірменська апостольська церква (східна православна церква) (Armenian Apostolic Church) має близько 7000 прибічників в Єгипті.
- Римсько-католицька церква (Roman Catholic Church) має близько 7000 прибічників в Єгипті. Більшість з них є громадяни, що народилися в Єгипті, але іноземного походження: італійці, мальтійці і французи, або члени іноземного дипломатичного корпусу в Єгипті. Є дуже мало християнських єгиптян, що би приєдналися до Римсько-католицької Церкви.
- Єпископальна церква в Єрусалимі та на Близькому Сході (Episcopal Church in Jerusalem and the Middle East) ця протестантська церква відома в Єгипті, як англіканська церква і має між 10000 і 15000 членів у Єгипті.
- Маронітська церква (Maronite Church) має близько 5000 прибічників в Єгипті.
- Ще кілька християнських церков мають близько 1000 прибічників: Вірменська Католицька Церква (Armenian Catholic Church), Халдейська католицька церква (Chaldean Catholic Church), Сирійська католицька церква (Syriac Catholic Church), Сирійська Православна Церква (Syriac Orthodox Church).
[ред.] Статус релігії в країні
[ред.] Становище жінок в країні
Кількість населення
- 1989 — 54779 тис.
- 2002 — 67900 тис.
- 2004 — 76117 тис.
[ред.] Культура
[ред.] Писемність
У Стародавньому Єгипті впродовж його довгої історії існували кілька різних систем письма, які використовувалися в різних цілях: демотичне, ієратичне та ієрогліфічне письмо. Перші ієрогліфи були схематичними зображеннями тварин або предметів, які з часом перетворилися на фонетичні знаки. Кількість ієрогліфічних знаків зростала з часом, і в пізній елліністичний період їх нараховувалося біля 5 тисяч.
Ієрогліфічним письмом у Єгипті користувалися приблизно з 30 по 18 століття до н.е., після чого писемність перейшла до простіших позначень – ієратичного письма (13 - 2 ст. до н.е.). Потім єгипетське письмо стало ще більш удосконаленим – демотичним, в якому кожен із символів щось означав. Наприклад овал та три дерева над ним означали повінь, видозмінене зображення хижака означало якусь небезпеку.
[ред.] Образотворче мистецтво і вірування
Завдяки вірі єгиптян в життя після смерті, в них розвивалося образотворче мистецтво. Єгиптяни вірили що окрім тілесної оболонки та душі, кожна людина має “КА” (можливо, життєва енергія, або свідомість людини, або і те і інше). Щоб це не було, але КА повинно було повернутися в тіло і розпочати нове життя. Але як може КА після довгої мандрівки знайти свою тілесну оболонку? Єгиптяни вирішили цю проблему. Біля гробниць ставили статуетки або скульптури із зображенням людини, яка померла. Ці образи повинні якнайбільше бути схожими на померлого, бо інакше КА не знайде своє тіло.
[ред.] Живопис, портретні скульптури
Були і інші види мистецтв, як наприклад живопис. Найчастійше малювали на стінах гробниць та храмів. Також малювали на глиняних посудинах, горщиках тощо. Найчастіше на давньоєгипецьких зображеннях ми бачимо фараонів – верховних правителів країни. За давньоєгипецькими віруваннями фараона вважали сином бога сонця РА, земним втіленням бога Гора та спадкоемцем Осіріса. Тому самоправство фараона ніким не осуджувалося. Найбільших успіхів єгиптяни досягли у створенні портретних скульптур з каменю і дерева.
[ред.] Музична культура Єгипту
Музична культура Єгипту налічує понад 5 тисячоліть. Але записи єгипетської музики не були виявлені. Джерелом свідчень про неї є археологічні пам‘ятки, а саме: були знайдені дугоподібна арфа, повздовжня флейта, систр (металеве брязкальце). Найчастійше музика була одноголосною, синкретичною, тісно пов‘язаною з танцем, пантомімою, драматичними виставами тощо. Згодом виникли три напрями в музиці Єгипту. Релігійно-культова, придворна та народна музика. Удосконалювались форми виконання. Утворювались ансамблі та зародилася так звана хейрономія – рання форма керування хором за допомогою жестів та міміки. В процесі подальшого розвитку виникла ліра, кутова арфа, подвійний гобой, дерев‘яні і бронзові сурми, різноманітні барабани, та що дуже важливо – пневматичний та гідравлічний органи. Це одні з кращих винаходів єгиптян. Після завоювання Єгипту Римом, знання і технологія поширились в Римській імперії. Зокрема єгипетський орган став попередником європейського органу. Також розвивалися примітивні форми багатоголосся, створювались невеликі хори.
[ред.] Релігія
[ред.] Інше
Державне свято День революції — 23 липня (1952) Промисловість Добре розвинена паливна промисловість, видобування нафти. Єгипет відноситься до країн ОПЕК(організація країн — експортерів нафти). Електоенергетикою забезпечена слабо. Чорна металургія також недуже розвинена.
[ред.] Див. також
[ред.] Бібліографія
- M.W. Daly ed., The Cambridge History of Egypt, Cambridge, C.U.P., 1998, 2 voll.
- Yaḥyà al-Antākī, Cronache dell'Egitto fatimide e dell'impero bizantino (937-1033), a cura di B. Pirone, Roma, Jaca Book, 1968
- Paolo Minganti, L'Egitto moderno, Firenze, Sansoni, 1959
- Nicola Melis, "L'importanza geostrategica dell'Egitto secondo un documento absburgico del XVI secolo", in E. Sanchez-G. P. M. Asuero-M. Bernardini (eds.), España y el Oriente islámico entre los siglos XV y XVI (Imperio Otomano, Persia y Asia central) Actas del congreso Università degli Studi di Napoli "L'Orientale", Nápoles 30 de septiembre - 2 de octubre de 2004, Isis, Istanbul 2007, pp. 238 – 311.
- Elvio Ciferri, Egypt, in «Encyclopedia of the French Revolutionary and Napoleonic Wars», Santa Barbara (California), ABC Clio, 2006
- Bruno Aglietti, L'Egitto dagli avvenimenti del 1882 ai giorni nostri, Roma, Istituto per l'Oriente, 1965, 2 voll.
- Massimo Campanini, Storia dell'Egitto contemporaneo. Dalla rinascita ottocentesca a Mubarak, Roma, Edizioni Lavoro, 2005
- Арабская Республика Египет: Справочник/АН СССР, Ин-т Африки.- М.:Наука,1990.-355 с.
- Васильев А. М. Египет и египтяне. М., 1986.
- Густерин В. П. Города Арабского Востока. — М.: Восток—Запад, 2007. — 352 с. — (Энциклопедический справочник). — 2000 экз. — ISBN 978-5-478-00729-4
- Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник. Под ред. А. Я. Сухарева. М., НОРМА, 2003. Статья «Египет». С. 244—254.
[ред.] Зовнішні посилання
- Урядові:
- Egypt's Government Services Portal
- Egypt Information Portal
- Egypt Information and Decision Support Center
- Egypt State Information Services
- Chief of State and Cabinet Members
- Загальні:
- Country Profile from the BBC News
- Egypt at UCB Libraries GovPubs
- Egypt Maps - Perry-Castañeda Map Collection
- Інші інформаційні:
- Leonard William King, History of Egypt, Chald, Syria, Babylonia, and Assyria in the Light of Recent Discovery, Project Gutenberg.
- Egyptian History (urdu)
- By Nile and Tigris, a narrative of journeys in Egypt and Mesopotamia on behalf of the British museum between the years 1886 and 1913, by Sir E. A. Wallis Budge, 1920 (a searchable facsimile at the University of Georgia Libraries; DjVu &layered PDF format)
- Napoleon on the Nile: Soldiers, Artists, and the Rediscovery of Egypt.
[ред.] Виноски
- ↑ World Factbook area rank order
- ↑ More changes ahead for Egypt
- ↑ E. A. Pearce, Charles Gordon Smith, The Times Books World Weather Guide, (Times Books/Random House: 1990), p.40
- ↑ Sun, sand and searing heat
- ↑ Hamza, Waleed. Land use and Coastal Management in the Third Countries: Egypt as a case. Accessed= 2007-06-10.
- ↑ Marsa Matruh, Egypt
- ↑ Soliman, KH. Rainfall over Egypt. Quarterly Journal of the Royal Meteorological Society, vol. 80, issue 343, p. 104.
- ↑ http://www.eeaa.gov.eg/English/main/protect_bio.asp
- ↑ Robin Barton. «Cairo: Welcome to the city of 1,000 minarets», The Independent, 2001-02-19.
- ↑ Egypt from “The World Factbook”. American Central Intelligence Agency (CIA) (September 4, 2008).
- ↑ "Religion/Islamic conservatism's revival attracts followers, worries governments". Star Tribune (June 18, 2009).
- ↑ Egypt from “U.S. Department of State/Bureau of Near Eastern Affairs”. United States Department of State (September 30, 2008).
- ↑ from "The World Factbook"|date=September 4, 2008|publisher=American Central Intelligence Agency (CIA)
- ↑ Hoffman, Valerie J. Sufism, Mystics, and Saints in Modern Egypt. University of South Carolina Press, 1995.
- ↑ "Who are the Christians in the Middle East?". Betty Jane Bailey (Accessed June 19, 2009).
- ↑ ”The Copts and Their Political Implications in Egypt”. Washington Institute for Near East Policy (October 25, 2005).
- ↑ IPS News (retrieved 09-27-2008)
- ↑ Egypt from "U.S. Department of State/Bureau of Near Eastern Affairs". United States Department of State (September 30, 2008).
- ↑ Egypt from "Foreign and Commonwealth Office". Foreign and Commonwealth Office -UK Ministry of Foreign Affairs (August 15, 2008).
- ↑ "Who are the Christians in the Middle East?". Betty Jane Bailey (June 18, 2009).
|
|
|
|---|---|
| Держави | Азербайджан · Вірменія · Афганістан · Бангладеш · Бахрейн · Бруней · Бутан · В'єтнам · Грузія · Єгипет¹ · Ємен · Йорданія · Ізраїль · Індія · Індонезія · Ірак · Іран · Казахстан¹ · Камбоджа · Катар · Кіпр · Киргизстан · КНР · Кувейт · Лаос · Ліван · Малайзія · Мальдіви · Монголія · М'янма · Непал · ОАЕ · Оман · Пакистан · Південна Корея · Північна Корея · Росія¹ · Саудівська Аравія · Сінгапур · Сирія · Східний Тимор · Таджикистан · Таїланд · Туркменістан · Туреччина · Узбекистан · Філіппіни · Шрі-Ланка · Японія |
| Невизнані республіки | Абхазія² · Вазиристан · Іракський Курдистан · Палестина² (Західний берег ріки Йордан і Сектор Гази) · Південна Осетія² · Північний Кіпр² · Нагірно-Карабаська Республіка · Тайвань² · Шан |
| ¹ Частково розташована в іншій частині світу чи на іншому материку | ² Визнана деякими країнами | |
|
|
|
|---|---|
| Країни-члени | |
| Країни-спостерігачі | |