Сало Василь Прокопович

Сало Василь Прокопович
Народився	21 листопада 1927(1927-11-21) село В'язівок, тепер Городищенського району Черкаської області
Помер	7 березня 2005(2005-03-07) (77 років) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	будівельник, державний діяч
Alma mater	Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка (1957) і Криворізький національний університет (1966)
Знання мов	російська
Партія	КПРС
Нагороди

Василь Прокопович Сало (21 листопада 1927(19271121), село В'язівок, тепер Городищенського району Черкаської області — 7 березня 2005, Київ) — український радянський діяч, міністр будівництва УРСР. Член ЦК КПУ в 1986—1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання (з 1986 року).

Біографія

Народився в багатодітній незаможній селянській родині, яка зазнала страждань і втрат під час голодомору 1933 року.

У 1944—1951 роках — строкова служба в Радянській армії: листопад 1944 — жовтень 1945 року — навчальний полк під містом Горьким (Гороховецькі табори), листопад 1945 — жовтень 1951 року — на Дунайській військовій флотилії.

У жовтні 1951 року демобілізувався, працював теслярем будівельного управління № 13 тресту «Криворіжбуд» міста Кривий Ріг Дніпропетровської області.

З листопада 1951 року — секретар комітету комсомола тресту «Криворіжбуд», комсорг ЦК ВЛКСМУ тресту «Криворіжбуд». Брав участь у будівництві Криворізького металургійного заводу, відбудові першої, другої, третьої доменних печей. Член КПРС.

Одночасно, з 1951 по 1953 рік навчався у 8-10 класах вечірньої школи.

З 1955 року — заступник секретаря, а з 1957 року — секретар партійного комітету тресту «Криворіжбуд» Дніпропетровської області.

Брав участь у будівництві Ново-Криворізького гірничозбагачувального комбінату (НКГЗК) (тепер у складі корпорації «АрселорМіттал»), будівництві Північного гірничозбагачувального комбінату (ПГЗК) (тепер у складі ЧАО «СЕВГОК», що входить у групу «Метінвест»).

У 1957 році заочно закінчив Кіровоградський державний педагогічний інститут імені Пушкіна (тепер Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка).

З 1960 року — секретар партійного комітету на будівництві Північного гірничозбагачувального комбінату (тресту «Криворіжпівнічрудбуд») Жовтневого району міста Кривого Рогу;

На 1965 рік — головний будівельник Криворізького домобудівного комбінату Дніпропетровської області.

У 1966 році заочно закінчив факультет промислового і цивільного будівництва Криворізького гірничорудного інституту (тепер Криворізький національний університет).

З 1966 року — начальник Криворізького домобудівного комбінату Дніпропетровської області.

У 1973—1981 роках — заступник міністра, у 1981—1985 роках — 1-й заступник міністра промислового будівництва Української РСР.

22 липня 1985 — 15 вересня 1986 року — міністр промислового будівництва Української РСР.

15 вересня 1986 — 1990 року — міністр будівництва Української РСР.

Нагороди

• ордени
• медалі
• почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (20.11.1987)
• заслужений будівельник Української РСР (7.08.1965).

Джерела

• газета «Радянська Україна» (Київ) — 1986 рік — вересень.
• [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Горная энциклопедия: В 3 т. / Гл. ред. Е. А. Козловский; редкол.: М. И. Агошков, Н. К. Байбаков, А. С. Болдырев и др. — М.: Советская энциклопедия. Т.3: Кенган-Орт. — 1987. — С. 508-509.
• Копылов М. Д. Имени Ленинского комсомола: Новокриворожскому горнообогатительному комбинату – 10 лет. — 1969.
• Криворожский Южный горно-обогатительный комбинат // Советский энциклопедический словарь. редколл., гл. ред. А. М. Прохоров. 4-е изд. М.: Советская энциклопедия, 1986. — С. 654.
• Южный ГОК имени XXV съезда КПСС // Украинская Советская Энциклопедия. — Том 12. — К.,Украинская Советская энциклопедия, 1985. — С. 527.