Соната для фортепіано № 23 (Бетховен)

Початок першої частини

Соната для фортепіано № 23 Л. ван Бетховена фа мінор Бетховена, op. 57, відома під назвою «Апасіоната» (Appassionata) — одна з найвідоміших сонат Бетховена. Написана протягом 1804—1806 років, опублікована 1807 року у Відні. Присвячена князю Францу фон Брунсвіку.

Складається з 3-х частин:

1. Allegro assai
2. Andante con moto
3. Allegro ma non troppo — Presto

В радянські часи ця соната була особливо популярна завдяки теплому ставленню В. І. Леніна до цього твору. М.Горький у своєму нарисі «В. І. Ленін» приводить такі слова радянського вождя про цю сонату, яку він слухав у виконанні піаніста Добровейна:

Нічого не знаю краще за «Apassionata», готовий слухати її кожен день. Дивна, нелюдська музика. Я завжди з гордістю, може бути, наївною, дитячою, думаю: от які дива можуть робити люди <...> Але часто слухати музику не можу, діє на нерви, хочеться милі дурниці говорити і гладити по голівках людей, які, живучи в брудному пеклі, можуть створювати таку красу. А сьогодні гладити по голівці нікого не можна - руку відкусять, і треба бити по голівках, бити безжально... Оригінальний текст (рос.) Ничего не знаю лучше «Apassionata», готов слушать ее каждый день. Изумительная, нечеловеческая музыка. Я всегда с гордостью, может быть, наивной, детской, думаю: вот какие чудеса могут делать люди <...> Но часто слушать музыку не могу, действует на нервы, хочется милые глупости говорить и гладить по головкам людей, которые, живя в грязном аду, могут создавать такую красоту. А сегодня гладить по головке никого нельзя — руку откусят, и надобно бить по головкам, бить безжалостно...

Посилання

• Ноти на IMSLP