Сабіт Халім Шибай

Сабіт Халім Шибай
Народився	1883 Симбірська губернія, Російська імперія
Помер	27 грудня 1946(1946-12-27) Анкара, Туреччина
Поховання	кладовище Джебеджі Асріd
Країна	Російська імперія  Османська імперія  Туреччина
Діяльність	науковець
Alma mater	Стамбульський університет
Заклад	Стамбульський університет

Сабіт Халім Шибай (прізвище при народженні Сабітов, 1883, Симбірська губернія, Російська імперія — 27 грудня 1946, Анкара, Туреччина) — турецький богослов і журналіст татарського походження.

Життєпис

Народився в селі Кече Тарханли Лабіт Симбірської губернії в сім'ї Сабірджана Сабітова і його дружини Хаят ханум. Навчався в розташованій у Симбірську новометодній школі, потім у селі Великі Тархани в медресе Халімія. Закінчивши російську школу, викладав у розташованому в Оренбурзі медресе Хусаїнія. 1904 року переїхав до Стамбула, там отримав іджазу в улема Абдульфеттаха Дагистанли, у якого він пройшов навчання. 1910 року став випускником Стамбульського університету, того ж року, після здачі іспиту, став сертифікованим мударисом. Ще студентом Стамбульського університету друкувався у виданнях «Сірат-и мустакийм», а також видаваному Ешрефом Едіпом «Себіль ур-Решад» (Шлях істинного напрямку).

Через деякий час повернувся в Росію. Там одружився, його обраницею стала Зулейха Абдурразакова. У жовтні 1911 року повернувся до Стамбула. Після повернення в Туреччину викладав богослов'я в ліцеї Геленбеві. Від 1914 року викладав у Стамбульському університеті. Скориставшись пропозицією Зії Ґокальпа, протягом 1915-19 років викладав на факультеті літератури того ж університету.

В 1914-18 роках видавав журнал «Іслам меджмуаси», спонсорований партією «Єднання і прогрес». В журналі друкувалися Різа Фахретдін, Муса Яруллах Бігі, Зія Ґокальп, Ахмед Агаєв, Ахмет Расім Аталай, Бурсали Мехмет Тахір, Фуад Туктар, Фатіх Амірхан, Мехмед Фуад Кепрюлюзаде, О. Сейфетдін. За написані ним статті, в яких Халім Сабіт пропагував тюрксько-ісламську єдність, він став відомим як «тюркіст у чалмі».

Протягом 1919-39 років займався підприємницькою діяльністю, відвідав низку країн. У зв'язку з початком війни повернувся до Туреччини. До 1944 року брав участь у створенні «Ісламської енциклопедії».

Входив до організації «Тюрк оджаги», обіймав посаду секретаря Тюркського наукового товариства. Написав «Ільмі халь» — підручник з релігії з 4-х частин для школярів, також написав низку статей для «Ісламської енциклопедії». Брав участь у створенні Тюрко-татарського комітету.

В кінці життя працював в управлінні у справах релігій. Помер в Анкарі 27 грудня 1946 року. Похований на кладовищі Джебеджі Асрі.