Попик Віктор Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попик Віктор Петрович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 4 листопада 1972(1972-11-04)
Городок
Смерть 17 лютого 2015(2015-02-17) (42 роки)
Дебальцеве
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Петро́вич По́пик (4 листопада 1972(19721104) — 17 лютого 2015) — старший солдат Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився в Городку, до 1988 року навчався у городецькій ЗОШ № 1. Одружився, з Оксаною проживали на Закарпатті. В 2000-х роках оселилися у Лісоводах, виховували донечку Іринку. Віктор допомагав облаштувати оселі, робота його була високоякісною.

У серпні 2014-го мобілізований, старший навідник, військовик 13-го батальйону «Чернігів-1».

Загинув 17 лютого 2015-го у боях за Дебальцеве від пострілу снайпера. Побратими оповіли, що не змогли під час відходу забрати його тіло з території, яку контролюють терористи.

Побратим упізнав тіло Віктора в дніпропетровському морзі. Похований у селі Лісоводи 7 березня 2015-го, у останню дорогу люди проводжали стоячи зі свічками, на колінах.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 76/2016 від 1 березня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • в Городоцькій ЗОШ, у якій навчався Віктор, відкрито меморіальну дошку його честі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 1 березня року № 76/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]