Рибенко Лідія Гуріївна
| Рибенко (Воробей) Лідія Гуріївна | ||||
|---|---|---|---|---|
 Л.Рибенко на Козацьких Могилах, с.Пляшева, 2006 | ||||
| Ім'я при народженні | Лідія | |||
| Народилася |
11 листопада 1953 (70 років) Рівненщина | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | письменник, видавець, редактор | |||
| Мова творів | українська | |||
| Напрямок | філософська проза | |||
| Жанр | повісті, оповідання, вірші | |||
|
| ||||
Лі́дія Гу́ріївна Рибе́нко (Воробе́й) (нар.11 листопада 1953, Річиця, Рівненська область) — українська письменниця, прозаїк, видавець. Її батько — історик Гурій Бухало. Діти: Юлія Рибенко та Любов Воробей.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчила Український інститут інженерів водного господарства. Працювала інженером, екскурсоводом, керівником туристсько-екскурсійної фірми[1], провідним науковим редактором редакційно-видавничої групи «Реабілітовані історією»[2], журналістом, редактором видавничого відділу Рівненського державного гуманітарного університету[3].
У 2005 — 2014 роках — голова Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України. Член редколегії літературно-краєзнавчого журналу «Погорина».
Веде активну громадську роботу, працює з молодими літераторами.
Член Національної спілки письменників України з 1996 року[4].
Твори[ред. | ред. код]
Окремими виданнями вийшли:
- фантастичні оповідання
- «Острів фіксованих» (1992)
- романи
- «Золото Мірабіліса» (Рівне, 2002)
- «Суднотроща» (Рівне, 2004)
- повісті
- «Бо ти — людина» (в журналі «Березіль», № 3-4 за 1999)
- «Некерована» (Рівне, 2007)
- «Басів Кут»: повісті, оповідання, п'єса (Рівне, 2012)
поезії
«Світ світлотіні: збірка поезій (Рівне, 2008)
Упорядник видань:
- Літературна Рівненщина: антологія (Рівне, 2005)
- Місто дивної долі. Рівне очима хроністів та письменників: збірник (Рівне, 2008)
- Наше коло: альманах (Рівне, 2008)
- Літературна Рівненщина: антологія (Рівне, 2010)[4]
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Лауреат 2-ї премії журналу «Березіль» за 1999 рік.
- лауреат обласної просвітянської премії імені Григорія Чубая 2008 року (за редагування документально-краєзнавчого видання «Державотворці», присвяченого 140-річчю утворення Всеукраїнської «Просвіти» та 90-річчю «Просвіти» Рівненщини)[5]
- Лауреат Літературної премії імені Світочів 2009 року (за роман "Суднотроща")[5]
- лауреат премії імені Дмитра Нитченка[4]
- лауреат літературної премії імені Бориса Тена[4]
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про українську письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пащук І. (2005). Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини. Рівне: Волинські обереги. с. 153—154. ISBN 966-8306-91-0.
- ↑ Літературна Рівненщина : довідник / упоряд. і ред. Є. Шморгун. Рівне: Азалія. 2003. с. 89.
- ↑ Творчістю окрилені. Рівне. 1999. с. 328—330. ISBN 966-7371-02-6.
- ↑ а б в г Сучасні письменники Рівненщини : історія, біобібліографічні довідки, контакти. Рівне: Письменницька робітня "Оповідач". 2016. с. 137—138. ISBN 978-966-2524-05-5.
- ↑ а б Премії Рівненщини за досягнення у сфері літератури, культури і мистецтва : біобібліогр. покажч. Рівне: Вид. О. Зень. 2019. с. 95—96, 129. ISBN 978-617-601+309-9.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка)