Соната для фортепіано № 30 (Бетховен)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соната для фортепіано № 30
Композитор Людвіг ван Бетховен
Створено 1820[1]
Видано 1821[1]
Тональність Мі мажор
Інструментування фортепіано

CMNS: Соната для фортепіано № 30 у Вікісховищі

Соната для фортепіано №30 Л. ван Бетховена мі мажор, op. 109. Написана в 1820 році і присвячена Максиміліані Брентано.

Складається з 3-х частин:

  1. Vivace ma non troppo — Adagio expressivo
  2. Prestissimo
  3. Andante, molto cantabile con expressivo.

Ця соната належить до сонат Бетховена типу фантазії, що відрізняються вільнішим трактуванням музичної форми. Перша частина — один з небагатьох прикладів у творчості Бетховена, де головна і побічна партія написані в різних темпах (Vivace ma non troppo та Adagio expressivo). Друга частина, написана також в формі сонатного алерго — енергйна, рішуча і лаконічна. Третя частина являє собою тему з варіаціями.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Соната для фортепіано № 30 (Бетховен)