Феодоро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Θεοδόρο, Γοτθία
Феодоро, Готія
1204 – 1475 Османська імперія Ottoman flag.svg

Герб князівства Феодоро of Феодоро, Готія

Герб князівства Феодоро

Розташування Феодоро, Готія
Князівство Феодоро в середині XV ст.
Столиця Мангуп
Мови Кримськоготська, грецька та ін.
Релігії Православ'я
Форма правління монархія
князь
 - не раніше 1362 — не пізніше 1368 Дмитро
 - ?—1402 Василь
 - 1402—1434 Стефан, син Василя
 - 1434—1444 Олексій I, син Стефана
 - 1444—1460 Іоанн (Олубей), син Олексія I
 - 1471—1474 Ісаак, син Олексія I
Історичний період Середні віки
 - Засновано 1204
 - Ліквідовано 1475
Попередник
Наступник
Flag of Palaeologus Emperor.svg Візантійська імперія
Komnenos-Trebizond-Arms.svg Трапезундська імперія
Османська імперія Ottoman flag.svg


Герби князів Феодоро із надпису 1459 р., знайденого під час розкопок Фуни.

Феодо́ро (Теодо́ро, грец. Θεοδόρο), або Го́тія (грец. Γοτθία) — середньовічна держава зі столицею у місті Мангуп, що існувала у південно-західній частині Криму в XII–XV століттях. Столиця князівства була міцною фортецею, яка впродовж XIII — XV століть боронила свою самостійність перед натиском генуезців і татар. Серед держав, які можна віднести до Візантійської цивілізації, Феодоро проіснувала найдовше, аж до 1475 року, коли османське військо розгромило Мангуп.

Загальний історичний опис[ред.ред. код]

Територія князівства в основному збігалась із Готською єпархією у Криму. Столицею князівства було місто Мангуп (Феодоро), яке виникло близько IV ст. і у VI–X ст. носило назву Дорос (було центром візантійської області Дорі). З X ст. місто вперше згадується під назвою Мангуп. Близько XIII ст. воно стало адміністративно-політичним центром князівства, яке виокремилось зі складу візантійських володінь в Таврії й часто називалося Феодоро. У руських джерелах мало назву Мангуп. У Феодоро жили нащадки тавроскіфів, сарматоаланів, кримських готів, греки та караїми. Офіційною та найбільш вживаної мовою була грецька, релігією — православ'я. Основними заняттями населення було землеробство, виноградарство і скотарство. У містах (Феодоро, Каламіта, Ескі-Кермен) розвивалися ремесла (гончарство, обробка металів, шкір та ін.). Підтримувало політичні, економічні й культурні зв'язки з Константинополем, Херсонесом, Трапезундом, Молдовою, а з XIV ст. — з Судаком. Після занепаду Херсонеса у XIV ст. Феодоро зайняло його місце в Криму. Князівство вело тривалу боротьбу проти татар і генуезців. У 1427 році правитель Феодоро Олексій I збудував у гирлі ріки Чорної на місці поселення Каламіта (сучасний Інкерман), торгівельний порт і фортецю для його захисту , а в 1433 році тимчасово (до 1434 р.) здобув генуезьке місто Чембало (нині Балаклава). Після падіння Константинополя 29.05.1453 р. князі Феодоро стали вважати себе нащадками Візантійської імперії. Одночасно, зважаючи на османську загрозу, Феодоро та генуезці пішли на зближення, але це вже не врятувало ні тих, ні інших: в 1475 році в Криму висадився турецький десант, який захопив всі генуезські колонії-фортеці на узбережжі і після 6-ти місячної облоги — столицю князівства Феодоро.

Припинення існування[ред.ред. код]

За часів османського панування (1475 — 1774 роки) колишні землі Феодоро складали окремий кадилик (округ). Створена у місті цитадель стала місцем утримання особливих політичних в'язнів. Місто як населений пункт перестало існувати у кінці XVIII ст. На Мангупі збереглися залишки базиліки VI ст., палацу XV ст., турецька цитадель XVI ст. та руїни оборонних споруд.

Сьогодні залишки столиці князівства — одна з відомих пам'яток Криму, куди можна потрапити з туристською екскурсією.

Правителі Феодоро[ред.ред. код]

Існує припущення, що керівничою династією були князі вірменського походження Гавраси.

В історії князівста Феодоро залишається досить багато «білих плям», тому наведена вище хронологія не є абсолютно точна й достовірна.

Література[ред.ред. код]