Розбиття Хегора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Розбиття Хегора — розбиття компактного орієнтованого тривимірного многовиду на два тіла з ручками.

Названо на честь Пола Хегора, який поклав початок вивченню таких розбиттів 1898 року[1].

Конструкція[ред. | ред. код]

Для будь-якого компактного тривимірного многовиду існує поверхня , яка розрізає на два тіла з ручками, тобто на многовиди, гомеоморфні замкнутій області евклідового простору, обмеженій поверхнею.

Рід поверхні називають родом розбиття. Розбиття називають мінімальним, якщо не допускає розбиття меншого роду. Мінімальне значення роду поверхні називають родом Хегора многовиду .

Приклади[ред. | ред. код]

  • Тривимірна сфера допускає розбиття Хегора роду нуль. Інакше кажучи, 2-вимірна сфера розрізає на дві кулі.
    • Більш того, всі многовиди, що допускають розбиття Хегора роду нуль, гомеоморфні .
  • Вкладений тор розбиває сферу на два повні тори, що дає інше розбиття Хегора роду 1. (Див. також розшарування Гопфа.)
  • Лінзові простори допускають розбиття Хегора роду один. Інакше кажучи, будь-який лінзовий простір можна розрізати тором на два повні тори.

Властивості[ред. | ред. код]

  • Лема Александера: з точністю до ізотопії, існує єдине (кусково-лінійне) вкладення двовимірної сфери в тривимірну сферу.
    • Цю теорему можна переформулювати так: тривимірна сфера допускає єдине розбиття Хегора роду нуль.
  • Теорема Вальдгаузена[2]: кожне розбиття виходить з розбиття роду нуль операцією зв'язної суми з розбиттям сфери роду 1.
  • Теорема Рейдемейстера — Зінгера: для будь-якої пари розбиттів і многовиду існує третє розбиття , яке є стабілізацією обох. Тобто можна отримати з і взяттям зв'язної суми з розбиттям роду 1.

Література[ред. | ред. код]

  • Математическая энциклопедия. М.: 197* — 1985, том 5, стр.780. (Разбиение Хегора.)
  • Фоменко, А. Т. Геометрия и топология. Наглядная геометрия и топология. М. 1992. (Глава 2. Многообразия малой размерности.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Heegaard, Poul (1898), Forstudier til en topologisk Teori for de algebraiske Fladers Sammenhang (PDF), Thesis (Danish) , JFM 29.0417.02, архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016, процитовано 15 травня 2021
  2. Saul Schleimer. Waldhausen's Theorem. — Geometry & Topology Monographs. — 2007. — Vol. 12. — P. 299–317.