Список правителів князівства Феодоро
Історія[ред. | ред. код]
Наведено список правителів князівства Феодоро з часу його формальної незалежності наприкінці XIV століття. Поширена думка, що правителі князівства походили з візантійського аристократичного роду Гаврасів[1][2][3]; частина істориків дотримуються версії черкеського (адигського) походження князів[4][5]. У регістрі курії Каффи за 1381—1382 рік згадується пан Теодоро Аффендічі: зафіксовано прохання до консула Каффи Іваніссіо де Марі відновити виконання репресалій проти Аффендічі, його брата, племінників і родичів, як проти деспота згаданого місця, так і всіх вищенаведених родичів, а також підданих згаданого Афендічі (лат. …contra Affendizi, dominum de lo Teodoro, eius fratrem, nepotes et propinquos ac despoti predicti loci ac universos subdictos et homines dicti Afendizi)[6]. Можливо, «Afendizi» не було особистим ім'ям, а своєрідною транскрипцією грецького титулу ср.-грец. αὐθέντης ср.-грец. αὐθέντης — князь[7].
Князівство було знищено в 1475 року після взяття Мангупа турками-османами під командуванням Гедік Ахмед-паші. Після завоювання з колишніх земель князівства був утворений Мангупський кадилик, який входив до складу санджаку Кефе[8]. У кадил Мангуп входили 3 міста (Мангуп, Інкерман, Балаклава) і 49 сіл.
Правителі Феодоро[2][ред. | ред. код]
| Роки правління | Ім'я |
|---|---|
| 1350-ті | Василь, князь Мангупський (?) |
| 1360-ті | Димитрій, князь Мангупський (?) |
| 1362-1380 | Стефан, князь Мангупський (?) |
| 1411-1446 | Олексій I, господар Феодоро |
| 1446-1458 | Олубей-Мануїл, господар Феодоро |
| 1460-1465 | Кейхі-бей, господар Феодоро |
| 1465-1474 | Ісаак, господар Феодоро |
| 1475, січень-червень | «техур», син Ісака, господар Феодоро |
| 1475, червень-грудень | Александр, син Олубея, господар Феодоро |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Династия Гаврасов. Общество Святого Феодора Гавраса. Процитовано 2021-9-13.
- ↑ а б Фадеева, Татьяна Михайловна, Шапошников, Александр Константинович. Княжество Феодоро и его князья. Крымско-готский сборник. — Симферополь : Бизнес-Информ, 2005. — С. 127. — ISBN 978-966-648-061-1.
- ↑ А.В. Васильев. Династия Гаврасов-Таронитов. Потомки святого Феодора Стратилата // Загадка княжества Феодоро / Автушенко Михаил Николаевич. — Севастополь : Библекс, 2006. — 415 с. — ISBN 966-8231-64-3.
- ↑ Байер, Ханс-Файт. История крымских готов как интерпретация Сказания Матфея о городе Феодоро / Вараксина С.В. — Екатеринбург : Издательство Уральского университета, 2001. — С. 74, 150, 222, 224—226, 241, 281, 389. — 300 прим. — ISBN 5-7525-0928-9.
- ↑ Мыц В.Л. Глава III. Каффа и Феодоро в системе политических отношений государств средиземноморско-причерноморского региона в 30—40-е гг. XV в. 3.4.6. О пребывании адыгов на территории Готии // Каффа и Феодоро в XV веке : контакты и конфликты. — Универсум, 2009. — С. 216—217. — ISBN 978-966-8048-40-1. Архівовано з джерела 11 листопада 2021
- ↑ Gabriella Airaldi. = Studi e documenti su Genova e l'oltremare. — Genova : Università di Genova, 1974. — С. 103—104.
- ↑ Джанов, Александр Витальевич. Казалии Солдайи и Готии по данным книг массарии Каффы // История и археология Крыма / Майко В. В. — Симферополь : Институт археологии Крыма РАН, 2017. — Т. 6. — С. 317. — 300 прим. — ISBN 978-5-9500550-8-9.
- ↑ Неделькин Е. В. Османская провинция Кефе в конце XV — первой половине XVI вв. // IV Бахчисарайские научные чтения памяти Е. В. Веймарна (Бахчисарай, 8—9 сентября 2016 г.). Тезисы докладов и сообщений / ред.—сост. Д. А. Моисеев, О. М. Стойкова. — Бахчисарай, 2016. — С. 19—20.
Література[ред. | ред. код]
- Фадеева Т. М., Шапошников А. К. Княжество Феодоро и его князья. — Симферополь : Бизнес-Информ, 2005. — 295 с. — ISBN 978-966-648-061-1.