Китайці

Китайці (хань, ханьці) 汉族/漢族
Сучасні молоді китайці у традиційному вбранні хань, 2005
Загальна кількість	1,310,158,851 19.73% усього світового населення
Найбільші розселення	КНР: 1,207,541,842  Гонконг: 6,593,410  Макао: 433,641  Тайвань: 22,575,365  Сингапур: 2,684,936
Мова	китайська мова
Релігія
Близькі етнічні групи

Кита́йці або ханьці (кит. 汉族/漢族, хань-цзу; кит. 汉人/漢人, хань-жень) – східноазійський народ, основний етнос Китаю, титульна нація Китайської Народної Республіці (91,6% її населення) і Республіки Китай. Самоназва — хань. Кількість — понад 1,5 млрд. Розмовляють китайською мовою, яка має велику кількість діалектів. Має численну діаспору.

Етнонім

термін Китайці в українській мові може виступати на позначення всього населення держави Китай і як етнонім китайців (ханьців), основної етнічної складової населення Китаю:

1. Китайці (ханьці, самоназва — хань) — найбільший чисельно етнос планети, основне населення Китаю, також має численні общини по всьому світу.
2. Китайці — населення держави Китай, яке за етнічним і релігійним складом є доволі різнорідним. Попри те що, 9/10 населення країни складають китайці (ханьці), деякі з народів Китаю (офіційно — етнічні меншини) є доволі чисельними (скажімо чжуанів понад 15 млн. чол., дунганів (хуей) — 8 млн. чол., уйгурів бл. 7 млн. чол., ізцу — понад 6 млн. чол. і т.д.), вони проживають на своїх етнічних землях компактно, як правило у напівнаціональних автономіях (Сіньцзян-Уйгурський, Гуансі-Чжуанський та інші автономні райони), і мають високі рівні національної ідентичності, давні історичні традиції, самобутні культури — крім власних мов часто також власні писемності і тривалі літературні традиції. До таких етній, в першу чергу, слід вінести тибетців (основне населення анексованого в 1950-х рр. Китаєм Тибету), ряд тюркських народів північного заходу Китаю, зокрема, уйгурів, деякі тунгусо-манчжурські і монгольські народи півночі і північного сходу Китаю (монголи Внутрішньої Монголії, маньчжури тощо). Значну національну свідомість і відчуття окремішності мають також народи, які колись мали, мають (в т.ч. і віднедавна) або борються за державне самовизначення — крім названих тибетців, також корейці на крайньому північному сході Китаю; узбеки, казахи, киргизи на північному заході держави тощо. Саме вище названі народи на еміграції найчастіше творять окремі національні общини, чітко вирізняючи себе від китайців, і таким чином сприймаються від них окремо в світі, на відміну від більшості народів Південного і Південно-Східного Китаю, як близьких етнічно і мовно до ханьців сино-тибетських народів, так і паратайців (чжуани, таї, буї), що в історичному і культурному плані мають давні зв'язки з народами Індокитаю.

Дані щодо чисельності на 1978 рік

Всього — 934 000 000 осіб, з них проживають у таких країнах:

• Китай, Тайвань — 909
• Таїланд — 4
• Сянган (Гонконг) — 4
• Індонезія — 4
• Малайзія — 4
• Сінгапур — 1
• В'єтнам — 1
• Філіппіни — 5
• Камбоджа — 4
• М'янма (Бірма) — 3
• Аоминь (Макао) — 270 000
• Велика Британія — 70 000
• Японія — 45 000
• Бруней — 45 000
• Лаос — 40 000
• Північна Корея — 25 000
• Південна Корея — 25 000
• Східний Тімор — 12 000
• Індія — 10 000
• Нідерланди — 3 000
• Данія — 1 000

Джерела та література

• (укр.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — Київ.: Либідь, 1996.
• (укр.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.: Либідь, 2000.
• (укр.) Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.