Преображенський кафедральний собор (Бендери)
|
Преображенський собор | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Преображенський собор в Бендерах | ||||
| Дата заснування | 1820 | |||
| Статус | Православний собор, Пам'ятка архітектури початку XIX століття | |||
| У складі | Московський патріархат | |||
| Основна юрисдикція | Бендери, пл. Визволення | |||
| Літургічна мова | Румунська мова, Російська мова. | |||
| Церковний календар | Григоріанський календар | |||
| Єпархій | Тираспольська та Дубосарська | |||
Преображенський собор в Бендерах (Придністров'я) — православний храм Православної церкви Молдови. Пам'ятник архітектури початку XIX століття, адреса: пл. Визволення.
Історія[ред. | ред. код]
XIX століття[ред. | ред. код]
Історія Преображенського собору веде відлік з 1814 року, коли інженерне начальство Бендерської фортеці починає роботи з відсунення міста від фортеці на 250 сажнів (600 м) на південь з метою створення кріпосної еспланади. Успенська і Микільська церкви, що знаходилися на цій території, через свою ветхість, при переносі зруйнувалися, що і зумовило ухвалення рішення про будівництво на місці руїн турецьких казарм нового храму на честь Преображення Господнього.
22 серпня 1815 року, при військовому параді в присутності городян, відбулася закладка Преображенського собору як символу визволення Бессарабії від турецького ярма. Проект храму був підготовлений членом Кишинівської духовної дикастерії архімандритом Іоанікієм, і передбачав у соборі три межі: Микільський (лівий) і Успенський (правий), названі на згадку про церкви, що зруйнувалися, а також Преображенський (центральний).
Микільський боковий вівтар був освячений 5 грудня 1819 року. Цього ж дня парафіяни зібрали кошти на освячення Успенського, яке відбулося 19 грудня того ж року. У 1820 році будівельні роботи були завершені і в Преображенському боці.
У 1825 році, для храму, в Одесі був замовлений іконостас з балдахіном на семи дерев'яних колонах. Іконописні та різьблені роботи виконали священик М. Конілевський та канцелярист І. Палішинський. Нарешті, в 1827 році собор освятив високопреосвященніший Димитрій.
У 1832 році завершилося будівництво дзвіниці, проте, у зв'язку з нестачею коштів, як храм, собор оформився лише до 1840 року.
Виконаний у стилі хрестово-купольної архітектури в рамках російського класицизму з елементами молдавських народних традицій, собор відрізнявся лаконічністю, великою монументальністю, підкресленим контрастом гладі стін і приставлених до неї колон, а головний купол собору був вирішений у вигляді шолома.
XX століття[ред. | ред. код]
З 1918 по 1944 (крім радянського періоду в 1940—1941) прихід храму ставився до Бессарабської митрополії Румунської Церкви.
Незважаючи на ремонтні роботи, що проводяться час від часу, внутрішній розпис собору мала непривабливий вигляд і тому на початку 1930-х мм. церковні служителі вирішили оновити інтер'єр, навіщо запросили молдавського художника і скульптора Олександра Михайловича Племедяле. Приблизно в травні 1934 року він прибуває в Бендери, щоб приступити до виконання замовлення. Разом з ним до Бендерів прибули і четверо його учнів, які нещодавно закінчили Кишинівське художнє училище: В. Поляков, В. Нечаєва, М. Колядич та О. Мадвал. Племедяле як підрядники найняв на роботу місцевих жителів.
Значну шкоду собору завдали бойові дії в ході Другої світової війни. Так, під час одного з артобстрілів снаряд, що потрапив у храм, викликав пожежу, в якій загинули іконостас і соборний архів, а також істотно постраждали внутрішні розписи. В результаті назавжди було втрачено значну кількість інформації про життя парафії та міста у довоєнний час.
Після відновлення суверенітету СРСР в 1944 році, увійшов до Кишинівської єпархії Російської православної церкви.
З 1948 року собор узятий під охорону держави як пам'ятка архітектури початку XIX століттяа. У 1960-х роки соборний іконостас замінили іконостасом знищеної полкової церкви.
Бендерська трагедія 1992 року[ред. | ред. код]
Будівля постраждала під час Придністровський конфлікт Бендерської трагедії 1992 року, після якої заново перекрили дах і куполи.
Протоієрей Леонід Паскар:
Було побито вікна, снаряд потрапив у двері, відбиток був дуже страшний. Люди не розуміли, за що гинуть. Навколо були снайпери, і до храму підійти було безпечно. Ми повзком підбиралися до нього, бо владика Вікентій благословив у когось можливість відкривати храм і молитися, бо молитва може позбавити місто руйнування та загибелі багатьох людей.
Наприкінці 1990-х років в соборі була проведена реставрація, внаслідок якої були втрачені фрески А. Племедяле, що зберігалися в храмі, а інші істотно пошкоджені.
Анафематування гетьмана Івана Мазепи[ред. | ред. код]
8 березня 2009 року, на тиждень Урочистості Православ'я, високопреосвященніший Юстиніан, архієпископ Тираспольський та Дубоссарський, під час архієрейської служби в Преображенському соборі міста Бендери відновив чин анафематствування .
В даний час[ред. | ред. код]
До 2000 року, коли був освячений новозбудований кафедральний Собор Різдва Христового (Тираспіль) Христоріздвяний собор єпархії, Преображенський собор був головним центром православного життя всього Придністров'я.
Настоятель - протоієрей Іоан Калмик.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бендери. Минуле, сьогодення, майбутнє / Автор-упорядник А. Паламар. - Тираспіль: Тритон, 1998. - 70 с.
- Гавриленко Н. Преображенський собор - ровесник граду православного / / Придністров'я. - 2004. - 25 серпня.
- Парапір В. Відродження храму [Духовні цінності] // Новий час. - 1999. - 19 вересня.
- Перстнєв У. Він пам'ятник собі спорудив нерукотворний: [Події та коментарі] // Нова газета. - 1998. - 30 жовтня.
- Худяков У. У. {{{Заголовок}}}. — Бендери : Поліграфіст, 1999. — С. 31-32. — ISBN 5-88568-090-6.