Седиментація

Седимента́ція (sedimentum — осідання) (рос. седиментация, англ. sedimentation, нім. Sedimentation)

• 1) Осідання або спливання часток дисперсної фази (твердих крупинок, крапельок рідини, бульбашок газу) в рідкому або газоподібному дисперсійному середовищі в гравітаційному полі або полі відцентрових сил. Седиментація відбувається, якщо направлений рух часток під дією сили тяжіння або відцентрової сили переважає над хаотичним тепловим рухом часток. Швидкість седиментації залежить від маси, розміру і форми частинок, в'язкості і густини середовища, а також від прискорення вільного падіння або діючих на частинку відцентрових сил. У гравітаційному полі седиментують досить великі частинки, не схильні до теплового (броунівського) руху; в полі відцентрових сил можлива седиментація колоїдних частинок і макромолекул — молекул природних і синтетичних полімерів. Для дрібних не взаємодіючих між собою сферичних частинок, які осідають в ламінарному режимі, швидкість седиментації обчислюють за формулою Стокса.

2) У мінералогії — процес утворення осадових мінералів і мінеральних комплексів.

Див. також

• Седиментаційний аналіз
• Осадження

Джерела

• Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004. ISBN 966-7804-19-4