Сафін Нурулла Давлетгареєвич
| Сафін Нурулла Давлетгареєвич | |
|---|---|
| Народження |
25 липня 1923 Старі Казанчі, Бірський кантон, Башкирська АРСР, РСФРР, СРСР |
| Смерть |
15 травня 1995 (71 рік) Уфа, Росія |
| Поховання | Старі Казанчі |
| Звання | старший сержант |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
    |
Нурулла Давлетгареєвич Сафін (башк. Нурулла Дәүләтгәрәй улы Сафин; 25 липня 1923, Старі Казанчі, Башкирська АРСР — 15 травня 1995, Уфа) — командир мінометного розрахунку 467-го гвардійського мінометного полку (7-й гвардійський танковий корпус, 3-я гвардійська танкова армія, 1-й Український фронт) гвардії старший сержант, Герой Радянського Союзу.
Біографія[ред. | ред. код]
Сафін Нурулла Давлетгареєвич народився 25 липня 1923 року в селі Старі Казанчі (нині — Аскінського району) у родині бідного селянина. В ранньому дитинстві залишився круглим сиротою, з сестрою виховувався в сім'ї дядька, брата батька, де було п'ятеро дітей.
В 1931 році пішов у школу, закінчив сім класів. Після школи працював у колгоспі конюхом, потім бригадиром рільничої бригади.
В Червону прмію Нурулла Давлетгареєвич призваний у 1943 році. В армії Сафін був мінометником, командував розрахунком, проявив мужність і безстрашність. За зразкове виконання бойових завдань командування в боях, і проявлені при цьому відвагу і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року Нуруллі Давлетгареєвичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу[1].
Член КПРС з 1952 року.
Після закінчення війни гвардії сержант Сафін був демобілізований з лав Радянської Армії, працював заступником голови сільради, заступником голови колгоспу в рідному селі. Нурулла Давлетгареєвич останні п'ятнадцять років свого життя прожив в Уфі.
Помер Н.Д. Сафін 15 травня 1995 року, похований у селі Старі Казанчі.
Сім'я: дружина Наїля Ахатовна, троє синів і дочка. Старший син — Зуфар Нуруллинович — депутат державних Зборів Республіки Башкортостан, голова комітету з державного будівництва. Середній — Ріф Нуруллинович і дочка — Зіля Нуруллинівна — працювали в нафтогазовій промисловості країни. Молодший — Булат Нуруллинович — підприємець у сфері сільського господарства.
Подвиг[ред. | ред. код]
«Командир мінометного розрахунку 467-го гвардійського мінометного полку (7-й гвардійський танковий корпус, 3-я гвардійська танкова армія, 1-й Український фронт) комсомолець гвардії старший сержант Сафін відзначився 23.01.1945. Його розрахунок у числі перших у полку подолав Одер в р-ні м. Грошовице[2], брав участь у боях за плацдарм. Відбиваючи контратаки противника, завдав йому значних втрат у живій силі і техніці».
Нагороди[ред. | ред. код]
- Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (10.04.1945);
- орден Леніна (10.04.1945);
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (10.05.1945);
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985);
- медаль «За відвагу» (1943);
- медаль «За відвагу» (16.01.1944);
- інші медалі.
Пам'ять[ред. | ред. код]
За заповітом Нурулли Давлетгареєвича в селі Старі Казанчі побудована мечеть, названа в його честь «Нурулла».
На батьківщині Героя встановлено меморіальну дошку.
Література[ред. | ред. код]
- Несокрушимые. — Уфа, 1985. — С. 174—204.
- Славные сыны Башкирии. — Уфа, 1979. — Кн. 4. — С. 31—34.
- Башкирская энциклопедия / Гл. ред. М. А. Ильгамов. — Уфа: Башкирская энциклопедия, 2009. — Т. 5: П-С. — 576 с. — ISBN 978-5-88185-072-2.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сафін Нурулла Давлетгареєвич. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- ↑ Ныне в черте г. Ополе, ПНР.
| |||||||
