Пінаколи

Пінаколи (рос. пинаконы, англ. pinacols) — тетра(гідрокарбіл)етан-1,2-діоли R₂C(OH)C(OH)R₂, з яких тетраметильний представник є найпростішим, відомий як пінакол (бензпінакол — тетрафенільний аналог). Це двохатомні спирти з віцинальним розміщенням гідроксигруп.

Синонім — пінакони.

Синтез

Історично першим методом синтезу пінаколів є конденсація кетонів при їх одноелектронному відновленні, яка йде через проміжне утворення аніон-радикальних інтермедіатів - кетилів, ця реакція є класичним методом синтезу пінаколів і зараз:

Відновлення кетонів в пінакон здійснюють в апротонних неполярних розчинниках (бензол, толуол, тетрагідрофуран), використовуючи в якості відновників амальгами двовалентних металів (магнію, цинку) або алюмінію, використання двовалентних металів підвищує виходи пінаколів за рахунок координації двох кетільних аніон-радикалів у катіона металу.

Специфічним методом синтезу ароматичних пінаколів є фотохімічне відновлення діарилкетонів ізопропанолом під дією ультрафіолетового випромінювання, в разі бензофенону виходи бензпінакона становлять 93-95%:

2 Ph₂CO + (CH₃)₂CHOH $\to$ Ph₂C(OH)-C(OH)Ph₂ + (CH₃)₂CO

Інший метод синтезу пінаколів - взаємодія реактивів Гріньяра з α-дікетонами або легкодоступними естерами щавлевої кислоти. При використанні α-дікетонів утворюються пінаколи з різними замісниками у спиртових атомів вуглецю:

RCO-COR + R¹MgHal $\to$ RR¹C(OH)-C(OH)RR¹ ,

в разі використання алкілоксалатів утворюються пінаколи з однаковими замісниками у спиртових атомів вуглецю:

ROCO-COOR + R¹MgHal $\to$ R¹₂C(OH)-C(OH)R¹₂

Пінаколи також можуть бути синтезовані з тетраалкілетіленів - як прямим окисленням:

RR¹C=CRR¹ + [O] $\to$ RR¹C(OH)-C(OH)RR¹ ,

так і галогенуванням з подальшим гідролізом тетраалкілдігалогенетанів:

RR¹C=CRR¹ + Br₂ $\to$ RR¹CBr-CBrRR¹

RR¹CBr-CBrRR¹ + 2 OH^- $\to$ RR¹C(OH)-C(OH)RR¹ + 2 Br^-

Література

• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0