Спендовський Микола Олександрович
| Микола Спендовський Спендовський Микола Олександрович | ||
|---|---|---|
 Полковник | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
1971 с. Чернятин (з 2020 року - Северинівська об'єднаній громаді), Жмеринський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
21 березня 2022 м. Снігурівка, Баштанський район Миколаївська область (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Микола Олександрович Спендовський — полковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Микола Спендовський народився 1971 року в селі Чернятин (з 2020 року — у Северинівській об'єднаній громаді) Жмеринського району на Вінниччині. Багато років ніс військову службу в різних військових частинах Хмельницької та Одеської областей, брав участь в антитерористичній операції на сході країни. Двічі зазнав серйозних поранень. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував на передовій. Ніс військову службу на посаді старшого офіцера управління озброєння логістики ОК «Південь»/Operational Command «South». Отримав смертельні поранення 21 березня 2022 року разом з полковником Василем Телегузом під час ворожого обстрілу околиць міста Снігурівка Баштанського району Миколаївської області, коли виконували бойове завдання. Після прощання з офіцерами 14 квітня 2022 року в Будинку офіцерів (м. Одеса) чин прощання відбувся 15 квітня в приміщенні Чернятинського закладу загальної середньої освіти. Поховали Миколу Спендовського цього ж дня на місцевому кладовищі[1][2][3][4].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишилося троє дітей.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В Одесі з почестями провели в останню путь двох захисників України. (рос.) 14.04.2022, 22:12. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 15 квітня 2022.
- ↑ На Вінниччині попрощаються з полковником. Багатодітний батько загинув, захищаючи Україну. https://www.vinnitsa.info (укр.). 14 квітня 2022. Процитовано 11 січня 2023.
- ↑ Глушкова, Надія (14 квітня 2022). В Одесі попрощалися із двома загиблими полковниками ОК "Південь". Суспільне Новини (укр.). Процитовано 11 січня 2023.
- ↑ Касіян, Віра (14 квітня 2022). В Одесі попрощалися із двома загиблими полковниками ОК "Південь". https://lb.ua (укр.). Процитовано 11 січня 2023.
- ↑ Понад 400 воїнів нагороджені орденами й медалями, серед них – Ярина Чорногуз. Новинарня (укр.). 21 травня 2022. Процитовано 11 січня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 19 травня 2022 року № 349/2022 «Про відзначення державними нагородами України»