Савченко Анжеліка Віталіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченко.
Анжеліка Савченко
Анжеліка Савченко (2012)
Анжеліка Савченко (2012)
Анжеліка Савченко (2012)
Ім'я при народженні Анжеліка Віталіївна Савченко
Народилася 11 серпня 1982(1982-08-11) (41 рік)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Національність українка
Громадянство Україна Україна
Діяльність акторка
Alma mater Дніпровський театрально-художній коледж
Роки діяльності 1999 — дотепер
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Заслужений артист України
 Народний артист України
CMNS: Анжеліка Савченко у Вікісховищі

Анжеліка Віталіївна Савченко (нар. 11 серпня 1982(19820811), Дніпропетровськ, УРСР) — українська акторка театру і кіно, артистка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Заслужена (2013) та народна артистка України[1][2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася у Дніпропетровську 11 серпня 1982 року.

У 1998 році вступила до Дніпропетровського обласного театрально-художнього коледжу.

Першу роль зіграла будучи студенткою другого курсу у виставі режисера Вадима Пінського «Солодкоголосий птах юності» за Теннессі Вільямсом – втілила Хевенлі на сцені Дніпропетровського театру російської драми ім. Горького.

Після закінчення Дніпропетровського обласного театрально-художнього коледжу у 2002 році – поступає актрисою до Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, де й працює по сьогоднішній день.[3]

Театральні ролі[ред. | ред. код]

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
  • «Дами і гусари» О. Фредро; реж. Юрій Одинокий — панна Зося
  • «Едіт Піаф. Життя в кредит» Ю. Рибчинського та В. Васалатій; реж. Ігор Афанасьєв — Симона
  • «Ерік XIV» Августа Стріндберга; реж. С. Моїсеєв — Карін Монсдоттер
  • «Живий труп» Лева Толстого; реж. Р. Мархоліа — Саша
  • «Жона є жона» А. Чехова; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Хористка, Покоївка
  • «Одруження» М. Гоголя; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Орина Пантелеймонівна, тітка
  • «Попелюшка» Ш. Перо; реж. К. Чепура — Попелюшка
  • 2016 — «Річард III» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Автанділ Варсімашвілі[ru] — королева Єлизавета[4]
  • «Три товариші» Еріха Марії Ремарка; реж. Юрій Одинокий — Патріція Хольман
  • «Чайка» А. Чехова; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Ніна Михайлівна Зарєчна
  • «Буря» У. Шекспіра; реж. С. Маслобойщиков — Міранда, донька Просперо
  • «Романси. Ностальгія» О. Білозуба — Квіткарка
  • «Урус-Шайтан» І. Афанасьєва — Галя
  • «Істерія» Т. Джонсона; реж. Г. Гладій — мати Джесіки
  • «Мисливці за снами» М. Павича — принцеса Атех
  • «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Юля
  • «Соло-мія» О. Білозуба — Жінка
  • «Бременські музиканти» Г. Гладкова, Ю. Ентіна — Принцеса
  • «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Джульєтта
  • «Той, хто з неба впав» І. Поклада, О. Вратарьова — Килина
  • «Украдене щастя» І. Франка; реж. Сергієм Данченко — Дівчина
  • «Котигорошко» А. Навроцького — Оленка
  • «Як тебе не любити, Києве мій»; реж. Олександр Білозуб — Співачка
  • «Кайдашева сім'я» І. Нечуй-Левицького, реж. Петро Ільченко — Мелашка
  • «Розбитий глек» Гайнріха фон Кляйста; реж. Р. Мархоліа — Єва
  • 2018 — «Ідіот» Федіра Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Анастасія Пилипівна Барашкова[5]
  • 2019 — «Verba» за драмою-феєрією «Лісова пісня» Лесі Українки; реж. Сергій Маслобойщиков — Килина, мати
  • 2020 — «Сірано де Бержерак» за п'єсою Едмона Ростана, реж. Юрій Одинокий — Роксана[6]
  • 2021 — «Пер Гюнт» за п'єсою Генріка Ібсена; реж. Іван Уривський — Сольвейг
Продюсерський центр «ТЕ-АРТ»
Інші театри
  • 2008 — «Задунаєць за порогом» за мотивами опери С. Гулака-Артемовського; реж. Анатолій Хостікоєв — Оксана (Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв»)
  • 2014 — «Жанна д'Арк на вогнищі» (ораторія) Артюра Онеггера — Жанна д'Арк[7]
  • «Небезпечний поворот» Джона Бойтона Прістлі; реж. Ірина Зільберман — Бетті (Продюсерський центр «Доміно Арт»)

Фільмографія[ред. | ред. код]

Нагороди і визнання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
  2. ↑ Указ Президента України від 27.06.2013 року № 355/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  3. ↑ Анжеліка Савченко на сайті Театру ім. Івана Франка
  4. ↑ Ольга ДОНІК, Віталій ЖЕЖЕРА (3 травня 2016). Війні не буде кінця. Бо вона – єдине, що зосталось справжнього поміж безкінечної брехні (ua) . «Gazeta.UA». Процитовано 2019-4-22.
  5. ↑ Едуард ОВЧАРЕНКО (25 червня 2018). Бажання бути людиною (ua) . «I-ua». Процитовано 2018-8-11.
  6. ↑ Театр імені Франка запрошує на виставу «Сірано де Бержерак»: як артисти готуються до прем’єри (ua) . «Сніданок з 1+1». 22 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  7. ↑ Arthur Honegger — Oratorio «Jeanne D'Arc au bucher» Conductor-VOLODYMYR SIRENKO

Посилання[ред. | ред. код]

Премія «Київська пектораль» за найкраще виконання жіночої ролі
1990—і
2000–і
2010–і
2020–і
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Савченко_Анжеліка_Віталіївна&oldid=40752570