Політика однієї дитини
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Полі́тика одніє́ї дити́ни» або «одна сім'я — одна дитина» — проголошена та здійснювана політичним режимом КНР політика у галузі демографії Китаю щодо обмеження народжуваності, якої країна дотримується вже майже тридцять років.
- Загальні відомості
Населення Китаю вже перевищує 1,3 мільярда осіб, та, попри це, в певних регіонах стала відчутною нестача робочої сили, в інших же — чималий відсоток безробіття. До 2020 на одного працівника припадатимуть 3—4 утриманці. До 2040 число китайців літнього віку сягне чверті мільярда й у 2—3 рази перевищить кількість мешканців країни, молодших за 20 літ. Дисбаланс у віковому розподілі населення Китаю призводить до додаткових витрат держбюджету на пенсії, соціальне страхування та медобслуговування.
- Результати політики
Фахівці підрахували, що обмеження народжуваності дозволило за період із кінця 1970-их років запобігти близько 400 мільйонам народжень. Провадження «політики однієї дитини» посилює дисбаланс населення за віком.
- Перегляд принципів
Влада Китаю офіційно оголосила, що має намір відмовитися від політики «одна сім'я — одна дитина». Влада Китаю оголосила про проведення досліджень щодо того, кому і де у країні можна народжувати більше дітей. Про це заявила віце-міністр із питань сімейного планування Джао Байґе.
[ред.] Див. також
[ред.] Джерела
- Китай відмовляється від «політика однієї дитини»//«Газета по-львівськи», № 10(14), 06.03.2008, с. 11.
 |
Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!. Це повідомлення варто замінити точнішим. |
