Смирнов Віктор Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смирнов віктор Павлович
Народився 19 вересня 1927(1927-09-19)
Великий Бобрик, Краснопільський район, Сумська округа, УСРР, СРСР
Помер 25 лютого 1999(1999-02-25) (71 рік)
Суми, Сумська область, Україна
Поховання Суми
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Віктор Павлович Смирнов (19 вересня 1927(19270919) — 25 лютого 1999) — токар-розточувальник цеху № 1 Сумського науково-виробничого об'єднання «Насосенергомаш», Герой Соціалістичної Праці (1976).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Великий Бобрик, нині Сумського району Сумської області в селянській родині. У 1941 році закінчив середню школу в рідному селі.

Учасник радянсько-японської війни: червоноармієць, ящичний батареї 45-мм гармат 297-го стрілецького полку 184-ї стрілецької дивізії.

У 1951 році почав свою трудову діяльність токарем-розточником на заводі «Насосенергомаш» в місті Суми. Без відриву від виробництва закінчив Сумський машинобудівний технікум. Він досконало володів своєю професією, і як один з досвідчених розточників виконував обробку особливо важливих корпусів насосів, які поставлялися на нафтопроводи, теплові і атомні електростанції. Впроваджуючи у виробництво прогресивні ріжучі інструменти, В. П. Смирнов скоротив час обробки деталей в 3,2 рази. Неодноразовий переможець соціалістичних змагань. Мав особисте клеймо відділу технічного контролю, був наставником молоді, навчив токарній справі 32 людини.

До 1987 року продовжував працювати токарем-розточником. У 1987—1992 роках працював майстром на рідному заводі «Насосенергомаш». Пропрацював на підприємстві більше 40 років. З 1992 року — на пенсії.

Обирався делегатом XXVI з'їзду Компартії України. Депутат Сумської міської ради у 1969—1977 роках.

Жив у місті Суми. Помер 25 лютого 1999 року. Похований на Лучанському кладовищі в Сумах.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 березня 1976 року «за видатні успіхи, досягнуті у виконанні завдань дев'ятої п'ятирічки, відмінну якість і високу продуктивність праці» Смирнову Віктору Павловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот» (№ 17494).

Нагороджений двома орденами Леніна (20.04.1971, 10.03.1976), орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985), «Знак Пошани» (17.06.1961) і медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. Суми, 2003.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Виктор Павлович Смирнов. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 1 вересня 2014.