Сандгі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Са́ндгі (санскр. संधि, «зв'язок, з'єднання») в лінгвістиці — зміна звуків залежно їх фонетичного оточення. Термін запроваджений давньоіндійськими граматиками, імовірно — Паніні. Розрізняють сандгі зовнішнє (на межі слів) та внутрішнє (на межі морфем). Сандгі часто виступають як різні види нейтралізації. До сандгі відносять також деякі явища морфонології.

В українській мові глухі приголосні стають дзвінкими перед наступними дзвінкими (крім в, й, м, н, л, р), а дзвінкі не глухнуть перед глухими — роз-пестити, хліб сухий (крім півд.зах. говірок, де: рос-пестити, хліп сухий; а в зах.-карп. говірках стають дзвінкими тут на півд.-поль. і словацький лад глухі також перед голосними і перед в, й, м, н, л, р: були-зме, брад рідний 'брат р.'). Звідси частотність комбінаторних фонемних варіантів на межі морфем і слів в українській мові порівняно з поль. чи рос. менша, а цільність (компактність) морфем і слів більша.

Приклади[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.