Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії

Список сезонів ЖФК «Легенда»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Результати виступів «Легенди» в чемпіонаті України. Чорним кольором позначені місця команди в турнірній таблиці, сірим — кількість команд у Вищій лізі залежно від конкретного сезону

Список, наведений нижче, містить короткий опис усіх сезонів, зіграних українським жіночим футбольним клубом «Легенда» (Чернігів). У списку наведені статистичні показники з 1989 року, коли команда вперше увійшла до складу учасників чемпіонату СРСР, по сезон 2017/18, після якого «Легенда» припинила існування. Список містить дані про всі досягнення клубу, а також про найкращих бомбардирок і головних тренерів команди в кожному сезоні. Бомбардирка, відмічена жирним шрифтом, також ставала найкращою бомбардиркою ліги у відповідному сезоні[~ 1].

«Легенда» була заснована 1987 року зусиллями Михайла Ющенка, одного з перших організаторів професіонального жіночого футболу в Україні. До травня 1988 року команда мала назву СК «Полісся»[1]. Спершу «Легенда» брала участь у змаганнях Добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок України та Всесоюзному турнірі на приз тижневика «Співрозмовник», а 1989 року ввійшла до складу учасників Вищої ліги дебютного чемпіонату СРСР[2]. У 1989—1991 роках чернігівська команда взяла участь у всіх трьох розіграшах елітного дивізіону радянського чемпіонату, де посідала місця в середині турнірної таблиці[3]. 1992 року за підсумками першого сезону Вищої ліги чемпіонату України «Легенда» стала бронзовим призером. 1997 року команда вперше завоювала срібні медалі чемпіонату України й у наступних двох сезонах повторила цей результат[4].

У період із 2000 по 2002 рік «Легенда» тричі поспіль ставала чемпіоном України та двічі вигравала національний Кубок, оформивши 2 «золотих дубля»[5]. 2001 року в статусі чемпіона країни чернігівська команда взяла участь у першому в історії розіграші Кубку УЄФА серед жінок (нинішня Ліга чемпіонів). На груповому етапі, переможці якого виходили до 1/4 фіналу, «Легенда» посіла 2-ге місце у своїй групі, а відтак увійшла до числа 16 найкращих команд Європи. Цей результат, який у підсумку став найкращим для чернігівської команди у єврокубках, вона повторила в сезоні 2003/04[en][6]. Загалом «Легенда» виступала в Лізі чемпіонів 5 разів.

У сезоні 2005 року «Легенда» здобула свій третій «золотий дубль» та стала бронзовим призером Відкритого Кубка Італії — неофіційного жіночого аналога Ліги Європи УЄФА[7][8]. Сезон 2006 року виявився менш вдалим на внутрішній арені («срібло» чемпіонату та фінал Кубка), проте команда яскраво виступила на міжнародному рівні, здобувши у фіналі Відкритого Кубка Італії перемогу над російською «Ладою»[en]. Це досягнення залишається найвизначнішим успіхом жіночого клубного футболу України[9][8].

2009 року «Легенда» вчетверте оформила «золотий дубль», а в сезоні 2010 року востаннє здобула чемпіонський титул[10]. Потому команда зазвичай ставала срібним або бронзовим призером чемпіонату та регулярно виходила у фінал національного Кубка. Загалом у своїй історії «Легенда» 18 разів брала участь у фіналах Кубка України, проте виграла лише 4 з них[4][11]. За підсумками сезону 2017/18 «Легенда» посіла 3-тє місце в чемпіонаті України, однак через фінансові проблеми припинила існування. На той час це був єдиний український жіночий футбольний клуб, що безперервно виступав у регулярних змаганнях починаючи з першого розіграшу чемпіонату СРСР 1989 року[12].

«Легенда» — найкращий жіночий футбольний клуб України за підсумками перших двох десятиліть після відновлення незалежності та один із найтитулованіших клубів у історії жіночого футболу України[13]. Загалом «Легенда» здобула 6 чемпіонських титулів, 4 національні Кубки, 2 «золота» Зимової першості України та Відкритий Кубок Італії.

Список сезонів[ред. | ред. код]

Умовні позначення та скорочення:

  • І: ігри
  • В: виграші
  • Н: нічиї
  • П: поразки
  • ЗМ: забиті м'ячі
  • ПМ: пропущені м'ячі
  • О: очки

  • Від.: середня відвідуваність домашнього стадіону[14]
  • Гол: кількість голів
  • Пр.: примітки
  • ЗПУ: Зимова першість України
  • ЗКУ: Зимовий Кубок України
  • в.о.: виконувач обов'язків головного тренера
  • —: турнір не проводився / очки не нараховувалися
Чемпіон / Володар Віце-чемпіон / Фіналіст Бронзовий призер

СРСР (1989—1991)[ред. | ред. код]

Сезон Ліга Кубок СРСР Найкраща бомбардирка[~ 2] Головний тренер Пр.
Дивізіон Місце І В Н П ЗМ ПМ О Ім'я Гол
1989 Вища ліга[~ 3]
2 зона
5 з 10 18 9 2 7 21 18 20[~ 4] СРСР → Україна Віра Кобилецька 14 СРСР → Україна Михайло Ющенко [15]
Турнір за 13 місце 16 з 30 4 0 3 1 2 3 3
1990 Вища ліга
1 зона
7 з 12 22 8 8 6 29 17 24 8 [16]
Стиковий матч за 13 місце 13 з 24 1 1 0 0 3 1
1991 Вища ліга
1 зона
6 з 12 22 8 6 8 22 11 22 1/4 6 [17]

Україна (з 1992)[ред. | ред. код]

Сезон Ліга Кубок України Зимові турніри Європейські турніри Від. Найкраща бомбардирка[~ 2] Головний тренер Пр.
Дивізіон Місце І В Н П ЗМ ПМ О Ім'я Гол
1992 Вища ліга 3 з 10 18 8 5 5 26 21 21[~ 4] 1/4 Україна Надія Міщенко
Україна Тетяна Нестерчук
5 Україна Михайло Ющенко [18]
1993 Вища ліга 4 з 13 24 13 5 6 28 15 31 1/4 Україна Наталія Зінченко 9 [19]
1994 Вища ліга 6 з 11 20 9 3 8 41 23 21 1/4 18 [20]
1995 Вища ліга 4 з 9 16 8 2 6 23 16 26[~ 5] 1/8 Україна Надія Міщенко 9 [21]
1996 Вища ліга 5 з 6 10 2 1 7 5 13 7 1/2 430 Україна Наталія Ігнатович
Україна Параскевія Красножон
Україна Людмила Пекур
Україна Людмила Корнієць
1 [22]
1997 Вища ліга 2 з 5 16 11 2 3 26 9 35 1/2 294 Україна Людмила Пекур 8 Україна Михайло Ющенко та
Україна Микола Литвин
[23]
1998 Вища ліга 2 з 4 18 10 3 5 43 12 33 Фінал 179 11 Україна Михайло Ющенко [24]
1999 Вища ліга 2 з 4 12 8 1 3 31 6 25 Фінал Україна Віра Кобилецька 11 Україна Сергій Умен [25]
2000 Вища ліга
Група «А»
1 з 4 3 3 0 0 16 0 9 300 Україна Алла Лишафай 5 [26]
Фінальний турнір 1 з 8 2 2 0 0 6 2 6
2001 Вища ліга
Західна зона
1 з 4 6 6 0 0 41 0 18 Володар Кубок УЄФА[~ 6]
Груповий етап
158 Україна Галина Іванова 17 [28]
Фінальний турнір 1—2 з 8 3 2 1 0 13 2 7
Золотий матч 1 з 8 1 1 0 0 5 0
2002 Вища ліга
Група «Б»
1 з 4 6 6 0 0 27 1 18 Володар Клуб не допустили до участі[~ 7] 750 Україна Галина Іванова
Україна Олена Ходирєва
7 Україна Микола Литвин [29]
Фінальний турнір 1 з 8 4 3 0 1 8 4 9
2003 Вища ліга
Група «Б»
1 з 5 4 4 0 0 36 0 12 Фінал Кубок УЄФА
Груповий етап
371 Україна Дарина Апанащенко 16 [30]
Фінальний турнір 2 з 10 12 9 2 1 58 3 29
2004 Вища ліга 2 з 9 16 13 1 2 52 6 40 Фінал Відкритий Кубок Італії
Груповий етап
138 Україна Олена Ходирєва 12 Україна Сергій Умен [31]
2005 Вища ліга 1 з 9 16 15 1 0 106 6 46 Володар ЗПУ — Чемпіон Відкритий Кубок Італії
3 місце
127 Україна Юлія Корнієвець 34 [32]
2006 Вища ліга
Попередній етап
1 з 10 18 16 1 1 51 6 49 Фінал ЗПУ — 2 місце Кубок УЄФА
Груповий етап
1285 Україна Юлія Корнієвець 13 [33]
Фінальний етап[~ 8] 2 з 10 12 6 2 4 13 10 20 Відкритий Кубок Італії
Володар
2007 Вища ліга
Попередній етап
2 з 8 14 10 3 1 30 9 33 Фінал 255 Україна Наталія Жданова 9 Україна Володимир Жилін
Україна Валерій Третьяков (в.о.)
[34]
Фінальний етап[~ 9] 3 з 8 12 5 3 4 16 16 18
2008 Вища ліга
Попередній етап
2 з 9 16 12 1 3 55 11 37 Фінал ЗПУ — 2 місце 327 Україна Юлія Корнієвець 18 Україна Сергій Сапронов [35]
Фінальний етап[~ 10] 2 з 9 16 10 2 4 25 15 32
2009 Вища ліга 1 з 7 12 11 0 1 43 3 33 Володар 408 9 [36]
2010 Вища ліга 1 з 8 14 11 2 1 70 6 35 Фінал Ліга чемпіонів
1/16
294 Україна Оксана Яковишин 15 [37]
2011 Вища ліга 2 з 8 14 11 1 2 63 4 34 Фінал Ліга чемпіонів
Кваліфікаційний раунд
257 Україна Юлія Корнієвець 18 [38]
2012 Вища ліга 4 з 8 14 7 1 6 42 14 22 1/4 214 Україна Таміла Хімич 10 Україна Сергій Сапронов
Україна Володимир Кулик
[39]
2013 Вища ліга 2 з 8 14 9 2 3 38 17 29 Фінал ЗПУ — Чемпіон 214 8 Україна Володимир Кулик [40]
2014 Вища ліга 3 з 7 12 7 0 5 31 13 18[~ 11] Фінал 217 Україна Ліана Бочковська
Україна Таміла Хімич
Україна Тетяна Рижова
5 Україна Сергій Сапронов
Україна Юрій Грузнов (в.о.)
[41]
2015 Вища ліга 2 з 8 14 12 0 2 58 6 36 Фінал ЗПУ — 4 місце
ЗКУ — 5 місце
198 Україна Марія Михайлюк 11 Україна Володимир Кулик [42]
2016 Вища ліга 3 з 7 12 8 1 3 45 15 25 Фінал ЗПУ — 4 місце 214 Україна Таміла Хімич 16 [43]
2017 Вища ліга 3 з 9 8 5 2 1 25 8 17 ЗПУ — 4 місце 200 Україна Людмила Шматко 7 [44]
2017/18 Вища ліга 3 з 10 18 11 2 5 51 26 35 Фінал ЗПУ — 2 місце 177 Україна Марія Михайлюк 18 [45]

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі
  1. Інформація про найкращих бомбардирок Вищої ліги в сезонах 1994—1995 та 1999 відсутня й потребує уточнення.
  2. а б Враховуються тільки голи в чемпіонаті.
  3. 1989 року відбувся розіграш чемпіонату Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок (ВДФСТП), що фактично був першим чемпіонатом СРСР серед жінок, проте через небажання Держкомспорту СРСР брати на себе зайве навантаження турнір організувала Федерація футболу профспілок СРСР.
  4. а б У сезонах 1989—1994 за перемогу нараховувалося 2 очки, за нічию — 1.
  5. Починаючи з сезону 1995 за перемогу нараховуються 3 очки, за нічию — 1.
  6. Єдиний визнаний УЄФА єврокубок серед жіночих команд у перших розіграшах мав назву «Кубок УЄФА», з сезону 2009/10 — «Ліга чемпіонів»[27].
  7. Попри перемогу в чемпіонаті України 2001, «Легенду» не допустили до участі в Кубку УЄФА через відмову клубу сплатити внесок у розмірі 15 000 швейцарських франків на вимогу віце-президента ФФУ Сергія Стороженка. Інформацію про необхідність сплати клубами будь-яких внесків за участь у турнірі згодом спростувала УЄФА. У підсумку розіграш Кубка УЄФА серед жінок у сезоні 2002/03[en] відбувся без представника України.

    Попри це, 13 футболісток чернігівської команди того сезону зіграли у єврокубках на умовах короткострокової оренди за азербайджанський «Гемрюкчу», з яким вони посіли 3-тє місце у груповому турнірі Кубка УЄФА.
  8. За підсумками попереднього етапу 4 найкращі команди розіграли чемпіонський титул. Підсумковий результат визначався на основі матчів четвірки найкращих між собою на обох етапах чемпіонату. Безпосередньо на фінальному етапі «Легенда» зіграла 6 матчів, у яких здобула 7 очок (2 перемоги, 1 нічия та 3 поразки, 5 забитих м'ячів і 7 — пропущених).
  9. За підсумками попереднього етапу 4 найкращі команди розіграли чемпіонський титул. Підсумковий результат визначався на основі матчів четвірки найкращих між собою на обох етапах чемпіонату. Безпосередньо на фінальному етапі «Легенда» зіграла 6 матчів, у яких здобула 7 очок (2 перемоги, 1 нічия та 3 поразки, 9 забитих м'ячів і 12 — пропущених).
  10. За підсумками попереднього етапу 5 найкращих команд розіграли чемпіонський титул. Підсумковий результат визначався на основі матчів п'ятірки найкращих між собою на обох етапах чемпіонату. Безпосередньо на фінальному етапі «Легенда» зіграла 8 матчів, у яких здобула 16 очок (5 перемог, 1 нічия та 2 поразки, 12 забитих м'ячів і 7 — пропущених).
  11. З команди знято 3 очки за неявку на виїзний матч проти маріупольської «Іллічівки». На підсумкове місце «Легенди» в турнірній таблиці це не вплинуло.
Джерела
  1. Волощук, 2020, с. 18—19.
  2. Волощук, 2020, с. 19—24.
  3. Волощук, 2020, с. 26—28, 34—35, 42—45.
  4. а б Волощук, 2020, с. 394.
  5. Волощук, 2020, с. 139—143, 394.
  6. Волощук, 2020, с. 136—139, 394.
  7. Волощук, 2020, с. 172—173, 183—189.
  8. а б «Легенда» (Чернігів): від камвольно-суконного комбінату — до легенди. Footboom.com. 11 грудня 2013. Архів оригіналу за 21 лютого 2023. Процитовано 9 березня 2023.
  9. Волощук, 2020, с. 197—202, 394.
  10. Волощук, 2020, с. 236, 252.
  11. Кубок України з футболу серед жінок. Історія володарів Кубка. Всеукраїнська Асоціація жіночого футболу. 28 листопада 2022. Процитовано 9 березня 2023.
  12. Волощук, 2020, с. 3, 331, 343—345.
  13. Муха В. А. Взгляд через шесть десятилетий : [рос.]. — К. : Конви принт, 2021. — С. 530—531. — 552 с. — 300 екз. — ISBN 978-617-7724-79-6.
  14. За даними протоколів на сайті «Жіночий футбол України» та книги Олександра Волощука.
  15. Волощук, 2020, с. 23—29.
  16. Волощук, 2020, с. 28—37.
  17. Волощук, 2020, с. 38—45.
  18. Волощук, 2020, с. 46—56.
  19. Волощук, 2020, с. 57—65.
  20. Волощук, 2020, с. 66—77.
  21. Волощук, 2020, с. 78—85.
  22. Волощук, 2020, с. 86—93.
  23. Волощук, 2020, с. 94—102.
  24. Волощук, 2020, с. 103—110.
  25. Волощук, 2020, с. 111—123.
  26. Волощук, 2020, с. 124—130.
  27. Волощук, 2020, с. 131—139, 148, 258.
  28. Волощук, 2020, с. 131—142.
  29. Волощук, 2020, с. 143—156.
  30. Волощук, 2020, с. 157—170.
  31. Волощук, 2020, с. 171—182.
  32. Волощук, 2020, с. 183—196.
  33. Волощук, 2020, с. 197—214.
  34. Волощук, 2020, с. 215—223.
  35. Волощук, 2020, с. 224—235.
  36. Волощук, 2020, с. 236—251.
  37. Волощук, 2020, с. 252—266.
  38. Волощук, 2020, с. 267—279.
  39. Волощук, 2020, с. 280—289.
  40. Волощук, 2020, с. 290—298.
  41. Волощук, 2020, с. 299—307.
  42. Волощук, 2020, с. 308—316.
  43. Волощук, 2020, с. 317—325.
  44. Волощук, 2020, с. 326—330.
  45. Волощук, 2020, с. 331—342.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]