Список головних тренерів МФК «Миколаїв»

Дана стаття являє собою список головних тренерів футбольного клубу «Миколаїв» (раніше відомого як «Наваль», «Андре Марті», «Марті-Бадіна», «Райком металістів», «Суднобудівник», «Авангард», «Евіс») та їх головних досягнень з моменту першої участі цього клубу в професіональному турнірі (1936 рік) і по теперішній час^{[~ 1]}.

Муніципальний футбольний клуб «Миколаїв» (далі — МФК «Миколаїв») — український футбольний клуб з однойменного міста. Заснований в 1920 році, під назвою «Наваль». За всю історію у клубу було 42 головних тренери, одного разу роль головного була розділена між двома тренерами, ще в шести випадках командою керували головні тренери з приставкою «виконуючий обов'язки».

Найуспішнішими, з точки зору досягнутих результатів із клубом, є Юрій Войнов, під керівництвом якого команда єдиний раз у своїй історії брала участь в турнірі за місце у вищому дивізіоні чемпіонату СРСР^[1], а також виходила в півфінал Кубку Радянського Союзу^[2] і Євген Лемешко, з яким команда завоювала повний комплект медалей першості УРСР у рамках другої ліги чемпіонату Союзу^[3].

В український період історії команди (з 1992 року) найуспішнішим тренером «корабелів» є Анатолій Заяєв, під керівництвом якого в сезоні 1997/98 «Миколаїв» впевнено зайняв перше місце в турнірі команд першої ліги^[4].

На даний час^{[~ 1]} головним тренером клубу є Руслан Забранський^[5].

Статистика[ред. | ред. код]

Дані відкориговані станом на 7 квітня 2015 року. У статистику включений тільки матчі чемпіонату країни.

Н/д — відсутні дані

Тренер / Період	Р	Іг	В	Н	П	ЗМ	МП	% В	Досягнення	Прим.
Борис Войтенко СРСР 01.1936 — 12.1936	КФК	3	3	0	0	9	1	100,00	Команда організована в 1920 роке, проте достовірні дані про її головних тренерів є лише починаючи з 1936 року, коли розіграли перший в історії Кубок СРСР. У матчах цього турніру команду очолював Борис Войтенко. У цьому ж році команда Войтенка перемогла в першості України з другої групи.	^[6]^{:200-206, 434}
Гліб Рябіков СРСР 01.1937 — 12.1937	V	10	3	2	5	9	14	30,00		^[6]^{:207-212, 434}
Федір Кондратенко СРСР 01.1938 — 12.1938	КФК	11	7	3	1	26	8	63,64	З Кондратенком у 1938 році миколаївці завоювали бронзу чемпіонату УРСР. Ці бронзові медалі досі є найвищим досягненням клубу в розіграшах аматорських турнірів.	^[6]^{:213-217, 434}
Борис Войтенко СРСР 01.1939 — 09.1940	ІІ	46	17	15	14	61	68	36,96		^[6]^{:218-235, 434}
Борис Рульов (в.о.) СРСР 09.1940 — 10.1940	ІІ	2	1	0	1	4	1	50,00		^[6]^{:218-235, 434}
Синзимир СРСР 01.1946 — 12.1946	ІІ	24	1	3	20	15	58	4,17	Після війни команду знову збирав Борис Войтенко, однак через його раптову смерть у 1946 році в відновленому чемпіонаті СРСР «Суднобудівник» очолював такий собі Синзимир. Далі послідувала щорічна зміна тренера, яка завершилася лише в 1950 році одночасно з розформуванням команди.	^[6]^{:243-248, 434}
О. Курбатовський СРСР 01.1947 — 12.1947	ІІ	24	7	5	12	35	53	29,17		^[6]^{:249-252, 434}
Олександр Сердюк СРСР 01.1948 — 07.1948	ІІ	6	0	0	6	5	19	0		^[6]^{:252-255, 434}
Федір Кондратенко (в.о.) СРСР 07.1948 — 12.1948	ІІ	8	0	3	5	2	12	0		^[6]^{:252-255, 434}
Леонід Орєхов СРСР Макар Гичкін СРСР 01.1949 — 12.1949	ІІ	34	12	13	9	40	36	35,29		^[6]^{:256-260, 434}
Володимир Восковський СРСР 01.1950 — 12.1950	КФК	17	11	1	5	28	13	64,71		^[6]^{:260-264, 434}
Іван Колбанов СРСР 01.1954 — 12.1956	КФК	38	17	8	13	79	64	44,74	У 1953 році на чолі новоствореної команди став її колишній нападник Іван Колбанов. Він пропрацював із командою декілька років, до її включення до складу учасників класу «Б» радянського чемпіонату.	^[6]^{:273-283, 434}
Раміз Карічев СРСР 01.1957 — 12.1959	ІІ	92	39	26	27	142	116	42,39	Після включення команди до складу учасників класу «Б» радянського чемпіонату Колбанов поступився місцем приїжджому фахівцю Раміза Карічеву, залишившись його помічником, який за три роки привів команду до двох бронзам першою з шести зон класу «Б» (1958, 1959).	^[6]^{:283-303, 434}
Олег Ошенков СРСР 01.1960 — 08.1960	ІІ	18	10	5	3	28	11	55,56	За чинним на той час регламентом, за путівку в клас «А» могли боротися лише переможці зон. Перемогу в зоні здобули в 1960 році Олег Ошенков і змінив його по ходу сезону Костянтин Щегоцький.	^[6]^{:303-307, 434}
Костянтин Щегоцький СРСР 08.1960 — 12.1960	ІІ	16	9	4	3	24	16	56,25	Після закінчення зонального турніру клубу потрібно було зіграти стикові матчі з переможцем іншої зони для визначення чемпіона України і право зіграти перехідні матчі за місце в класі «А». Стикові матчі були програні запорізькому «Металурзі», а миколаївська команда задовольнялася першим в своїй історії званням віце-чемпіона України (1960).	^[6]^{:303-307, 434}
Єіген Горянський СРСР 01.1961 — 08.1961	ІІ	19	9	5	5	30	23	47,37		^[6]^{:308-311, 434}
Михайло Чуркін СРСР 08.1961 — 12.1961	ІІ	17	4	5	8	23	29	23,53		^[6]^{:308-311, 434}
Олександр Іванов СРСР 01.1962 — 10.1962	ІІ	29	10	7	12	30	42	34,48		^[6]^{:312-315, 434}
Олексій Водягін СРСР 10.1962 — 12.1963	ІІ	5	2	1	2	12	8	40,00		^[6]^{:312-319, 434}
Олексій Водягін СРСР 10.1962 — 12.1963	ІІІ	40	11	13	16	34	45	27,50		^[6]^{:312-319, 434}
Володимир Іщенко СРСР 01.1964 — 06.1965	ІІІ	49	20	14	15	55	47	40,82		^[6]^{:319-328, 434}
Абрам Лерман СРСР 06.1965 — 04.1967	ІІІ	33	16	11	6	46	32	48,48		^[6]^{:324-336, 434}
Абрам Лерман СРСР 06.1965 — 04.1967	ІІ	38	8	17	13	27	33	21,05		^[6]^{:324-336, 434}
Юрій Войнов СРСР 04.1967 — 11.1969	ІІ	119	46	45	28	123	91	38,66	У квітні 1967 року «Суднобудівник» очолив Юрій Войнов. Під його керівництвом миколаївці у 1968 році виграли турнір у своїй підгрупі другої групи класу «А» і єдиний раз у своїй історії брали участь в розіграші місця в першій групі класу «А» (вищий дивізіон). У фінальному турнірі серед чотирьох переможців підгруп «корабели» змогли перемогти лише львівські «Карпати», і посіли останнє місце. Після закінчення сезону миколаївська команда зайняла 24-й рядок. Стала 6-ю командою України. Старший тренер і начальник команди Юрій Войнов та його помічник — тренер Яків Борисов отримали звання «Заслужений тренер УРСР». Наступний сезон ознаменувався найуспішнішим виступом команди в історії розіграшів кубкових турнірів — виходом «Суднобудівника» в півфінал Кубку СРСР, де миколаївців зупинили ті ж львівські «Карпати». У листопаді 1969 року Войнов перейшов у «Шахтар». На його місце з Донецька прийшов Олег Ошенков.	^[6]^{:333-348, 434}^[2]
Олег Ошенков СРСР 11.1969 — 12.1970	ІІ	42	17	14	11	47	36	40,48		^[6]^{:342-351, 434}
Євген Лемешко СРСР 01.1971 — 12.1974	ІІІ	181	93	52	23	237	116	51,38	У 1971 році тренером «корабелів» став миколаївець Євген Лемешко. У першому ж сезоні миколаївці задовольнялися сріблом. У 1972 році пішов спад — 4-те місце. 1973 рік приніс ще одну бронзу. У 1974 році за 4 тури до кінця турніру миколаївці достроково посіли перше місце в 6-й зоні другої ліги першості СРСР. Відрив від другої команди — харківського «Металіста» склав на фініші 10 очок. «Суднобудівник» став чемпіоном України. У перехідному турнірі за вихід в першу лігу Миколаїв виступив невдало — посів останнє 6-те місце. За роботу з миколаївської командою в 1974 році Лемешко отримав звання «Заслужений тренер УРСР». Після завершення сезону пішов із команди.	^[6]^{:351-366, 434}^[3]
Анатолій Норов СРСР 01.1975 — 12.1976	ІІІ	70	29	21	20	82	63	41,43		^[6]^{:366-371, 434}
Віктор Фомін СРСР 01.1977 — 09.1977	ІІІ	37	13	10	14	40	44	35,14		^[6]^{:372-376, 434}
Юрій Заболотний СРСР 09.1977 — 12.1977	ІІІ	7	3	3	1	15	8	42,86		^[6]^{:372-376, 434}
Юрій Войнов СРСР 01.1978 — 07.1979	ІІІ	67	21	22	24	63	70	31,34	Прийшовши вдруге в команду Юрій Войнов не зміг підняти її вище четвертого місця.	^[6]^{:376-383, 434}
Григорій Іщенко СРСР 07.1979 — 06.1982	ІІІ	125	51	39	35	139	102	40,80		^[6]^{:379-395, 434}
Євген Пестов СРСР 06.1982 — 12.1983	ІІІ	82	29	14	39	93	112	35,37		^[6]^{:392-399, 434}
Євген Кучеревський СРСР 01.1984 — 12.1985	ІІІ	76	41	19	16	125	59	53,95	З приходом на посаду головного тренера Євгена Кучеревського склад команди був капітальним чином змінений, й аутсайдер, який посів у попередньому сезоні 24-те місце з 26 можливих, перетворився в лідера зони. У 1984 році «Суднобудівник» під керівництвом цього тренера впевнено переміг у групі, й претендував на перше місце в турнірі найсильніших команд зони. Але в домашній грі з головним конкурентом — «Нивою» (Вінниця), яку миколаївці виграли з рахунком 1:0, був порушений регламент — на поле вийшов зайвий гравець. Після протесту «Ниви» результат матчу був анульований, і вінничани стали переможцями зонального турніру. «Суднобудівник» третій. У 1985 році Миколаїв знову зайняв третє місце. Після завершення сезону Кучеревський пішов у «Дніпро»	^[6]^{:399-407, 434}^[7].
Іван Балан СРСР 01.1986 — 12.1986	ІІІ	40	14	13	13	49	39	35,00	Після відходу Кучеревського «Суднобудівник» очолив ще один колишній його воротар — Іван Балан. Зайнявши з командою, практично не змінила свій двічі «бронзовий» склад підсумкове 12-те місце, фахівець переведений на посаду тренера.	^[6]^{:407-410, 434}
Віктор Зубков СРСР 01.1987 — 12.1987	ІІІ	52	17	10	25	52	65	32,69		^[6]^{:410-418, 434}
Геннадій Лисенчук СРСР 01.1988 — 12.1988	ІІІ	50	22	10	18	66	51	44,00		^[6]^{:414-418, 434}
Іван Балан СРСР Україна 01.1989 — 06.1992	ІІІ	130	54	29	47	181	152	41,54	Посівши з командою в першому сезоні 17-те місце Балану керівництво надало шанс проявити себе в новому сезоні. У підсумку 1990 рік став одним із найкращих в історії «Суднобудівника». Команда, практично не змінюючи склад, завоювала срібні нагороди другої ліги в першій зоні чемпіонату УРСР серед 19 команд. «Суднобудівник» отримав право перейти в буферну зону, що стало єдиним «підвищенням в класі» за спортивним принципом для миколаївської команди в історії її участі в чемпіонатах СРСР. Балан пропрацював з «корабелами» ще два роки. На цей період прийшов старт команди, яка змінила назву «Суднобудівник» на «Евіс», у чемпіонатах України. У тому короткому турнірі миколаївці зайняли 9-те місце при 10 учасниках і залишили вищу лігу. Балан залишився в історії команди як тренер, довше всіх інших очолював її. Під його керівництвом миколаївці провели 266 матчів чемпіонатів СРСР і України.	^[6]^{:418-433, 434}
	IV	36	24	5	7	60	31	66,67
	ІІІ	42	15	8	19	61	55	35,71
	І	18	3	4	11	12	29	16,67		^[6]^:470
Владлен Науменко Україна 07.1992 — 12.1992	ІІ	21	7	7	7	19	16	33,33	Новий тренер Владлен Науменко привернув в команду першої ліги місцевих гравців. За підсумками першого кола «Евіс» зайняв 7-е місце, а керівництво клубу вирішило залучити більше амбітного тренера. Від запропонованої вакансії другого тренера Науменко відмовився і повернувся в дитячо-юнацький футбол.	^[6]^:470
Леонід Колтун Україна 12.1992 — 06.1994	ІІ	59	36	10	13	117	55	61,02	Леонід Колтун пропрацював із командою півтора сезони. За підсумками другого кола результат попередника поліпшений не було (підсумкове 7-ме місце). Зате через рік Колтун у тандемі з тренером Валерієм Журавко зайняв 2-ге місце та вивів «Евіс» до вищої ліги, після чого вирішив залишити команду.	^[6]^:470
Валерій Журавко Україна 07.1994 — 09.1994	І	10	2	0	8	9	28	20,00	Зі старту в «вишці» командою керував Журавко самостійно. Старт не вдався й через два місяці відбулася відставка головного тренера.	^[6]^:470
Євген Кучеревський Україна 10.1994 — 03.1997	І	58	19	13	26	61	84	32,76	У жовтні 1994 року в команду повернувся Євген Кучеревський. Прихід досвідченого тренера збігся зі створенням спорт-клубу «Миколаїв» і зміною назви команди. Величезними зусиллями в перший сезон вдалося зберегти прописку у вищій лізі, але вже через рік в класі довелося понизитися. Кучеревський затримався в Миколаєві ще на 9 місяців, і пішов у відставку лише на старті другого кола в 1-й лізі.	^[6]^:470^[7]
Євген Кучеревський Україна 10.1994 — 03.1997	ІІ	26	13	7	6	44	20	50,00		^[6]^:470^[7]
Сергій Пучков (в.о.) Україна 04.1997 — 05.1997	ІІ	14	7	2	5	16	11	50,00	Сергій Пучков керував командою в ранзі виконуючого обов'язки головного тренера. Наймолодший за віком тренер в історії МФК «Миколаїв».	^[6]^:470
Анатолій Заяєв Україна 05.1997 — 06.1998	ІІ	48	32	8	8	100	37	66,67	Анатолій Заяєв провів із командою 6 ігор у сезоні 1996/97 і весь сезон 1997/98, за підсумками якого команда посіла перше місце, завоювала звання чемпіона України серед команд першої ліги і вийшла до вищої ліги. Ще за три місяці до фінішу чемпіонату в клубі припинилася виплата зарплат, а провідні футболісти Лавренцов, Пономаренко, Бугай і Забранський підписали контракти з «Кривбасом». Заяєв висунув клубу ультиматум — або ці футболісти залишаються, або він йде. Компромісу знайти не вдалося, і тренер пішов із команди.	^[6]^:470^[8].
Анатолій Коньков Україна 07.1998 — 09.1998	І	12	2	3	7	9	22	16,67	Анатолій Коньков найтитулованіший, як гравець, наставник миколаївської команди. Коньков пішов після 12-го туру, коли команда посідала 14 місце з 16 команд. Причиною відставки стала неможливість досягати результату з командою в умовах важкого фінансової кризи та хронічних заборгованостей по заробітній платі.	^[6]^:470
Леонід Ніколаєнко (в.о.) Україна 09.1998 — 09.1998	І	4	0	1	3	2	10	0	Леонід Ніколаєнко керував командою як виконувач обов'язків головного тренера.	^[6]^:470
Іван Краснецький Україна 12.1998 — 03.1999	І	1	0	0	1	0	2	0	Іван Краснецький — провів із командою зимовий підготовчий період і 1 матч другого кола.	^[6]^:470
Михайло Калита Україна 03.1999 — 08.2003	І	13	0	2	11	7	33	0	«Миколаїв» став першим клубом Махал Калити в ранзі головного тренера. Під його керівництвом «корабели» завершили сезон у вищій лізі. В цілому Калита на чолі команди провів 4,5 року, чим повторив рекорд Балана, але при цьому команда зіграла на багато менше матчів. У цей період перед командою серйозніші завдання не стояли, але одного разу вдалося зайняти 4-те місце в першій лізі (2000/01). Після невдалого старту в сезоні 2003/04 пішов у відпустку (з подальшою відставкою).	^[6]^:470
Михайло Калита Україна 03.1999 — 08.2003	ІІ	140	59	33	48	150	155	42,14		^[6]^:470
Валерій Мазур (в.о.) Україна 08.2003 — 09.2003	ІІ	3	0	2	1	1	2	0	Валерій Мазур керував командою у статусі «в.о.».	^[6]^:470
Роман Покора Україна 09.2003 — 06.2004	ІІ	24	10	5	9	23	19	41,67	Роман Покора покликали рятувати «корабелів» від вильоту з першої ліги, з чим він успішно впорався.	^[6]^:470^[9]
Григорій Іщенко Україна 06.2004 — 06.2005	ІІ	37	9	8	16	20	43	24,32	Григорій Іщенко під час свого другого приходу в команду відзначився найнижчим на той час місцем команди в першій лізі чемпіонату України (17-те з 18), єдиним в історії вильотом до другої ліги за спортивним принципом і закономірною відставкою.	^[6]^:470^[9]^[10]
Леонід Гайдаржи Україна 07.2005 — 05.2007	ІІІ	28	22	3	3	56	11	78,57	Леонід Гайдаржи зміг із першої ж спроби завоювати путівку в першу лігу, але непевний виступ «Миколаєва» в першому дивізіоні змусило керівництво клубу знову змінити головного тренера.	^[6]^:470^[11]
Леонід Гайдаржи Україна 07.2005 — 05.2007	ІІ	29	7	9	13	23	36	24,14		^[6]^:470^[11]
В'ячеслав Мазараті Україна 05.2007 — 01.2009	ІІ	45	18	14	13	43	31	40,00	Миколаївський фахівець В'ячеслава Мазараті встиг попрацювати з командою як в першій, так і в другій лізі, куди «Миколаїв» був відправлений через фінансові проблем замість остаточного розформування.	^[6]^:470^[11]^[12]^[13]
В'ячеслав Мазараті Україна 05.2007 — 01.2009	ІІІ	20	6	6	8	18	19	30,00		^[6]^:470^[11]^[12]^[13]
Михайло Калита Україна 02.2009 — 04.2010	ІІІ	27	13	9	5	31	17	48,15	Михайлу Калиті в другий період роботи з командою не вдалося повернути клуб у першу лігу.	^[14]^[15]
В'ячеслав Мазараті Україна 04.2010 — 08.2010	ІІІ	8	4	2	2	10	5	50,00		^[15]
Руслан Забранський Україна 08.2010 — 06.2013	ІІІ	18	14	2	3	28	11	77,78	Руслан Забранський був одним із лідерів «золотої» команди Заяєва 1997/98, найкращим бомбардиром «корабелів» у чемпіонатах України. Забранський перевершив досягнення Гайдаржи, вивівши «Миколаїв» у першу лігу менш ніж за один сезон. Після завершення сезону 2012/13, в якому миколаївці посіли шосте місце в першій лізі — найвище за останні десять років, тренер несподівано пішов у відставку, пославшись на втому від важкого, сповненого нервами й тривогами, сезону.	^[16]^[17]^[18]
	ІІ	68	25	13	30	78	92	36,76
	ІІ→ІІІ	1	1	0	0	4	3	100,00
Олег Федорчук Україна 06.2013 — 11.2013	ІІ	17	4	3	10	21	28	23,53	Олег Федорчук, пропрацювавши всього близько півроку, подав у відставку через різке погіршення результатів. Команда на той час займала місце в «зоні вильоту», і керівництво клубу прийняло заяву головного тренера.	^[19]^[20]^[21]
Володимир Пономаренко (в.о.) Україна 11.2013 — 03.2014	ІІ	3	2	0	1	6	4	66,67	Володимир Пономаренко виконував обов'язки головного тренера до кінця осінньої частини сезону.	^[19]^[20]^[22]
В'ячеслав Мазараті Україна 03.2014 — 06.2014	ІІ	10	3	1	6	7	17	33,33	Навесні 2014 року команду в третій раз очолив В'ячеслав Мазараті, який останні два роки керував миколаївської «Енергією», розформуваної під час того ж зимової перерви. Склад МФК «Миколаїв» на другу частину чемпіонату формувався аврально, в основному з футболістів, які раніше виступали в другій лізі в тій же «Енергії». У матчах чемпіонату миколаївці трималися в районі 13-го місця, але коли було озвучено рішення ПФЛ про те, що з першої ліги ніхто не вибуває, програли заключні чотири матчі із загальним рахунком — 0:10, й опустилися на останнє місце.	^[20]^[23]^[24]^[25]
Олег Федорчук Україна 06.2014 — 01.2015	ІІ	17	5	4	8	22	36	29,41	Напередодні початку нового сезону в команду повернувся Олег Федорчук. Граючи п'ять місяців без зарплати, під його керівництвом команда на зимову перерву пішла на 12-му місці з 16 команд. Не маючи впевненості в майбутньому клубу фахівець залишив його після того, як отримав пропозицію очолити фінансово стабільну «Полтаву».	^[26]^[27]^[28]
Юрій Смагін (в.о.) Україна 01.2015 — 02.2015	ІІ	0	0	0	0	0	0	0	Юрій Смагін — один із найкращих бомбардирів в історії команди призначений виконуючим обов'язки головного тренера після відходу Федорчука. Провів на чолі команди лютневий тренувальний збір і товариський турнір пам'яті В'ячеслава Першина, де миколаївці програли всім своїм трьом суперникам із загальним рахунком 3:9.	^[29]
Анатолій Ставка Україна 03.2015 — 04.2015	ІІ	3	0	0	3	4	10	0	Анатолій Ставка очолив команду, оскільки єдиний з усіх членів тренерського штабу команди мав ліцензію категорії ПРО. Під його керівництвом команда стартувала у весняній частині змагань із трьох поразок із загальним рахунком 4:10.	^[30]
Руслан Забранський Україна 04.2015 — 11.2018	ІІ	89	32	21	36	104	118	35,96		^[5]^[31]
Руслан Забранський Україна 04.2015 — 11.2018	ІІ→ІІІ	2	1	1	0	1	0	50,00		^[5]^[31]
Сергій Шищенко Україна 12.2018 — 10.2019	ІІ	26	8	7	11	39	38	30,77		^[32]^[33]
Юрій Чаус Україна 10.2019 — 12.2019	ІІ	6	1	3	2	5	8	16,67		^[34]^[35]
Ілля Близнюк Україна 01.2020 — н.ч.	ІІ	0	0	0	0	0	0	0		^[36]