Роже Піго
| Роже Піго | |
|---|---|
| Народився |
8 квітня 1919[1][2][…] Венсенн |
| Помер |
24 грудня 1989 (у віці 70 років) Париж ·серцево-судинні захворювання |
| Країна |
 Франція |
| Діяльність | актор, кінорежисер, сценарист, кіноактор, режисер |
| Alma mater | Курси Симона |
| Знання мов | французька[1] |
| Роки активності | з 1943 |
| У шлюбі з | Betsy Blaird |
| IMDb | ID 0683012 |
Роже Піго (ім'я при народженні Роже Поль Луї Піго, фр. Roger Paul Louis Pigot); нар. 8 квітня 1919 , Венсенн, Франція — пом. 24 грудня 1989, Париж, Франція) — французький актор та кінорежисер.
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1938 році брав уроки акторської майстерності у Раймона Руло, а наступного року Піго прийняли на навчання до консерваторії, але через війну він змушений був виїхати на південь Франції.[4]
Між 1943 і 1978 роками він зіграв більше ніж у сорока фільмах. Його найвідомішими ролями є Крістіан-Жак в «Сортілях» (1944), Жак Бекер в «Антуан і Антуанетта» (1947), Луї Дакен в «Братах Букенкван» (1948) та роль у «Простій історії Клода Соте» (1978), яка стала його останньою роллю у кіно.[5]
Окрім режисури шести фільмів, він також грав у театрі.
Був одруженим із Бетсі Блер, а пізніше з Жоель Бернар.
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
- Flashback (1943) — Маврикій
- Історія кохання (1943) — Фаб'єн Марані
- Сутінки (1944) — невелика роль (в титрах не указаний)
- Гість за одинадцяту годину (1945) — доктор Ремі Ламберт
- Дзвонар (1945) — Камінь
- Вбивця не винен (1946) — Роже Піго (в титрах не указаний)
- Морська троянда (1946) — Джером
- Нічне попередження (1946) — Камінь
- Брати Букінван (1947) — П'єр Букінван
- Антуан і Антуанетта (1947) — Антуан Мулен
- Засуджені (1948) — Доктор Обертін
- Нічний експрес (1948) — Роберт
- Бійки (1948) — Антуан
- Vire-vent (1949) — Поль Шапус
- Картридж, король Парижа (1950) — Луї Домінік Бургіньон
- Посмішка під час шторму (1950) — Франсуа Мерсьє
- Шкіра людини (1951) — Бернард Лендрі
- Будинок на дюні (1952) — Сільвен
- Агонія орлів (1952) — Montander
- Білява циганка (1953) — Антуан
- Граф Монте-Крісто (1954) — Фернан де Морсерф
- Теодора, рабиня-імператриця (1954) — Андрес
- Коханці Манон Леско (1954) — Lescaut
- Наполеон (1955) — маркіз Коленкур
- Світло через вулицю (1955) — П'єтрі
- Найпрекрасніше життя (1956) — Ів Карльє
- Конга Йо (1962) — Жорж
- Я вбив Распутіна (1967) — Пурішкевич
- Неприборкана Анжеліка (1967) — маркіз Ескренвіль
- Анжеліка і султан (1968) — маркіз Ескренвіль
- Майєрлінг (1968) — граф Каролі
- Кетрін (1969) — великий констебль Гарін
- Три мільярди без ліфта (1972, режисер)
- Проста історія (1978) — Джером
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Laberge, Yves (15 жовтня 2003). Olivier BARROT et Raymond CHIRAT (2000), Noir et Blanc. 250 acteurs du cinéma 1930-1960. Communication. № Vol. 22/2. с. 193—194. doi:10.4000/communication.4537. ISSN 1189-3788. Процитовано 17 серпня 2023.
- ↑ Claude Sautet : « Pour Jérôme, j'ai tout de suite pensé à Roger Pigaut, un acteur remarquable qu'on ne voyait plus. Il avait le regard perdu de celui qui s'abandonne ». Entretiens accordés par Claude Sautet à Michel Boujut, Institut Lumière-Actes Sud, 1994
Література[ред. | ред. код]
- Jean Tulard], «Pigaut, Roger» Dictionnaire du cinéma. Les acteurs, Éditions Robert Laffont (Collection Bouquins), Paris,
- Yvan Foucart: Dictionnaire des comédiens français disparus, Mormoiron : Éditions cinéma, 2008, 1185 p.
Посилання[ред. | ред. код]
- Roger Pigaut на сайті IMDb (англ.)
- Roger Pigaut на сайті All Movie Guide (англ.)
|
