Розлив нафти на Ixtoc I
| Розлив нафти на Ixtoc I | |
|---|---|
 | |
| Тип |
нафтова платформа нафтове родовище |
| Країна |
 Мексика |
| Місце |
Мексиканська затока |
| Дата | 3 червня 1979 |
| Географічні координати | 19°24′50″ пн. ш. 92°19′50″ зх. д. / 19.41389000002777721° пн. ш. 92.3305600000277877° зх. д. |
  Розлив нафти на Ixtoc I | |
Ixtoc I — колишня нафтова свердловина, створена напівзануреною нафторозвідувальною платформою Sedco 135[1]. Містилася в затоці Кампече на півдні Мексиканської затоки, близько 100 км на північний захід від міста Сьюдад-дель-Кармен[en], на глибині близько 50 м. Аварія на свердловині 3 червня 1979 призвела до одного з найбільших нафтових розливів у історії видобування нафти[2].
Аварія[ред. | ред. код]
Компанія Pemex (Petróleos Mexicanos), що належить уряду Мексики, бурила нафтову свердловину на глибині понад 3 км, коли в буровій установці Sedco 135 зупинилася циркуляція (тиск у стояку) бурового розчину. У сучасних системах роторного буріння буровий розчин проганяється в низ свердловини і потім повертається на поверхню через мережу спеціалізованих бурильних труб. Метою цієї дії є підтримання тиску в буровому валу та контроль за поверненням розчину, що витісняє газ із пласта.
Через зупинку циркуляції розчину та низки неправильних технічних рішень, нафта з родовища під великим натиском прорвалася на поверхню затоки, спалахнула і вибухнула, коли вступила в контакт з газовими випарами від двигуна, що забезпечує електроенергією бурову вежу на борту платформи. Платформа Sedco 135 спалахнула і впала в море після декількох годин безперервної пожежі[3].
Витік[ред. | ред. код]
На початковому етапі розливу зі свердловини витікало близько 30 000 барелів (5000 м3) нафти на добу. У липні 1979 року за допомогою закачування бурового розчину в свердловину викид знижено до 3000 м3, а в серпні — до 2000 м3 на добу. Для зменшення забруднення розпилювалися хімічні диспергатори (корексит[en]). Нафта продовжувала текти протягом 290 днів. Остаточно зупинити витік вдалося лише 23 березня 1980 року за допомогою буріння додаткових свердловин поряд з аварійною[4].
Боротьба із забрудненням[ред. | ред. код]
Попри те, що аварія сталася біля берегів Мексики, переважні течії несли нафту в напрямку Техаського узбережжя. Уряд США мав два місяці, щоб установити бонові загородження та вжити інших заходів для захисту. Pemex витратила близько $100 млн на очищення нафти, щоб уникнути великих позовів щодо компенсації збитків.
Вплив на екологічну обстановку[ред. | ред. код]
Нафтою, яка витекла з аварійної свердловини, забруднено значну частину прибережної зони в Мексиканській затоці, а також великі прибережні зони, які здебільшого складаються з піщаних пляжів і безліч малих островів, що оточують великі мілководні лагуни.
За приблизними підрахунками на мексиканські пляжі на початок вересня 1979 року викинуто близько 6000 т нафти. Дослідження на узбережжі Техасу показали, що на ньому осіло близько 4000 т нафти, або близько 1 % від загального викиду свердловини. Приблизно 120 000 т або 25 % опустилося на дно Мексиканської затоки.
Нафта вплинула на прибережну фауну й істотно знизила комерційний видобуток ракоподібних, найбільш експлуатованих у Мексиканській затоці: коричневих (Farfantepenaeus aztecus), рожевих (Farfantepenaeus duorarum) і білих креветок (Litopenaeus setiferus). На межі зникнення опинилися місця гніздування птахів. Загинуло безліч морських черепах та кладок їхніх яєць на узбережжі[5].
У забруднених районах на північ і на південь від місця аварії мексиканська влада заборонила або обмежила риболовлю. Улов риби та восьминогів знизився на 50-70 % від рівнів 1978 року. Для деяких великих порід тварин знадобилися роки, щоб оговтатися від нафтового розливу[6].
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- "The Ixtoc I Oil Spill: A Flawed Response to an Unprecedented Disaster" by Richard A. Schwartz, 1985.
- "Ixtoc I Oil Spill: A Preliminary Scientific Assessment of the Impacts" by Committee on the Ixtoc I Oil Spill, 1981.
- "The environmental consequences of the Ixtoc-I oil spill: a perspective on long-term impacts" by Kenneth Lee Buja and Nancy L. Nelson, 1982.
- "Offshore Blowouts: Causes and Control" by James A. Pardue and Joseph A. Sutterlin, 1990.
- "Oil Spills and Gas Leaks: Environmental Response, Prevention and Cost Recovery" by Stephen M. Testa and Thomas D. Evans, 2014.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Nicholas P. Cheremisinoff, Anton Davletshin. Emergency Response Management of Offshore Oil Spills: Guidelines for Emergency Responders. — John Wiley & Sons, 2010. — P. 529.
- ↑ Julian Miglierini. Mexicans still haunted by 1979 Ixtoc spill (англ.). BBC News. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 9 червня 2014.
- ↑ Ixtoc Oil Spill. https://sites.google.com/ (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 4 червня 2019.
- ↑ IXTOC I. https://incidentnews.noaa.gov/ (рос.). Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019.
- ↑ The environmental legacy of the Ixtoc-I oil spill in Campeche Sound, southwestern Gulf of Mexico. https://www.frontiersin.org/ (рос.). Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019.
- ↑ Jernelöv, Arne; Lindén, Olof. The Caribbean: Ixtoc I: A Case Study of the World's Largest Oil Spill // Ambio : журнал. — Allen Press for the Royal Swedish Academy of Sciences, 1981. — Vol. 10, no. 6 (30 April). — P. 299—306.
Посилання[ред. | ред. код]
- Фотогалерея від Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (англ.)
|
